Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006 року Справа №АС –46/154-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О. , Сіверін В.І.
при секретарі Чудних С.О.
за участю представників:
позивача - Попова Г.В., Гладченко І.С.
відповідача - Осадчої В.В., Підгорної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3576Х/1-7), Харківської митниці, на постанову господарського суду Харківської області від 04.09.06 по справі № АС-46/154-06
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОПАК" м. Харків
до Харківської митниці м. Харків
про визнання нечинними повідомлень
встановила:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОПАК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень Харківської митниці №№33 та 34 від 01 листопада 2005 року. Після уточнень просив визнати також нечинним акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з УКТЗЕД Харківської митниці від 25 жовтня 2005 року №87/37г в частині перевірки ТОВ "Неопак".
Постановою господарського суду Харківської області від 04.09.2006 року по справі № АС-46/154-06 (суддя Ільїн О.В.) позов задоволено повністю. Визнано нечинним акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з УКТЗЕД Харківської митниці від 25 жовтня 2005 року №87/37г в частині перевірки ТОВ "Неопак". Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення Харківської митниці №33 від 01 листопада 2005 року про нарахування суми податкового зобов’язання за платежами:" ввізне мито за ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.2003 року в сумі 3960,50 штрафні санкції 5 % - 189,03 грн." та № 34 від 01.11.2005 року за платежами "податок на додану вартість за ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.2003 р. в сумі 792,10 грн., штрафні санкції 5% - 39,61 грн.".
Відповідач, Харківська митниця, з постановою господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що при винесенні постанови були порушені норми матеріального права, неповно з’ясовані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області в повному обсязі та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ "НЕОПАК" до Харківської митниці .
Позивач, ТОВ "НЕОПАК", вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 04.09.2006 року по справі № АС-46/154-06 прийнята з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням усіх суттєвих обставин справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК.) А № 0504079 від 01 серпня 2003 року позивач одержав від постачальника фірми „Nеорlаstік Іntегпаtіоnаl Тгаdіng GmbН" (Німеччина) коробку для пакування компакт-дисків в кількості 100100 штук та комплектуючий литтєвий виріб до коробки для пакування компакт-дисків в кількості 107380 штук.
Вантаж був оформлений у митному відношенні за ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації у ВМД №80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року в графі № 33 був вказаний код товару: для коробки для пакування компакт-дисків - 3923100000, для комплектуючого литтєвого виробу до коробки для пакування компакт-дисків - 3923909000.
Вищевказаний код товару УКТ ЗЕД відповідав міжнародній товарно-транспортній накладній А № 0504079, інвойсу постачальника № 253702 від 31 липня 2003 року та сертифікату походження товару № 264356 від 04 серпня 2003 року.
Східна регіональна митниця довідкою № 935/2003 від 14 серпня 2003 року визначила митну вартість товару, який заявлений до митного оформлення за ВМД №80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року.
Позивач на підставі вищевказаної ВМД та проведених митницею розрахунків сплатив ввізне мито в розмірі 10 та 25 відсотків в сумі 3572,43 грн., яке було обчислене виходячи з встановлених кодів товару УКТ ЗЕД 3923100000, 3923909000 та його митної вартості.
Сплата ввізного мита підтверджується платіжними дорученнями № 06 від 05 серпня 2003 року, № 09 від 20 жовтня 2003 року та ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року, а також позивач також сплатив ПДВ в сумі 7892,71 грн..25.11.2005р. до позивача від відповідача надійшли податкові повідомлення –рішення від 01.11.2005р. №33 про сплату податкового збору за платежами «ввізне мито за ВМД №80000/3/244841 від 21.10.2003р. в сумі 3960,50 грн., штрафні санкції 5% -198,03 грн.», та №34 про сплату податкового збору за платежами «Податок на додану вартість за ВМД №80000/3/244841 від 21.10.2003р. в сумі 792,10 грн., штрафні санкції 5% - 39,61 грн.», згідно ст..4,6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 –ІІІ від 21.12.2000р. для узгодження.
29 листопада 2005 року в порядку апеляційного узгодження, передбаченого ст. 5.2.2 вищевказаного закону, дані податкові повідомлення були оскаржені до контролюючого органу - Харківської митниці.
Позивач не узгодив суми, вказані в податкових повідомленнях, оскільки контролюючим органом не було надане обґрунтування чи роз'яснення до цього.
Задовольняючи вимоги позивача господарський суд Харківської області виходив з наступного.
Згідно з ч. 2 п. 5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Оскільки у встановлений строк на адресу позивача не надійшла відповідь на подану скаргу, в силу п. 5.2.2., 5.2.3. вказаного Закону податкові повідомлення № 33, 34 від 01.11.05 року, позивач вважав не узгодженими, скаргу повністю задоволеною на користь ТОВ "Неопак", у зв'язку з чим подальше оскарження не здійснював.
Контролюючий орган - Харківська митниця, мав відомості про місцезнаходження ТОВ „Неопак", його поштові реквізити, інші засоби зв'язку ,тому повинен був виконати вимоги п.5.2.2 Закону України та надати відповідь на скаргу в установленому порядку.
Враховуючи, що Харківська митниця мала відомості про місцезнаходження позивача, підстав для застосування п.6.2.4. Закону щодо розміщення податкового повідомлення на дошці податкових оголошень не було.
До ТОВ "Неопак" 24.03.2005 року від ДПІ в Ленінському районі м. Харкова надійшла податкова вимога № 1/247 від 22 березня 2006 року про погашення податкового боргу в сумі 5094,04 грн., у тому числі за платежами: „Податок на додану вартість із ввезених на територію України" в сумі 849,01грн. та „Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності" в сумі 4245,03 грн., складена на підставі податкових повідомлень №№ 33, 34 від 01.11.2005 року за поданням Харківської митниці № 3 та № 4 від 10.03.2006 року.
На думку господарського суду Харківської області, відповідачем порушено п. 5.2.4. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення та ч. 2 п. 6.2.1. вказаного Закону, оскільки подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків до відповідного податкового органу може бути направлено лише щодо узгодженої суми податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 5.2.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Податкові повідомлення № 33 та 34 від 01.11.2005 року є не чинними також тому, що податковий борг виник у зв'язку з проведеною контролюючим органом камеральною перевіркою класифікації товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД стосовно ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року та безпідставною зміною коду вантажу за ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року, що потягло за собою збільшення суми податкового зобов’язання.
Копія акту камеральної перевірки, на який посилається в супроводжувальному листі до податкових повідомлень та в самих податкових повідомленнях Харківська митниця позивачеві не надавалась, зразки товару за ВМД №80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року не відбирались, з даними ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року, в тому числі вказаними в графі 33, Харківська митниця погодилась та не заперечила при митному оформлені щодо коду товару за УКТ ЗЕД. При проходженні процедури митного оформлення за ВМД № 80000/3/244841 від 21 жовтня 2003 року Харківська митниця не заявила незгоди з вказаним кодом товару та питання про зміну коду товару та винесення відповідного рішення не виникало. Про зміну коду товару та підставу щодо цього позивач не повідомлявся.
Підставою для нарахування податкового зобов'язання, щодо якого до ТОВ "Неопак" Харківською митницею були направлені оскаржувані податкові повідомлення № 33 від 1 листопада 2005 року про нарахування суми податкового зобов'язання за платежами: "ввізне мито за ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.2003 року в сумі 3960,50 грн., штрафні санкції 5% - 198,03грн. " та № 34 від 1 листопада 2005 року за платежами "податок на додану вартість на ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.2003 р. в сумі 792,10 грн., штрафні санкції 5% - 39,61 грн. " був акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД в Східній регіональній/Харківській митниці від 25.10.2005 року № 87/35п.
Відповідно до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Зважаючи на викладене, об’єктом камеральної перевірки має бути окрема податкова декларація (а в даному разі - вантажна митна декларація що є окремим видом податкової декларації). Законом не передбачено можливість проведення камеральної перевірки "дотримання законодавства" та включення до акту результатів перевірки одразу кількох підприємств та узагальнення результатів перевірки.
Наказом ДПА України № 616 від 27.10.2004 року затверджено форму акту про результати камеральної перевірки податкової декларації, з якого вбачається, що акт камеральної перевірки є актом індивідуальної дії, має містити вказівку на конкретний документ, а саме - податкову декларацію, що перевіряється, та конкретні висновки щодо даної податкової декларації з урахуванням виявлених, при цьому, спірний акт не містить висновку про збільшення суми податкового зобов'язання, сум, що підлягають сплаті як мито, ПДВ та штраф, а Додаток № 2 до акту підписаний лише головою комісії - підписи членів комісії відсутні.
Таким чином, на думку господарського суду Харківської області, акт камеральної перевірки № від 25.10.2005 року № 87/35п суперечить вимогам вказаного Закону, тому не може бути підставою для будь-яких нарахувань.
Крім того, відповідно до пп. в) пп. 4.2.2. п. 4.2. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган в разі проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Таким чином, камеральна перевірка здійснюється в цілях виявлення арифметичних або методологічних помилок.
Акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД в Східній регіональній/Харківській митниці від 25 жовтня 2005 року не містить вказівку на методологічну помилку та її характеристику.
Крім того, неправильне визначення коду товару в вантажній митній декларації не можна вважати методологічною помилкою ТОВ "Неопак", виходячи з наступного.
Митне оформлення вантажу за ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.2003 року здійснювалось відповідно до Наказу Держмитслужби № 561 від 14.10.2002 року "Про затвердження порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації", що в даний час втратив чинність у зв'язку з виданням нового наказу від 20.04.2005 р. № 314.
Відповідно до п. З вказаного Порядку митне оформлення вантажу здійснюється в кілька етапів, що в свою чергу поділяються на стадії, кожна з яких має чітке правове регулювання та передбачає перелік обов'язкових дій, що мають бути виконані на тому чи іншому етапі чи стадії уповноваженою особою митних органів.
Так, при здійсненні митного контролю на стадії 2 етапу 1 уповноважена особа митного органу за допомогою програмного забезпечення перевіряє правильність заповнення декларантом ВМД відповідно до Інструкції про порядок заповнення ВМД та до класифікаторів, а також інших нормативно-правових актів Держмитслужби України.
На етапі 2 митного оформлення здійснюється контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення.
На цьому етапі уповноважена особа митного органу відповідає за перевірку відомостей граф 31,32,33,41 ВМД.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію , затвердженого Постановою КМУ № 574 від 09.06.1997 року, відомості про код товару заносяться до графи 33 ВМД.
На етапі 5 митного оформлення здійснюється логічний контроль та контроль правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
При здійсненні цього етапу митного оформлення уповноважена особа митного органу також несе відповідальність за перевірку правильності заповнення графи 33 ВМД. На цьому етапі, серед іншого, здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), якщо така перевірка не здійснювалась на етапі 2.
Пунктами З.2., 3.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації чітко визначено порядок дій уповноважених осіб митних органів в разі виникнення питань щодо правильності класифікації товару згідно УКТ ЗЕД.
Зокрема, уповноважена особа митного органу в разі виявлення спірних питань щодо кодування товару зобов'язана ініціювати та провести митний огляд товару на підставі якого складається акт про проведення митного огляду. Якщо на жодному з етапів 2-5 уповноваженими посадовими особами оперативного підрозділу митного органу не ініціювалось питання проведення митного огляду, то вповноважена посадова особа відповідає за перевірку відомостей, наведених в графах 31,33 ВМД.
Відповідно до вищевказаного Порядку оформлена ВМД свідчить про надання суб’єкту ЗЕД права на розміщення товарів у зазначеному митному режимі й підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарським та інших дій.
Виходячи з вищенаведеного господарський суд зазначив, що невірне, на думку Харківської митниці, кодування товару, не можна вважати методологічною помилкою ТОВ "Неопак", а тому пп. 4.2.2. п. 4.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податку на підставі акту камеральної перевірки внаслідок виявлення арифметичних чи методологічних помилок, що призвели до заниження суми податкового зобов'язання, не підлягає застосуванню в даному випадку.
Виходячи з вищенаведеного, акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з вимогами УКТЗЕД в Східній регіональній/Харківській митниці від 25.10.2005 року № 87/35п не може бути підставою для здійснення будь-яких нарахувань.
Судова колегія вважає, що висновки господарського суду Харківської області не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
Мотивуючи задоволення позову ТОВ "Неопак" про визнання
нечинними податкових повідомлень №№ 33,34 від 01.11.05 та акту про
результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з УКТЗЕД від 25
жовтня 2005 року № 87/35г в частині перевірки ТОВ "Неопак", господарський
суд Харківської області зазначив, що у встановлений пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк на адресу позивача не надійшла відповідь на його скаргу на зазначені податкові повідомлення Харківської митниці.
Матеріали справи свідчать про те, що вказаний висновок суду не відповідає дійсності.
До матеріалів справи 10 травня 2006 року відповідачем були подані заперечення на адміністративний позов по справі № АС-46/154-06 разом з копіями рішення митниці по скарзі заявника позову на згадані податкові повідомлення, та конверту, яким надсилалося дане рішення відповідача і який містить докази своєчасного надсилання цього рішення підприємству "Неопак" та відсутності названого платника податків за визначеною ним у скарзі адресою.
Господарський суд Харківської області не дав належної правової оцінки цім обставинам.
Судова колегія вважає, що зазначені документи є належними доказам виконання Харківською митницею вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у спірних відносинах сторін по даній справі.
Не може вважатись обґрунтованим і висновок суду про те, що акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з УКТЗЕД від 25 жовтня 2005 року № 87/35г не містить вказівки на методологічну помилку та її характеристику.
Аналіз змісту цього документа свідчить про те, що в ньому чітко зазначається про невідповідність коду товару позивача у ВМД № 80000/3/244841 від 21.10.03р. Поясненням до УКТЗЕД, правила яких класифікують цей товар за іншим кодом. Саме ця невідповідність і створює методологічну помилку.
Зазначені обставини свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Постанові від 04.09.06 господарський суд Харківської області вказав на неправомірність самостійного визначення митницею суми податкового зобов'язання позивача на підставі пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Дану неправомірність визначення митницею суми податкового зобов'язання позивача господарський суд Харківської області пов’язував з такими обставинами.
1.Невідповідністю форми акту про результати камеральної перевірки
класифікації товарів згідно з УКТЗЕД від 25 жовтня 2005 року №
87/35г формі акту про результати камеральної перевірки податкової
декларації, затвердженої наказом ДПА України № 616 від 27.10.04;
2.Невідповідністю змісту перевірки, яка стала підставою для
самостійного визначення відповідачем суми податкового зобов'язання
ТОВ "Неопак", поняттю "камеральна перевірка";
3.Неможливістю розглядати в якості методологічної помилки заявника позову неправильне визначення коду товару у заявленій ним вантажній митній декларація, оскільки дана декларація перевірялася посадовими особами митного органу при митному оформленні товару.
Але при цьому не було враховано наступне.
Державна податкова адміністрація України та Державна митна служба України є окремими центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, є окремими контролюючими органами в розумінні ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що не тільки не передбачає, а й робить неможливим поширення дії нормативно-правового акту, виданого одним з цих державних органів, на діяльність іншого. Поширення форми акту про результати камеральної перевірки податкової декларації, затвердженої наказом ДПА України № 616 від 27.10.04, на форми актів про результати камеральної перевірки, які складаються митними органами України, не передбачається законодавством України, а також згаданим наказом ДПА України.
Крім того, застосування норми пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для урегулювання певних відносин не пов'язується законодавцем України з наявністю відповідної форми акту пре результати камеральної перевірки.
Відповідно до абз.2 пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Таким чином, виходячи зі згаданого законодавчого положення, перевірка не може вважатися камеральною при наявності 2 умов:
1) якщо перевірка проводилася не виключно на підставі даних
зазначених податкових деклараціях;
2) якщо одночасно з камеральною перевіркою мали місце інші види
перевірок.
У даному випадку зазначені умови відсутні.
Крім цього, абз.2 пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає можливість проведення камеральної перевірки декількох податкових декларацій, складених різними платниками податків та узагальнення результатів перевірки у відповідному акті камеральної перевірки, а також те, що виявлення внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації означає невідповідність цих помилок положенням законодавства України, що, у свою чергу, передбачає таку складову камеральної перевірки, як перевірку дотримання законодавства при заповненні платником податків граф конкретної вантажної митної декларації як окремого виду податкової декларації.
Господарський суд Харківської області відсутність методологічної помилки у вантажній митній декларації обґрунтовує тим, що при митному оформленні товару була здійснена її перевірка посадовими особами відповідача .
Судова колегія вважає, що проведення перевірки відомостей декларації при митному оформленні не виключає можливості методологічної помилки декларанта при заповненні ним граф вантажної митної декларації, що в свою чергу не виключає можливості проведення в подальшому контролюючим органом камеральної перевірки з самостійним визначенням за її результатами суми податкового зобов'язання платника податків.
Таким чином господарський суд Харківської області безпідставно не застосував при розгляді справи положення пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Не може вважатись обґрунтованим і задоволення позову господарським судом Харківської області в частині визнання нечинним акту про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно УКТЗЕД Харківської митниці від 25.10.2005р. №87/35г в частині перевірки ТОВ «Неопак».
Відповідно до п.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь –які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. У даному випадку акт від 25.10.2005р. №87/35г не може вважатись рішенням, оскільки не містить будь –яких вимог щодо обов’язковості його виконання позивачем, а є лише підставою прийняття податкових повідомлень р –рішень. В той же час проведення перевірки як дії суб’єкту владних повноважень позивачем не оскаржено.
Таким чином акт про результати камеральної перевірки класифікації товарів згідно з УКТЗЕД від 25 жовтня 2005 року № 87/35г, визнаний господарським судом нечинним в частині перевірки ТОВ "Неопак", не може бути самостійним предметом позовних вимог.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 04.09.06 по справі № АС-46/154-06 прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160,167,198, 205,206,209 п.п.3,4 ст.202, 254 КАС України судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу Харківської митниці задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 04.09.06 р. по справі № АС-46/154-06 скасувати та ухвалити нову.
В позові ТОВ «Неопак», м. Харків, відмовити.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Івакіна В.О.
Сіверін В.І.