копія
Провадження № 11-кп/792/248/15
Справа № 681/2141/14-к Головуючий в 1-й інстанції Боб'як Б.В.
Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області у складі :
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Козачка С.В., Кобріна І.Г.,
з участю секретаря Крисюк В.С.,
прокурора Павлишина В.І.
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Полонського районного суду від 02 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Полонського районного суду від 02 лютого 2015 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 235,87 грн. процесуальних витрат по справі.
Речові докази по справі - металевий лом, водяний електронасос марки «Малюк» та металеву кришку розміром 100 см х 120 см постановлено залишити потерпілій ОСОБА_3
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 не обирався.
За вироком суду, 17 жовтня 2014 року близько 23 год. 40 хв. ОСОБА_1 з метою з'ясування обставин крику кота, проник на огороджене подвір'я домоволодіння ОСОБА_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, звідки умисно таємно викрав металевий лом довжиною 150 см, вартість якого становить 59 грн. 50 коп., водяний електронасос марки «Малюк» вартістю 140 грн. 83 коп. та металеву кришку накриття колодязя розміром 100 см на 120 см округлої форми, вагою 4,6 кг вартістю по 2 грн. 25 коп. за 1 кг брухту чорного металу на загальну суму 10 грн. 35 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 210 грн. 68 коп.
У апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, внаслідок чого ОСОБА_1 призначено покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
При цьому прокурор зазначає, що судом у вироку не наведено достатнього обґрунтування перекваліфікації дій ОСОБА_1 з пред'явленого обвинувачення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на ч.1 ст.185 КК України, не взято до уваги показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що її подвір'я не освітлюється, навколо будинку встановлений паркан, хвіртку та ворота вона ввечері зачиняє на замок, та її позицію по справі, згідно з якою вона вважає, що ОСОБА_1 проник на територію її будинковолодіння з метою вчинити крадіжку.
Також прокурор стверджує, що під час досудового розслідування справи обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні злочину, обставини його вчинення не заперечував, з обсягом пред'явленого обвинувачення погодився та наполягав слухати справу без виклику свідків, і лише після звернення за захистом до адвоката, змінив свої показання, визнавши вину частково та заперечивши факт проникнення на подвір'я потерпілої з метою вчинення крадіжки задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримавши вимоги апеляційної скарги, просив скасувати вирок суду, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Висновки суду до доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.3 на ч.1 ст.185 КК України колегія суддів вважає безпідставними. Мотиви перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 у вироку місцевого суду наведені.
Згідно з обвинувальним актом дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
Згідно з роз»ясненням, даним у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведену для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
З урахуванням вимог закону подвір»я помешкання потерпілої ОСОБА_3, звідки обвинувачений ОСОБА_1 таємно викрав металевий лом, насос і кришку накриття колодязя, не можна визнати «іншим сховищем». У цьому конкретному випадку подвір»я потерпілої відповідно до Академічного тлумачного словника української мови є обнесеною огорожею ділянкою землі, на якій розташований житловий будинок, і огорожа тут визначає лише межі території домоволодіння зі сторони вулиці (відповідно до протоколу огляду місця події) та не є ділянкою землі, спеціально відведеною для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей ( див. ухвалу Верховного Суду України від 03.07.2003 року, опубліковану у «Віснику Верховного Суду України» №1 за 2004 рік). З протоколу огляду місця події від 21.10.2014 року також не вбачається, що хвіртка на подвір»я потерпілої закривається на замок.
Крім того, суд першої інстанції правильно вказав у вироку, що показання обвинуваченого в суді щодо моменту виникнення в нього умислу на викрадення майна з подвір»я потерпілої , стороною обвинувачення не спростовані. Позиція потерпілої, на яку прокурор посилається в апеляційній скарзі, про те, що обвинувачений проник на її подвір»я саме з метою викрадення майна, також не підтверджена будь-якими доказами, а тому є припущенням.
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, і не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
В даному випадку відповідно до чинного кримінального процесуального закону суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги показання обвинуваченого лише під час судового розгляду справи, а тому доводи прокурора, що обвинувачений ОСОБА_1 на досудовому слідстві визнавав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, однак суд це не взяв до уваги, не ґрунтуються на законі.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст..65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом»якшують покарання. Зокрема, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий , позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має двоє малолітніх дітей, кається у скоєному, не має постійної роботи. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілій все викрадене майно повернуто і вона просила суворо не карати обвинуваченого, обравши йому покарання, не пов»язане з позбавленням волі.
З врахуванням викладеного колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку з постановленням нового, на чому наполягав прокурор під час апеляційного розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Вирок Полонського районного суду від 02 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.