Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2006 р. Справа № 2/593-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2.
відповідача - не з'явився
3-тя особа - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Сумської області від 14.09.06 р. по справі № 2/593-06
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, смт. Макарів
до ПП Агрофірма "Коровинці" с. Коровинці
3-тя особа - ПП Юридично-консалтингова фірма "Лекс", смт. Макарів
про визнання права власності та зобов'язання вчинення дій
встановила:
В серпні 2006 р. позивач - СПД ФО ОСОБА_1, смт. Макарів звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на трактор Т-150К-09, 2000 року, номер державної реєстрації -НОМЕР_1, трактор Т-150К-09, 2000 року, номер державної реєстрації -НОМЕР_2, комбайн РСМ-10Б ДОН-1500Б, 2002 року, техпаспорт НОМЕР_3, номер об”єкту: зав. № машини (рами НОМЕР_4, дв. НОМЕР_5, номер тимчасової державної реєстрації: НОМЕР_6, та про зобов”язазання відповідача -ПП „Агрофірма Коровинці”, с. Коровинці передати вищевказані об”єкти рухомого майна у власність позивача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.09.2006 р. (суддя Соп”яненко О.Ю.) по справі № 2/593-06 позовні вимоги задоволено повністю. Рішенням визнано право власності позивача на трактор Т-150К-09, 2000 року, номер державної реєстрації -НОМЕР_1, трактор Т-150К-09, 2000 року, номер державної реєстрації -НОМЕР_2, комбайн РСМ-10Б ДОН-1500Б, 2002 року, техпаспорт НОМЕР_3, номер об”єкту: зав. № машини (рами НОМЕР_4, дв. НОМЕР_5, номер тимчасової державної реєстрації: НОМЕР_6, та зобов”язано відповідача передати вищевказані об”єкти нерухомого майна позивачу. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не розрахувавшись з ТОВ „ЮВС” за отриманий товар тим самим не виконав умов договору товарного кредитування НОМЕР_7.; що заміна кредитора в зобов”язанні відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30.01.2006 р. відбулась у відповідності зі ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України; що позивач придбав спірне майно у 3-ої особи, яка діяла від імені відповідача, на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2006 р., відповідно до умов якого, право власності на предмет договору переходить до позивача з моменту його підписання та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що предметом договору про відступлення права вимоги від 30.01.2006 р. є право вимоги за договором НОМЕР_7 в частині стягнення основного боргу за отримані ресурси в сумі 32067,83 грн., однак, на думку відповідача сума його заборгованості на момент укладання договору від 30.01.2006 р. складала 59560,33 грн.; що суд першої інстанції необгрунтовано залишив без задоволення його клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-ої особи ТОВ „ЮВС”; що договір купівлі-продажу від 17.07.2006 р., на думку позивача, є незаконним, оскільки даний договір грубо порушує його права та охоронювані законом інтереси; що ухвалою від 21.07.2006 р. по справі № 8/401-06 господарським судом Сумської області було порушено провадження по справі про банкрутство відповідача, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не заперечується отримання ним 320672,83 грн. відповідно до договору НОМЕР_7., та законність забезпечення даного зобов”язання шляхом застави спірного майна; що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2002 р. по 03.11.2005 р. не є, на думку позивача, належним доказом відсутності заборгованості відповідача перед ТОВ „ЮВС” за кредитним договором НОМЕР_7.; що відповідно до договору від 30.01.2006 р. право вимагати виконання зобов”язання за договором НОМЕР_7. перейшло до 3-ої особи, яка, на думку позивача, на законних підставах уклала договір купівлі-продажу від 17.07.2006 р. з позивачем, відповідно до умов якого позивач на законних підставах став власником спірного майна; що дія ухвали господарського суду від 21.07.2006 р. по справі № 8/401-06 про порушення провадження по справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вона винесена після укладання договору від 17.07.2006 р. та ін.
Крім того, в доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що підставою виникнення його права власності на спірне майно є договір від 17.07.2006 р., укладений між позивачем та 3-ою особою, невиконання відповідачем умов договоруНОМЕР_7, укладеного між ним та ТОВ „ЮВС”, договір застави НОМЕР_8, укладений між тими ж сторонами, та договір відступлення права вимоги від 30.01.2006 р., укладений між ТОВ „ЮВС” та 3-ою особою; що ціна по якій 3-тя особа продала позивачу майно відповідає реальним ринковим цінам, що склалися на даний час; що акт звірки від 04.11.2005 р. не є, на думку позивача, правовою підставою відсутності боргу; що спірне майно відповідно до діючих наказів Міністерства аграрної політики України не реєструються в органах ДАІ та ін.
Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав суду клопотання про зупинення розгляду справи в зв”язку з тим, що відповідач надіслав до господарського суду Сумської області 2 позовні заяви про визнання недійсним договорів від 30.01.2006 р., та від 17.07.2006 р., тобто тих договорів, на яких базуються позовні вимоги позивача по даній справі та ін.
Представник 3-ої особи в судове засідання також не з”явився, відзивів чи пояснень по скарзі не надав.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 27.11.2002 р. між ТОВ „ЮВС” та відповідачем укладений договірНОМЕР_7 товарного кредитування сільгоспвиробників, на підставі якого відповідач отримав згідно з видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, товар (ПММ, пестициди) на суму 320 672, 83 грн. Поставка товару на суму 320 672, 83 грн. по договору товарного кредитуванняНОМЕР_7 від 27.11.2002р. відповідачем не заперечується.
Відповідно до п. 5.2 вищезгаданого договору Відповідач зобов'язався сплатити ТОВ „ЮВС” вартість отриманого товару в сумі 320 672, 83 грн. до 01.12.2003 р. та крім цього відповідно до п. 4.3. договору сплатити винагороду за послуги по наданню товарного кредиту з розрахунку 32% вартості наданих ресурсів, тобто 102615,31 грн.; всього Відповідач був зобов'язаний 01.12.2003 р. перерахувати 423 288,14 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за договоромНОМЕР_7 між ТОВ „ЮВС” та відповідачем укладений договір застави НОМЕР_8 від 25.12.2002 р., відповідно до умов якого, відповідач надав у заставу: трактор Т-150К-09, д/н НОМЕР_1; трактор Т-150К-09 д/н НОМЕР_2 та комбайн „Дон-Лан 15005”.
23.11.2005 р. заставу вищезазначеного рухомого майна зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг з реєстру НОМЕР_10).
27.01.2006 р. заставу вищезазначеного рухомого майна повторно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг з реєстру НОМЕР_9).
Відповідач зобов'язання за договором товарного кредитування НОМЕР_7. не виконав та до 01.11.2003 р. не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 8.3. договору НОМЕР_7 відповідач зобов'язаний сплатити пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України становить 78 870,75 грн. Таким чином загальний розмір зобов'язання відповідача відповідно становить 502158,89 грн. (320 672,83 грн. основного боргу + 102 615,31грн. винагороди за товарний кредит + 79 833,29 грн. пені).
Відповідно до договору відступлення права вимоги від 30.01.2006 р. ТОВ „ЮВС” згідно з ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України відступило право вимоги по договору товарного кредитуванняНОМЕР_7 від 27.11.2002р. на користь третьої особи.
06.02.2006р. ТОВ „ЮВС” відповідно до п. 2 ст. 518 ЦК України листом НОМЕР_17 повідомило Відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні по договору товарного кредитування НОМЕР_7., та направило копію договору відступлення права вимоги від 30.01.2006 р.
Відповідно до п. 3.4 договору застави НОМЕР_8 від 25.12.2002р. реалізція заставленого майна провадиться будь-якою особою, визначеною „Заставодержателем”, якою може бути і сам „Заставодавець”, при цьому способи реалізації заставленого майна можуть бути будь-які за вибором „Заставодержателя”, тобто купівля-продаж, використання аукціону, торгівельної біржі, комісійних магазинів, та інші.
З урахуванням ст. 13, 20 Закону України „Про забезпеченя вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” права по забезпеченому заставою договору товарного кредитування НОМЕР_7. перейшли до третьої особи.
01.02.2006 р. відомості про заміну обтяжувача були зареєстровані відповідно до витягу НОМЕР_11 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тобто в п”ятиденний термін після укладання договору відступлення права вимоги від 30.01.2006 р., передбаченому ст. 13 вищевказаного закону.
05.04.2006р. третя особа відповідно до ч. З ст. 24 Закону № 1255 зареєструвала звернення стягнення на підставі договору застави від 25.12.2002 р. на суму 502158,89 грн.
Відповідно до ст. ст. 26, 27 Закону № 1255 Третя особа направила Відповідачу повідомлення НОМЕР_12. з інформацією, передбаченою вищезазначеними статтями та вимогою на протязі 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, тобто до 05.05.2006 р., виконати порушене зобов'язання (перерахувати Третій особі 502158,89 грн.) чи передати предмет забезпечувального обтяження обтяжувачу. В повідомленні НОМЕР_13 Відповідач був попереджений, що в разі невиконання ним свого зобов'язання, третя особа має намір задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження іншому суб'єкту господарювання по вказаній у повідомленні ціні.
Відповідно до ст. 28 Закону „Про забезпеченя вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідач на протязі 30 днів з моменту отримання повідомлення мав право припинити звернення стягнення (продаж майна третій особі) виконанням зобов'язання, що Відповідач не зробив, відповіді на повідомлення НОМЕР_13 не надав.
Відповідно до ст. 30 того ж Закону Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
11.07.2006р. Третя особа надрукувала оголошення в газеті про продаж предмета обтяження.
17.07.2006 р. Третя особа від імені Відповідача уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. договір купівлі-продажу, відповідно до якого Позивач придбав предмет обтяження, а саме:
Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації- НОМЕР_1;
Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_2;
Комбайн РСМ-10Б ДОН -1500Б, 2002-го року, техпаспорт НОМЕР_14, номер об'єкту: зав. № машини(рамиНОМЕР_4, дв. НОМЕР_5, номер тимчасової державної реєстрації: НОМЕР_15
Відповідно до п. 1.2 договору від 17.07.2006р. право власності на предмет обтяження переходить до Покупця з моменту підписання даного договору, що не суперечить вимогам ст. 334 ЦК України, тобто право власності на предмет обтяження перейшло до Позивача 17.07.2006р.
Відповідно до ст. 328 ЦК України Позивач набув право власності на зазначений вище предмет обтяження, а відповідно до п. 8 ст. 346 ЦК України у Відповідача право власності припинено.
Придбане за договором від 17.07.2006 р. рухоме майно, власником якого є позивач, знаходиться у відповідача та останній відмовляється передати зазначене майно позивачу.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивач придбав спірне майно у 3-ої особи на законних підставах, оскільки 3-тя особа при укладанні договору купівлі-продажу від 17.07.2006 р. діяла від імені відповідача, і відповідно до умов якого, право власності на предмет договору переходить до позивача з моменту його підписання.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону Закону „Про забезпеченя вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.
Відповідно до п. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 8 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
З урахуванням викладеного, а також того, що за договором від 30.01.2006 р. (з урахуванням додатку НОМЕР_18) ТОВ „ЮВС” передало право вимоги третій особі за договором НОМЕР_7. в повному обсязі, в т.ч. право вимоги основного боргу, винагороди та пені; що третя особа вчинила всі передбачені законом дії щодо перереєстрації предмета обтяження; що матеріалам справи підтверджується наявність права власності відповідача на предмет обтяження до укладання договору від 17.07.2006 р.; що загальна вартість спірного майна відповідно до наданої позивачм довідки оціночної фірми „Юніт” б/н від 10.01.2006 р. складає суму меншу, ніж сума, яку заборгував відповідач за договором НОМЕР_7., що Відповідно до п. 1.2 договору від 17.07.2006 р. право власності на предмет обтяження переходить до Покупця з моменту підписання даного договору, саме позивач є влаником спірного, оскільки право власності на нього він набув на законних підставах.
Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що його заборгованість перед ТОВ „ЮВС” на момент прийняття господарським судом оскаржуваного рішення була значно меншою ніж вартість спірного майна, оскільки відповідно до акту звірки, на який посилається відповідач, сума заборгованості за договором НОМЕР_7. складає 320672,83 грн. та крім того, не містить інформації про заборгованість останнього по сплаті винагороди за послуги по наданню товарного кредиту в сумі 102615,31 грн. та пені, тобто загальна сума заборгованості відповідача згідно цього акту в будь-якому випадку перевищує вартість спірного майна.
Крім того, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що відносно нього ухвалою від 21.07.2006 р. по справі № 8/401-06 господарським судом Сумської області було порушено провадження по справі про банкрутство, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки .
04.12.2006 р. відповідач надав суду клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги, мотивуючи його тим, що він напрвив до господасркього суду Київської області 2 позовні заяви про визнання недійсними договорів від 30.01.2006 р., та від 17.07.2006 р. Однак дане клопотання під час розгляду скарги судом не задоволено.
Разом з тим, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 21.07.2006 р. по справі № 8/401-06 відносно нього було порушено провадження по справі про банкрутство, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки даний факт не має відношення до даної справи, та крім того не може бути правовою підставою для визнання права власності відповідача на спірне майно, оскільки позивач, відповідно до договору від 17.07.2006 р. набув право власності на спірне майно з моменту підписання даного договору, а ухвалу, на яку посилається відповідач, винесено 21.07.2006 р., тобто після набуття позивачем права власності.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.06 р. по справі № 35/209-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді