Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2006 р. Справа № АС-04/416-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Чудних С.О.
за участю представників сторін:
позивача - Степаненко І.В.
відповідача - Прядка Н.П., Чуйко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3801Х/1-8) на постанову господарського суду Харківської області від 18.09.06 р. по справі № АС-04/416-06
за позовом ВАТ "Харківське атовтранспортне підприємство 16330", м. Харків
до Управління пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання недійсним акту
встановила:
Позивач, ВАТ "Харківське атовтранспортне підприємство 16330", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № №Ю-160 від 16.06.2006 р. в частині донарахування суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму на загальну суму 233067,31 грн. та акт перевірки №48 .
Постановою господарського суду Харківської області від 18.09.2006 р. по справі №АС-04/416-06 (суддя Григоров А.М.) позов задоволено частково. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № №Ю-160 від 16.06.2006 р.Стягнуто з державного бюджету України на користь ВАТ "Харківське атовтранспортне підприємство 16330" витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. В іншій частині позову провадження по спарві закрито.
Відповідач з даною постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, зміст якої оголосив уповноважений представник в судовому засіданні та зазначив, що при прийнятті постанови було порушено норми чинного законодавства, тому просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 18.09.2006 р. по справі №АС-04/416-06 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу відповідача не надав, уповноважений представник в судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною, що судом першої інстанції були повно, всебічно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування немає. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
На підставі акту перевірки №48 від 16.06.2006 р. винесена вимога Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № №Ю-160 від 16.06.2006 р.
На підставі акту перевірки, пояснень керівника відповідача, довідки про заборгованість судом першої інстанції вірно встановлено, що прийняття вимоги обумовлено тим, що при перевірці одержаного фонду оплати праці за період з 01.01.2002 р. по 20.05.2006 р. виявлено заниження на суму одержаної заробітної плати в розмірі 708189,44 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає сплаті збору на загальну суму 233067,31 грн. Розбіжність (заниження) виникла внаслідок того, що на протязі зазначеного періоду на суму одержаного фонду заробітної плати не було нараховано 32,0% тарифу, сума якого належить до сплати в період процедури банкрутства у зв’язку з виплатою заробітної плати, нарахованій до 29.08.2002 р.
Відповідач вважає, що на день порушення справи про банкрутство (04.10.02) у ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16330»не було зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та Інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки заробітна плата працівникам підприємства виплачена на день порушення справи про банкрутство не була і факт виплати заробітної плати, нарахованої до дня порушення справи про банкрутство, встановлено лише при проведенні позапланової перевірки, тому УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова є поточним кредитором з моменту виникнення боргу.
Тому за результатами перевірки донараховано збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 233067,31 грн. Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону) та п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/866, на донараховану суму 16.06.2006 р. сформована вимога про сплату боргу №Ю-160, яка була направлена підприємству з повідомленням.
Слід зазначити, що 29 серпня 2002 р. відносно позивача ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-23/38-02 було порушено справу по банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з ухвали суду від 2 грудня 2002 р. була здійснена публікація про порушення справи про банкрутство відносно позивача в газеті „Голос України” від 04.10.2002 р. №182 (2933).
Ухвалою від 2.12.2002 року по справі Б-23/38-02 за результатами розгляду справи у попередньому засіданні, судом було затверджено реєстр кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в місячний строк з моменту публікації оголошення, які обліковуються за даними бухгалтерського обліку боржника, в розмірі 336697,64 грн., визнані погашеними.
Ухвалою суду від 15 грудня 2003 р. провадження по справі було припинено та у тридцяти денний строк з дати публікації оголошення не було заявлено кредиторських вимог з боку відповідача на загальну суму 236659,17 грн., а ця кредиторська заборгованість була визнана погашеною.
Таким чином у відповідності із ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборгованість перед Пенсійним фондом України в Фрунзенському районі міста Харкова визнана погашеною.
Наведене випливає з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” збір нараховується на суми заробітної плати.
Згідно п. 15 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки, як вбачається з вище наведених документів та звітів, які позивач надавав відповідачу, у позивача на 29.08.2002 р. була заборгованість по виплаті заробітної плати, з якої повинні були бути сплачені кошти до Пенсійного фонду України у вигляді збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, але в зв’язку з не виплатою заробітної плати строк їх сплати не настав, то враховуючи вимоги наведеної ст. 11, з моменту порушення справи про банкрутство строк сплати по збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму невиплаченої заробітної плати фактично настав, по цих сумах у Пенсійного фонду виникло право вимоги.
Пенсійний фонд, враховуючи визначення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мав право заявитися у процедуру банкрутства з вимогами про стягнення суми збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування на суми невиплаченої заробітної плати за період до порушення справи про банкрутство, як конкурсний кредитор.
При цьому, необхідно зауважити, що відповідач міг та повинен був знати про наявність сум невиплаченої заробітної плати на дату порушення справи про банкрутство у позивача. Наведене випливає з того, що позивач до порушення справи про банкрутство надавав відповідачу звіти (розрахунки зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування), в яких визначав заборгованість по виплаті заробітної плати. Крім того, в разі наявності сумнівів в правильності визначення сум невиплаченої заробітної плати, чи сум збору , відповідач згідно п. „е” ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 мав право провести перевірку позивача.
Про порушення справи про банкрутство відповідач повинен був дізнатися з газети „Голос України” від 04.10.2002 р. №182 (2933), де було здійснено відповідне оголошення.
Таким чином відповідач мав всі можливості заявити вимоги по сумах збору на невиплачену заробітну плату у процедуру банкрутства, але не зробив цього.
Оскільки відповідач не заявив вимоги про стягнення сум збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у тридцяти денний термін з моменту публікації, зобов’язання по сплаті таких сум збору є погашеними –ч. 2 ст. 14 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ст. 106 Закону України „Про загальобовязкове державне пенсійне страхування” в вимоги включаються суми недоїмки”. В оскаржену вимогу включені суми, які відповідач вважає недоїмкою, і на цій підставі включає до вимоги.
Але, оскільки суми донараховані у оскарженій вимозі є такими, що на момент складання вимоги погашені, т. я. стосуються збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату нараховану до порушення справи про банкрутство, то таки суми не є недоїмкою та включені до вимоги неправомірно і вимога підлягає скасуванню.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що посилання відповідача, на те, що строк сплати збору на суми невиплаченої заробітної плати настав в момент її виплати згідно вимог Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” є невірним. Оскільки було порушено провадження у справі про банкрутство спеціальним законом , який регулює відносини стягнення сум, є саме Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”.
Таким чином , суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в частині скасування вимоги позов підлягає задоволенню.
Стосовно вимог про скасування акту перевірки, провадження у справі підлягає закриттю згідно ст. 157 ч.1 (1) КАС України, як справу, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень ( ст.17 КАС України), який впливає на права та обов'язки сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування її відсутні.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 198, ст. 200, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області від 18.09.2006 р. по справі №АС-04/416-06 без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу № АС-04/416-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді