ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р. Справа № 876/2241/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:                      Матковської З.М.,

суддів:                                                             Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання:                     Дутка І.С.

за участю представників: відповідача Сціра Т.І., третьої особи Малаховського І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у адміністративній справі №813/1829/14 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства у Львівській області треті особи Годовицько – Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівська районна державна адміністрація, Прокуратура Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправними дій і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Львівській області треті особи Годовицько – Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівська районна державна адміністрація, Прокуратура Пустомитівського району Львівської області, в якому просить визнати протиправними дії, рішення та скасувати рішення Головного управління Держземагенства України у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, викладене у листі від 03.09.2013 року №01-16/4-5383; зобов'язати Головне управління Держземагенства України у Львівській області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області згідно поданого клопотання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії, рішення та скасовано рішення Головного управління Держземагентства у Львівській області щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, викладене у листі № 01-16/4-5383 від 03.09.2013 року. Зобов'язано Головне управління Держземагентства у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 05.08.2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інтонації є необґрунтованою, прийнято з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справи. Вказує на порушення судом першої інстанції норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник третьої особи Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, хоча належним чином було повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 03.09.2013 року Головне управління Держземагенства у Львівській області листом за №01-16/4-5383 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем долучено графічні матеріали з зазначенням приблизного місця розташування земельної ділянки; копія паспорта; копія ідентифікаційного коду.

Дана відмова мотивована тим, що на час розгляду клопотання позивача розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 02.03.2010 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту» було чинним та стосувалось тієї самої ділянки, про яку йдеться в клопотанні.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відмова відповідача суперечить нормам чинного законодавства, зокрема положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як видно зі змісту відмови розпорядженням голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 02.03.2010 року надано дозвіл громадянам на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність, згідно із додатком, для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту.

Однак, таке розпорядження не вказує на наявність хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбаченого абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, які б надавали можливість суб'єкту владних управлінських функцій відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, дії відповідача щодо згаданої відмови не можуть вважатись такими, що вчинені на підставі ст. 118 Земельного кодексу України (п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України), оскільки позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не на тих підставах, які передбачені наведеною статтею Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає неправомірним посилання відповідача у своїй відмові на розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №124 від 02.03.2010 року, котре слугувало єдиною підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про відмову, оскільки на час прийняття відмови дане розпорядження чинним не було. Так, на розпорядження №124 від 02.03.2010 року було внесено протест прокурора Пустомитівського району Львівської області та за результатом його розгляду, на підставі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», голова Пустомитівської районної державної адміністрації задовольнив вимоги прокурора та 16.03.2010 року своїм розпорядженням №172 скасував розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №124 від 02.03.2010 року.

В подальшому, розпорядження №172 від 16.03.2010 року було оскаржено до суду, однак, 21.10.2010 року апеляційний суд Львівської області заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, яким було визнане недійсним розпорядження №172, скасував.

Таким чином, на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №172 від 16.03.2010 року було чинним, що значиться, що розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №124 від 02.03.2010 року було скасоване, а відтак останнє чинним не було та бути не могло, так як правомірність розпорядження №172, та котрим було скасоване розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №124 від 02.03.2010 року була встановлена судом. А відтак, посилання відповідача на нього як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає неправомірним.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку суд буде втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних управлінських функцій та підміняти його в супереч конституційному принципу розподілу влад.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у адміністративній справі №813/1829/14 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя          З.М. Матковська

Судді          В.С. Затолочний

                    В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 15.06.2015р.