ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р. № 876/6165/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Гламазди М.А.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в адміністративній справі № 813/1921/14 за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про зобов’язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція ДАБК у Львівській області) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила зобов’язати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудований житловий будинок з вбудованим гаражем та прибудованою літньою кухнею, за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» самовільно без дозвільних документів на земельній ділянці, яка не надана в користування чи приватну власність, здійснює будівельні роботи з будівництва трьохповерхового житлового будинку з вбудованим гаражем та прибудованою літньою кухнею, за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Інспекція ДАБК у Львівській області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тими ж доводами, що й позовна заява.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, Інспекцією ДАБК у Львівській області заявлено клопотання про заміну процесуального правонаступника.

Клопотання обґрунтовано тим, що територіальний орган Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області ліквідований, як юридична особа публічного права, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції»,.

Наказом Держархбудінспекції від 01.10.2014 р. № 229 затверджено Положення про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент).

Крім того, наказом Держархбудінспекції від 22.10.2014 р. № 293 «Щодо діяльності Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Львівській області» Департамент зобов’язано забезпечити здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції.

Відповідно до ст.55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

З вищенаведеного видно, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області є територіальним органом, утвореним як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, який бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у Львівській області.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що клопотання необхідно задовольнити і замінити позивача у справі Інспекцію ДАБК у Львівській області її правонаступником Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 10.07.2013 р. державними інспекторами інспекції ДАБК у Львівській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1.

Даною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з будівництва трьохповерхового житлового будинку з вбудованим гаражем та прибудованою літньою кухнею, без права на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка ненадана в користування чи приватну власність, а належить до земель м.Львова, чим порушено п.1 п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами перевірки складено Акт № 78-л від 10.07.2013 р.

10.07.2013 р. головним державним інспектором Шевцівом Я.Б. складено протокол № 13л «Про адміністративне правопорушення» про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

10.07.2013 р. головним державним інспектором Шевцівом Я.Б. видано припис № 10-л, згідно з яким зобов’язано ОСОБА_3 в 60-ти денний термін з дня отримання припису з метою усунення істотного порушення знести самовільно збудований житловий будинок з вбудованим гаражем та прибудованою літньою кухнею, за адресою: АДРЕСА_1.

12.07.2013 р. першим заступником начальника інспекції ДАБК у Львівській області Гуменчук І.Б. прийнята постанова № 1л/235/1-ф, згідно з якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.96 КпАП України та накладено штраф у розмірі 4250,00 грн.

22.10.2013 р. начальником відділу державного контролю за будівництвом об’єктів автомобільних доріг та ринкового нагляду Ліщинським В.Б. проведено перевірку з приводу виконання припису інспекції ДАБК № 10-л від 10.07.2013 р. Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 не виконав вказаного вище припису. За результатами перевірки складено Акт № 114-л/1 від 22.10.2013 року.

Посилаючись на невиконання припису у добровільному порядку, Інспекція ДАБК у Львівській області просить суд зобов’язати ОСОБА_3 знести самовільно збудований житловий будинок з вбудованим гаражем та прибудованою літньою кухнею, за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів необхідності застосування до ОСОБА_3 такого виняткового заходу для усунення виявлених порушень законодавства, як знесення самовільно збудованого житлового будинку; адекватним способом реагування в даній ситуації міг бути припис про зупинення будівництва та зобов’язання ОСОБА_3 надати Інспекції ДАБК необхідні документи для здійснення будівництва (повідомлення про початок будівельних робіт, проект будівництва, будівельний паспорт, тощо).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 р (далі - Закон № 3038), отримання замовником дозволу на виконання будівельних робіт, як підстави виникнення права на їх виконання, передбачено лише у випадку будівництва об’єктів, віднесених до IV і V категорій складності.

Виконання будівельних робіт щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, відповідно до підп. 1 ч.1 ст.24 Закону № 3038, дозволено після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ст.27 Закону № 3038, будівельний паспорт, визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону № 3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов’язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною першою ст.38 Закону № 3038 визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз’яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч.7 ст.376 Цивільного Кодексу України, з врахуванням того, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З вищенаведеного видно, що в законодавстві розмежовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу звернення до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта.

З урахуванням положень ч.2 ст.19 Конституції України, територіальний орган державної архітектурно-будівельної інспекції, встановивши порушення, має право вимагати від суб’єкта містобудування його усунення, тобто приведення відносин у містобудівній сфері до таких, що не суперечитимуть вимогам діючого законодавства, не виходячи за межі законом наданих повноважень.

Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності певних обставин як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови.

Крім того, позивачем не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об’єкта будівництва в належний стан, так як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом.

Згідно із положеннями ч.7 ст.376 Цивільного Кодексу України та ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття рішення про знесення самочинно збудованого об’єкта віднесено до компетенції суду. Контролюючий орган являється лише суб’єктом ініціювання відповідного судового процесу та не може підміняти власним управлінським приписом судове рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що належним способом реагування в даній ситуації міг бути припис про зупинення будівництва та зобов’язання ОСОБА_3 надати Інспекції ДАБК необхідні документи для здійснення будівництва.

Як видно з матеріалів справи, такі необхідні документи для здійснення будівництва ОСОБА_3 почав збирати, проте через їх велику кількість та необхідність достатнього часу для їх отримання не зміг цього зробити, у зв’язку із нереально малим строком наданим Інспекцією ДАБК для усунення допущених порушень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає передчасним звернення позивача до суду із заявленими вимогами.

За таких обставин, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в адміністративній справі № 813/1921/14 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 08 червня 2015 року.