Копія                                                                                                                                                

Справа №2-142/2009р.

                                                      РІШЕННЯ

                                         ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

       27 січня 2009 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

                                                              головуючого судді - Нікітішина В.П.  

                                                                      при секретарі - Бондаренко Н.І..                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси  про стягнення коштів в порядку ст.117 КЗпП України та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в кінцевій редакції свого позову від 05.01.2009 року до відповідача, стверджувала, що наказом №16 п.1 від 23.09.2008 року була звільнена з роботи, в зв’язку з ліквідацією КЕЧ на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення з роботи начальник Котовського КЕЧ району не вручив її наказу про звільнення, не видав трудової книжки та не провів повного розрахунку, чим порушив передбачені трудовим законодавством її права. Трудову книжку вона отримала лише в жовтні 2008 року, а повний розрахунок 06 листопада 2008 року. Цією бездіяльністю відповідача їй завдано і моральної шкоди. Яка полягала в тому, що в результаті не виплати їй повного розрахунку в день звільнення, вона не мала можливості забезпечити собі й дитині достатній життєвий рівень, змушена позичати гроші, вживати додаткових зусиль задля організації свого життя. Тому просила постановити рішення суду, яким визнати неправомірними бездіяльність Котовської КЕЧ району та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси  в затримці вручення її наказу про звільнення, трудової книжки та проведені повного розрахунку, стягнути Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси на користь її користь компенсацію в розмірі середньомісячного заробітку за час затримки повного розрахунку з 23.092008 року по 06.11.2008 року (півтора місяця) в розмірі 1038 грн., 103 грн. 40 коп. витрат на бензин пов'язаний з поїздкою до м.Одеси для отримання розрахунку, 200 грн.  понесених судових витрат у справі на правову допомогу, 5000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього – 6341 грн. 40 коп.

Представник позивачки в суді, адвокат ОСОБА_2, повністю підтримав ці позовні вимоги позивачки і просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у свою відсутність не надав, хоча згідно почтового повідомлення (№5370) 12.01.2009 року був сповіщений про час і місце розгляду справи, тому за згоди представника позивачки розгляд справи проведено у відсутність представника відповідача у справі. В своєму письмову запереченні до позову від 04.12.2008 року, відповідач вказував на безпідставність позову, на належного відповідача у справі та необхідність закриття провадження у справі у зв’язку з порушенням правил підсудності розгляду цього спору, який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та наполягав на відмові судом у позові.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно запису №7 в трудовій книжці ОСОБА_1, її звільнено 23.09.2008 року у зв’язку з ліквідацією КЕЧ по п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу Начальника Котовського КЕЧ №17 п.1 від 23.09.2008 року Д.В.Шкоди.  Відповідно до с.47 КЗпП України в день звільнення їй повинні були видати належну оформлену трудову книжку й копію наказу про звільнення з роботи і провестиповний розрахунок у відповідності до вимог ст.116 цього кодексу. Як свідчить із заяви позивачки від 23.09.2008 року вона письмово зверталась з цього приводу до Начальника КЕЧ району, однак той відмовив її в цьому, посилаючись на ліквацію фінансової служби КЕЧ і  зняття самої КЕЧ з реєстрації, як організації у всіх державних фондах. Тобто, на лице явна бездіяльність Котовського КЕЧ району, стосовно виконання вимог ст.47 та 116 КЗпП України, щодо звільненого працівника. Посилання представника відповідача на неправомірність звільнення позивачки за п.1 ст.40 КЗпП України, судом не береться до уваги, оскільки позивачка не оспорює підстави свого звільнення, а тому це не є предметом цього судового спору. Також суд вважає безпідставним вказування відповідача про неналежного відповідача у справі і необхідності закриття самого провадження у справі із-за порушення правил підсудності. По-перше, сам начальник Котовського КЕЧ району надав на запит суду витяг із Директиви Міністра оборони України від 18.01.2008 року №Д-322/1/01 де чітко визначено, що правонаступником розформованої Котовської КЕЧ (району) є квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси. 15.10.2008 року Начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління затверджено ліквідаційний акт Котовської КЕЧ району. По-друге, проведення 06.11.2008 року повного розрахунку з позивачкою саме відповідачем у справі, наявно доводить його правонаступництво після розформування Котовської КЕЧ району. Що стосується порушення правил підсудності у цій справі, то в даному випадку позивачка у справі не є військовослужбовцем, а тому цей спір не підлягає розгляду в порядку визначеному КАС України. Розгляд справ з приводу захисту трудових прав належить розглядати саме в порядку цивільного судочинства. Тому зави відповідача про заміну неналежного відповідача у справі на належного і закриття провадження у справі слід залишити без задоволення.

Розглядаючи вимогу позивачки, щодо стягнення компенсації за порушення відповідачем термінів проведення повного розрахунку, суд виходить з наступного. Статтею 116 КЗпП України визначено що, якщо працівник в день звільнення не працював, то сума повного розрахунку повинна бути виплачена працівникові не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Тому виходячи і з наявних письмових доказів у справі вбачається, що позивачка, яка на той час перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, звернулась за такою виплатою саме в день її звільнення, 23.09.2008 року. Повний розрахунок проведено з нею 06.11.2008 року. Таким чином затримка з виплатою повного розрахунку, в вигляді вихідної допомоги в розмірі 692 грн., складає один місяць і 14 днів. Оскільки розмір вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України визначено саме в розмірі середньомісячного заробітку, тому грошова компенсація за затримку розрахунку відповідно складає 1009 грн. 64 коп. (692 + (692:30.5х14).

Що ж до вимоги позивачки про грошове відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, то вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не надано доказів наявності такої шкоди та причинно-наслідкового зв’язку порушенням її трудових прав і виникнення цієї шкоди. Суд бере до уваги, що позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, не працювала, а тому не отримувала від відповідача будь-яких виплат, несплата яких могла вплинути на її матеріальний стан в цей період.

Також не підлягає задоволенню вимога позивачки про відшкодування їй 103 грн. 40 коп. витрат на бензин, оскільки відповідна квитанція про таку оплату не пов’язана з розглядом цієї справи, а крім цього не може слугувати безперечним доказом її витрат на ці цілі.

Суд не вбачає підстав для допуску цього рішення до негайного виконання в частині стягнення грошової компенсації за затримку розрахунку, як на тому наполягає позивачка, оскільки п.2 ст.367 ЦПК України визначає обов’язок суду допустити до негайного виконання рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, а не компенсації за затримку розрахунку.

Згідно ст.88 ч.З ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави.

Тому всі зазначені судові витрати по справі, а саме 51грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, слід покласти на відповідача.

Крім цього, зважаючи на те, що затримка із виплати зарплати носить тривалий характер, слід допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення з відповідача  цього боргу в повному обсязі.

Керуючись  ст. ст.  10,60,81,88,212-215ЦПК  України, ст.ст.44,47,116,117,233,237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

 Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Визнати неправомірними бездіяльність Котовської КЕЧ району та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси  в затримці видачі ОСОБА_1 копії наказу про звільнення, трудової книжки та проведені повного розрахунку.

Стягнути Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси на користь   ОСОБА_1 1009 грн. 64 коп. компенсації за затримку повного розрахунку і 200 грн.  понесених судових витрат у справі, а всього -1209 грн. 64 коп.

 В інших вимогах позову відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.  

Рішення суду в частині стягнення боргу по заробітній платі допустити негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а надалі апеляційної скарги в наступні 20 днів. Рішення суду може бути оскаржено також безпосередньо подачею апеляційної скарги в строк для подачі заяви про апеляційне оскарження.

                                   Суддя -підпис

Суддя -     Секретар -