Справа №2-102/2007 p.

    Рішення іменем України

18   січня      2007 року   Славутицький міський   суд   Київської області у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Воробей М.М., з участю:

позивачки ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Рубахи Л.І.,

розглянувши у попередньому   судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області,     про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, визначення часток співвласників та встановлення права власності на спадкове майно, -

УСТАНОВИВ:

4 січня 2007 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просить провести поділ майна у вигляді житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що є у спільній сумісній власності, та визнати право власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що після смерті чоловіка без рішення суду неможливо оформити право власності на спадкове майно- частину приватизованої квартири, оскільки частки співвласників не були виділені при її приватизації.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги уточнила та просила провести

поділ майна у вигляді житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за нею, ії померлим чоловіком та двома

дітьми право на 1/4 частку вищевказаного житлового приміщення, та визнати за нею та її

донькю право на 2/20 частки, а за сином 1/20 частку у вищевказаному жилому

приміщенні,   що   залишились   після   смерті   чоловіка Суду   пояснила,   що   вона

приватизувала квартиру разом із своїм чоловіком та її двома дітьми. Без виділення часток у спільній сумісній власності не можливо оформити право на спадщину, що залишилась після смерті чоловіка. Спадкоєцями першої черги є вона, двоє її неповнолітніх дітей, та батьки померлого чоловіка, батьки померлого чоловіка відмовились від спадщини на користь її та неповнолітньої доньки.

Відповідач позов визнав повністю.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, пояснила, що визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права на спадкове майно не порушує права неповнолітньої дитини.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 листопада 1996 року, виданого органом приватизації - ВП „Чорнобильська АЕС" та витягу з реєстру права власності НОМЕР_1 ОСОБА_4,   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності квартира загальною

площею      64,7   кв.м.,   розташована  за  адресою:          АДРЕСА_1

Відповідно до ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, оскільки інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, кожен із співвласників має право на одну четверту частину зазначеної квартири.

Згідно свідоцтва про смерть від 2 липня 2006 року НОМЕР_2, виданого відділом РАГС Славутицького міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_4  померІНФОРМАЦІЯ_1

Як видно із матеріалів спадкової справи НОМЕР_3, ОСОБА_4 заповіту не залишив. Отже, його спадкоємцями по закону першої черги являються мати ОСОБА_5, батько ОСОБА_6, дружина ОСОБА_1-позивачка у справі, діти: ОСОБА_2-відповідач у справі, та ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними, отже кожному із спадкоємців належить 1/20 частина вищевказаної квартири

Як вбачається з матеріалів справи та спадкової справи, батьки спадкодавця -ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися згідно ст.1273-1274 ЦК України від прийняття спадщини на користь позивачки та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в рівних частках.

Таким чином, із врахуванням права на спадкування 1/4 частки вищезазначеної квартири, що належала ОСОБА_4, вона має належати на праві власності позивачці та її дочці ОСОБА_3 по 2/20 частці кожній, а ОСОБА_2 -відповідачу у справі -1/20 частка.

Позивачка та відповідач підлягають звільненню від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито".

Судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи позивачка просила з відповідача не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 174, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одну четверту частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.   Визнати за ОСОБА_4 право власності на одну четверту частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на одну четверту частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1  Визнати за ОСОБА_3 право власності на одну четверту частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1  Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину у вигляді 2/20 частки у житловому приміщенні за адресою:АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину у вигляді

1/20      частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_4.

Визнати за за ОСОБА_3 право на спадщину у вигляді

2/20     частки квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_4.

Звільнити відповідача від сплати судового збору.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.

Головуюча