Справа №22 -370|09 Головуючий у 1 інстанції Кабанова В.В. Категорія 50, 51 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В.
при секретарі Салабай М.В.
за участю адвоката Мороз Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення належних виплат.
Зазначала, що з 15 серпня 2000 року по січень 2006 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера Кіровоградської філії. 16 січня 2006 року їй було повідомлено директором філії, що за наказом НАК «Украгролізинг» від 13 січня 2006 року вона звільнена з цієї посади за систематичне невиконання покладених обов»язків за п.3 ст.40 КЗпП України з 13 січня 2006 року, не дивлячись на те, що вона з 13 по 20 січня 2006 року знаходилась на лікарняному. Вважаючи, що наказ був винесений на підставі суб»єктивного негативного відношення до неї з боку директора філії, що не відповідає дійсним фактам, при звільненні допущені порушення норм трудового законодавства, вона і просила, збільшивши позовні вимоги, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2006 року по 31 жовтня 2008 року в сумі 59 818 грн. 27 коп., суму заборгованості по заробітній платі за роботу у вихідні дні та компенсацію за невикористану відпустку 1 361 грн. 32 коп., компенсацію боргу із зарплати за січень 2006 року в сумі 669 грн. 77 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати, пов»язані з представництвом адвоката в суді в розмірі 1 000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10 грудня 2008 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконним наказ Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» №5-к від 13 січня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 з поновленням її на посаді головного бухгалтера та стягненням з відповідача на її користь 59 818 грн.27 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 361 грн. 32 коп. заборгованості по заробітній платі за роботу у вихідні дні та компенсацію за невикористану відпустку, 669 грн.77 коп. компенсації боргу за січень 2006 року, 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1 000 грн. витрат на правову допомогу. Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах одного місяця в сумі 1 786 грн. 89 коп. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначається, зокрема, що позивачка була звільнена за проступок, вчинений після застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання посадових обов»язків, які були покладені на неї інструкцією про бухгалтерський облік. При цьому, судом не враховано, що 13 січня 2006 року позивачка перебувала на робочому місці, про що свідчить табель виходу на роботу, а після того, як дізналася про звільнення, звернулася до поліклініки. Тому вона не була звільнена в період тимчасової непрацездатності, так як її непрацездатність виникла після звільнення. Тому відповідач і просив скасувати рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, компенсації за невикористану відпустку, індексації за несвоєчасну виплату заробітної плати та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, визнання наказу незаконним та поновлення на роботі.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Судом встановлено, що позивач, працюючи з 2000 року головним бухгалтером Кіровоградської філії ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», відповідно до наказу №5-к від 13 січня 2006 року була звільнена з цієї посади за систематичне невиконання покладених на неї обов»язків за п.3 ст.40 КЗпП України з 13 січня 2006 року. Відповідно до листка непрацездатності позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 13 по 20 січня 2006 року (а.с.8-9), що підтверджено також і довідкою 2 поліклініки 1 міської лікарні, виданої у зв»язку із запитом відповідача (а.с.69-70).
В самому наказі про звільнення не визначено невиконання яких саме покладених на позивача обов»язків без поважних причин призвели до порушень, визначених в актах, в чому полягає систематичність невиконання покладених обов»язків, та які раніше застосовані заходи дисциплінарного стягнення.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 40, 116, 235, 237-1 КЗпП України, постанов Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 із змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача в день видачі лікарняного листка про її тимчасову непрацездатність, поновивши її на посаді головного бухгалтера та задовольнивши вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з незаконним звільненням в сумі 59 818 грн. 27 коп., заборгованості по заробітній платі за роботу у вихідні дні та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 361 грн. 32 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 669 грн. 77 коп., 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.
При цьому, середній заробіток і відповідні до нього виплати визначені судом з урахуванням положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 зі змінами, та на підставі наданих суду доказів.
У зв»язку із незаконним звільненням неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, яку суд обґрунтовано визначив, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості у розмірі 2 000 грн., з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу та ділової репутації.
Витрати на правову допомогу адвоката підтверджені квитанціями №1084, №1085 від 10.11.2006 року та 6.12.2006 року (а.с.2) та стягнуто відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. Докази, в тому числі і письмові, оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Згідно з положеннями ч.3 ст.40 КЗпП України на застосування гарантій, передбачених цим Законом, не впливає час видачі у день звільнення лікарняного листка про тимчасову непрацездатність. При цьому, судом двічі призначалася судово-бухгалтерська експертиза для проведення розрахунків невиплаченої заробітної плати, але відповідачем не були виконані вимоги експертів щодо надання оригіналів первинних документів.
Інші її доводи також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування правильного по суті рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: