Справа № 595/848/15-а

Рядок звіту 3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015

м.Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

В складі

головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Пастушаку І.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацько-Монастириського об’єднаного районного військового комісаріату Тернопільської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бучацько-Монастириського об’єднаного районного військового комісаріату Тернопільської області в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 8 від 22 квітня 2015 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що він перебуває на посаді сільського голови Переволоцької сільської ради і 18 квітня 2015 року на нього було складено протокол, а 22 квітня 2015 року винесено постанову військовим комісаром Бучацько – Монастириського об’єднаного районного військового комісаріату підполковником ОСОБА_3 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за правопорушення передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення ч.10 ст.18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не організував в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян до військового комісаріату під час мобілізації. З даною постановою не погоджується, оскільки ним здійснювалося оповіщення військовозобов’язаних осіб, проте через їх відсутність за місцем проживання повістки вручити не було можливості і відбиралися пояснення в родичів даних осіб, щодо їхнього місця перебування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, та пояснив, що сільським головою ОСОБА_1 не здійснювалося належним чином оповіщення військовозобов’язаних осіб, оскільки мобілізаційне завдання на 4 та 5 черги мобілізаційного розгортання для с.Переволока становить 3 та 3 чоловік відповідно, а до військового комісаріату за дві черги мобілізації не з’явився жоден військовозобов’язаний оповіщений сільською радою, таким чином бездіяльність ОСОБА_1 як сільського голови призвела до порушення ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в позові слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

22 квітня 2015 року військовим комісаром Бучацько - Монастириського об'єднаного районного військового комісаріату ОСОБА_3 була винесена постанова № 8  про накладення адміністративного стягнення, якою сільського голову с.Переволока ОСОБА_1 визнано винним у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , передбаченого ч.1 ст.210-1 КупАП  і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 грн.

Згідно ст.ст. 288,289 КупАП постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена, зокрема, до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до ст. 18 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:      планують, організовують   і   забезпечують   мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;      забезпечують на території відповідних  населених  пунктів виконання  мобілізаційних  завдань (замовлень) підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ними до виконання цих завдань ; організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання  обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону,    забезпечують на  території  відповідних населених пунктів ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; сприяють військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечують на території відповідних  населених  пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Твердження відповідача, про те, що оскільки до Бучацько – Монастириського міжрайонного військового комісаріату не з’явився, жоден військовозобов’язаний з переліку тих осіб яких повинен був про це повідомити сільський голова ОСОБА_1 і це є фактом неналежного здійснення сповіщення військовозобов’язаних сільським головою, суд оцінює критично, оскільки згідно тверджень відповідача в судовому засіданні, належно повідомити військовозобов’язаного можливо лише за його присутності, а як вбачається з матеріалів справи саме відсутність військовозобов’язаних за місцем проживання є причиною неможливості їх належного повідомлення.

Крім того, суд, бере до уваги твердження представника відповідача про те, що надані всудове засідання пояснення, які відбиралися у родичів осіб, які підлягають мобілізації у зв’язку з відсутністю за місцем проживання останніх датовані 23.04.2015 року., тобто після винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Про те, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем до винесення постанови не роз’яснювалось ОСОБА_1, які саме дії потрібно вчинити у разі відсутності особи, яка підлягає мобілізації за місцем її проживання. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити чи був зобов’язаний ОСОБА_1 відбирати пояснення та складати акти про відсутність осіб, що підлягають мобілізації за місцем проживання.

Також, як встановлено в судовому засіданні, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова не містить обгрутування та будь-якого викладення обставин, в чому саме правопорушником порушені вимоги  ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким чином виявлені і в чому полягає неналежна та несвоєчасна організація оповіщення та прибуття громадян до військового комісаріату під час мобілізації.

Відтак суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на момент притягнення його до відповідальності ним, як посадовою особою були вжиті усі заходи в межах його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

При цьому, згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Вирішуючи питання про притягнення  позивача  до відповідальності за вказане адміністративне правопорушення, відповідач керувався виключно припущеннями, оскільки не зміг надати суду переконливих доказів порушення ОСОБА_1, вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, адже ні протокол, ні оскаржувана постанова не містить викладення обставин вчинення правопорушення, не конкретизовано та не зрозуміло, які саме дії чи бездіяльність з боку ОСОБА_1 призвели до настання наслідків у вигляді неналежної організації мобілізаційної підготовки.

При таких обставинах суд приходить висновку про те, що оскаржувана постанова  від 22.04.2015 року №8, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП України у вигляді штрафу, не відповідає вимогам закону, викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, чітко не зазначено в чому полягає суб'єктивна та об'єктивна сторона правопорушення, а тому оскаржувана постанова винесена неправомірно і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 210-1,283, 288, 289 КупАП України, ст.ст. , 158-163, КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бучацько-Монастириського об’єднаного районного військового комісаріату Тернопільської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову військового комісара Бучацько-Монастириського об’єднаного районного війського комісаріату підполковника ОСОБА_3 №8 від 22 квітня 2015 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення скасувати.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана Львівському адміністративному апеляційному суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини 3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: ОСОБА_4