АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-374, 2009 р Головуючий у 1-й інстанції Сімчук С.Б.
Категорія 53 Доповідач - Лісова Г.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року лютого місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Семиженка Г.В.
Приходько Л.А. при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Білозерського районного суду від 19 листопада 2008 року за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди
встановила:
24.07.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1. працюючи керуючою Суворовським відділенням Херсонської філії «ПриватБанк» 6.12.2006 року уклала з ОСОБА_2. кредитний договір, за яким надала позичальникові кредит у розмірі 10000 доларів США, на умовах встановлених договором, без ретельної перевірки його фінансового стану, належної оцінки переданого в іпотеку будинку, що призвело до неможливості повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки місце проживання ОСОБА_2. невідоме.
Винними протиправними діями ОСОБА_1. банку заподіяно матеріальну шкоду на суму 10766,61 доларів США, а тому вона повинна нести повну матеріальну відповідальність відповідно до укладеного з нею 2.06.2003 року письмового договору про повну матеріальну відповідальність.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1. в його користь матеріальну шкоду в розмірі 10766,61 доларів США, що еквівалентно 54371,39 грн. та судові витрати по справі.
У процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, просив стягнути в його користь 10000 доларів США, що еквівалентно 48400,00 грн.
Рішенням Білозерського районного суду від 19 листопада 2008 року в задоволенні
позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Так, судом не було враховано, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків.
У судовому засіданні представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як
незаконне.
Представник відповідачки ОСОБА_1. апеляційну скаргу не визнав, просить її
відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що її слід відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд правильно виходив з того, що підстав для покладення на ОСОБА_1. повної матеріальної відповідальності за наданий відділенням банку кредит ОСОБА_2, який не погашається,не має.
Згідно з ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями(бездіяльністю) працівника.
Як передбачено п. 1ст. 134 КЗпП прцівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1., прцюючи керуючою Суворовського відділення Херсонської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» 6.12.2006 року за кредитним договором надала грошові кошти ОСОБА_2. у розмірі 10000 доларів США на умовах встановлених договором, які він зобов»язувався повернути в строк до 6.12.2010 року та сплатити проценти за користування кредитом.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність протиправних дій ОСОБА_1., так як питання про надання кредиту фізичним особам належить до повноважень керуючого відділенням та узгоджувалося з спеціалістом індивідуального бізнесу Суворовського відділення банку ОСОБА_3. та ведущим спеціалістом по кредитуванню по технології «Житло в кредит» ОСОБА_4., позичальником були надані відділенню банку всі необхідні документи, які на час надання кредиту не викликали сумніву. Протокол ухвалення рішення по кредиту від 1.12.2006 року після оцінки фінансового стану позичальника затверджено не лише відповідачкою, а також кредитним експертом ОСОБА_3.
Крім того, на забезпечення виконання кредитного зобов»язання з ОСОБА_2. був укладений договір іпотеки, предметом якого є належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 50,4 кв.м., що знаходиться в м. Цюрупинську,АДРЕСА_1. Договір іпотеки підписаний керуючим Цюрупинського відділення банку, а тому доводи апелянта щодо завищеної оцінки будинку з вини ОСОБА_1. є безпідставними.
Постановою слідчих органів внутрішніх справ від 3.11.2007 року порушено кримінальну справу по факту підроблення довідки про заробітну плату, на підставі якої ОСОБА_2 був виданий кредит.
Таким чином, неповернення банку кредиту є наслідком протиправних дій позичальника, який також повинен нести цивільну відповідальність за неналежне виконання грошового зобов»язання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Білозерського районного суду від 19 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.