УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "01" червня 2006 р. Справа № 16/251-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
при секретарі: Байдала І.Г.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_2 - адвокат, свідоцтво НОМЕР_2
від відповідача Бондаренко С.П., дов.№ 41/1-8-875п від 03.02.06р.
Свідок: ОСОБА_3
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(м.Коростишів)
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області (м.Житомир)
про скасування постанови про застосування фінансових санкцій та відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00грн.
Позивач звернувся з позовом про скасування постанови про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області та стягнення 2000,00грн. моральної шкоди.
Представники позивача позов підтримали, зокрема зазначили, що позивач не відкривав самовільно маршрут "Коростишів-Житомир", не надавав послуг з перевезення пасажирів по даному маршруту, а постійно підвозить на власному автомобілі з м.Коростишева до м.Житомира свою дружину та дітей своїх знайомих.
Ухвалою суду від 25.04.06р. на підставі ст.52 КАС України замінено відповідача у справі належною стороною - юридичною особою, якою є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (м.Київ, пр-т Перемоги,14) (а.с.35).
Відповідач у відзиві НОМЕР_4 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечують, посилаючись, зокрема, на порушення позивачем Закону України "Про автомобільний транспорт" , а саме - перевезення пасажирів по самовільно відкритому автобусному маршруту загального користування "Коростишів-Житомир" про що свідчить трафарет на вітровому склі, не уклавши договору з органами виконавчої влади або місцевого самоврядування на перевезення пасажирів, без розпорядження замовника перевезень про їх початок, тобто порушив ст.ст.40,41,45,47 вказаного Закону. Представник відповідача просить у позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
3 березня 2006 року під час контролю транспортних засобів суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють перевезення пасажирів з вул.Київської 93 в м.Житомирі (район центрального автовокзалу) працівником відповідача ОСОБА_5 був перевірений автомобіль під керуванням позивача - ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" держномер НОМЕР_5.
За наслідками перевірки вказаного автомобіля працівником відповідача складено протокол про виявлене порушення законодавства про автомобільний транспорт № 000175 від 03.03.06р. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1:"Здійснює перевезення пасажирів по самовільно відкритому автобусному маршруту загального користування "Коростишів-Житомир", про що свідчить трафарет на вітровому склі, не уклавши договору з органами виконавчої влади або місцевого самоврядування на перевезення пасажирів, без розпорядження замовника перевезень про їх початок, чим порушено вимоги статтей 40,41,45,47 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.15 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (а.с.46).
10 березня 2006 року керівником відповідача на підставі пунктів 2 і 6 ст.69 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ винесено постанову НОМЕР_3 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 850,00грн.
Згідно зазначеної постанови, фінансові санкції до ОСОБА_1 застосовані у зв'язку з тим, що він здійснював перевезення пасажирів по самовільно відкритому маршруті "Коростишів-Житомир" та відмовився надати документи для перевірки.
Представником відповідача та свідками з боку відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зазначено, що позивач на момент перевірки його працівником відповідача 03.03.06р. в салоні свого автомобіля перевозив (надавав послуги з перевезення) 12-ти пасажирів. При цьому на лобовому склі автомобіля у позивача була прикріплена табличка з надписом "Коростишів-Житомир".
Натомість позивачем та свідками з його боку - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначено, що ніяких пасажирів крім них ОСОБА_1 не підвозив, позивач постійно їх підвозить до м.Житомира, оскільки вони (крім дружини ОСОБА_4) є дітьми знайомих та друзів ОСОБА_1; ніякої таблички на автомобілі ОСОБА_1 не було; гроші за підвезення ОСОБА_1 з них не брав.
Представники позивача також зазначили та підтвердили відповідними доказами (а.с.42,43,65-69), що в автомобілі позивача знаходиться всього 9 сидінь, з яких 6 в салоні, а три (включаючи сидіння водія) в передній частині автомобіля.
Зваживши у сукупності наявні у справі докази, пояснення представників сторін та свідків, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ст.69 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ, на підставі якого до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 850,00грн., - за порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції за самовільне відкриття автобусного маршруту загального користування у розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, мова у даному пункті ст.69 Закону йде про відкриття автобусного маршруту.
Визначення терміну "автобусний маршрут" дається у ст.1 вказаного Закону - автобусний маршрут (маршрути, рейс) загального користування (далі - автобусний маршрут загального користування) - визначений уповноваженим органом шлях проходження АВТОБУСА між відповідно обладнаними пунктами для перевезення пасажирів.
Як видно з даного визначення, термін "автобусний маршрут" нерозривно пов'язаний з терміном "автобус".
Визначення терміну "автобус" дається в тій же ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ, - це пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно.
Таким чином, наведене свідчить, що для того, щоб автомобіль вважався автобусом необхідно, щоб у ньому було як мінімум 10 шт. сидінь (з місцем водія включно).
Як вищезазначено, представниками позивача подані докази, що його автомобіль "ІНФОРМАЦІЯ_1" має всього 9 місць (з місцем водія включно) (а.с.42,43,65-69).
Представником відповідача та свідками не зазначено іншого, що могло б спростувати дані обставини.
Згідно п.22 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97р. № 176 (у редакції Постанови КМУ від 29.01.03р. № 141), - розміщення візуальної інформації здійснюється на автобусах міських та приміських маршрутів: на передньому трафареті - номер маршруту і назва початкової та кінцевої зупинки...
Як вбачається з пояснень позивача та свідків з його боку - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - ніякої таблички взагалі не було.
Судом також враховується наступне.
Матеріали справи свідчать, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері, яка не пов'язана з наданням послуг по перевезенню пасажирів.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ, автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, що використовується ними тільки для власних потреб, відносяться до відомчого автомобільного транспорту. А ті транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.
Стаття 16 цього ж Закону встановлює та передбачає, що державному контролю територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту (тобто відповідачем) підлягає дотримання вимог цього Закону суб'єктами підприємницької діяльності, що належать до автомобільного транспорту загального користування, їх персоналом та споживачами послуг.
Тобто, наведе свідчить, що відповідач взагалі, на законодавчому рівні, позбавлений права здійснювати перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які мають автомобільні транспортні засоби, які не відносяться до автомобільного транспорту загального користування.
Оскільки позивач - ОСОБА_1 має транспортний засіб, який, відповідно до ст.2 вказаного Закону, відноситься до відомчого автомобільного транспорту, то, відповідно, перевірка здійснена відповідачем щодо ОСОБА_1, складання ним протоколу № 000175 від 03.03.06р. та винесення постанови НОМЕР_3 є такими, що суперечать Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не надано суду жодного документального доказу (фотографії, відеоз'йомка, прізвища та адреси пасажирів, перевезених за плату тощо), який би свідчив, що позивач перевозив (надавав послуги з перевезення) інших пасажирів, крім вказаних свідків та своєї дружини, а також, що на автомобілі була будь-яка табличка (трафарет) із зазначенням будь-якого маршруту.
Згідно ст.16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93р. № 3353-ХІІ, водій транспортного засобу має право, зокрема, перевозити пасажирів.
Таким чином, і це не заперечував представник відповідача, позивач мав право підвозити своїх знайомих та дружину.
Суд також враховує, що пояснення свідків з боку відповідача спростовуються поясненнями свідків з боку позивача та самим позивачем.
Крім того, наявний у позивача автомобіль за своїми технологічними характеристиками не підпадає під юридичне визначення "автобус", а тому відповідачем всупереч Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01р. № 2344-ІІІ необгрунтовано зазначено в оспорюваній постанові підстави для її прийняття.
Враховуючи, що відповідач оспорювані дії вчиняє не вперше (справа № 16/1964 "нм"), враховуючи, що посадова особа - свідок ОСОБА_5 при дачі пояснень в судовому засіданні зазначив, що 03.03.06р. спеціально очікував прибуття ОСОБА_1 в м.Житомир для того, щоб скласти на нього протокол, то господарський суд вважає, що є всі підстави погодитись з твердженням позивача про те, що дії відповідача носять цілеспрямований характер та носять ознаки переслідування.
Суд погоджується з позивачем, що у зв'язку з такими діями відповідача позивач - ОСОБА_1 зазнає певних душевних хвилювань та моральних страждань, викликаних необхідністю підшукування способів захисту від дій відповідача та понесенням у зв'язку з цим відповідних грошових витрат, пов'язаних із зверненням за правовою допомогою, поїздками на судові засідання, привезенням свідків тощо.
Суд також погоджується з позивачем стосовно обгрунтування суми заявленої до стягнення моральної шкоди - 2000,00грн., яка складається із сум фінансових санкцій, двічі безпідставно застосованих до нього відповідачем - по 850,00грн. (крім цієї справи також у справі № 16/1954"нм"), а також витратами, пов'язаними із захистом своїх прав в суді - звернення за правовою допомогою, витрати на поїздки на судові засідання.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам діючого законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видає цей акт, та наявність, у зв'язку з прийняттям незаконного акту, порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації (особи), якої стосується цей акт.
За таких обставин, позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі - постанова про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області підлягає скасуванню.
З Державного бюджету підлягає стягненню на користь позивача 2000,00грн. відшкодування завданої йому діями відповідача моральної шкоди, 03,40грн. судового збору з вимог немайнового характеру, 102,00грн. судового збору з вимог майнового характеру та 200,00грн. витрат на правову допомогу. та витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, тобто витрати на правову допомогу у розмірі 150,00грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.94,158-164,167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати постанову про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, 10014, м.Житомир, вул.Театральна 17/20, ідентифікаційний код 33643540.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_6 - 2000,00грн. відшкодування моральної шкоди, 03,40грн. судового збору з вимог немайнового характеру, 102,00грн. судового збору з вимог майнового характеру, 200,00грн. витрат на правову допомогу.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Дата складення постанови в повному обсязі 02.06.06р.
Суддя Гансецький В.П.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - у справу,
2 - позивачу;
3 - відповідачу.