№2-908/09

Рішення          

іменем України

25 лютого 2009 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Шевчук A.M., при секретарі Руссу С.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, посилаючись на те, що знаходиться у шлюбі з відповідачем від якого має сина ОСОБА_3. Проте, спільне життя не склалося, її намагання зберегти сім»ю позитиву не дали, шлюбні відносини припинені з серпня 2008 року, спільне господарство не ведеться.

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовилася від розірвання шлюбу. Пояснила, що миритися не бажає, оскільки намагання зберегти сім»ю ні до чого не призвели, просить судові витрати на її користь не відшкодовувати та покласти на неї витрати за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідач позов визнав, мотиви розірвання шлюбу не оспорив, зробивши з цього приводу письмову заяву, яка долучена до матеріалів справи. Пояснив, що миритися також не бажає , син із позивачем, він проти цього не заперечує.

Судом роз»яснені юридичні наслідки визнання позову відповідачем. ОСОБА_2 намірів не змінив.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 26 лютого 2000 року перебувають у шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3,4).

Суд, згідно ч.2 ст. 112 СК України, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як ствердила позивач та не заперечив відповідач,  тобто сторони визнали,  що сімейне життя не складається, сторони припинили сімейні відносини з серпня 2008 року, поновлювати не бажають. Такі обставини істотно суперечить інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати. Сторони про примирення не клопочуть.

Таким чином, визнання відповідачем пред "явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.112 СК України, ст. ст. 130 <http://cm.cm.130>,174 ЦПК України, суд ,-

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований 26 лютого 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердичівського міськвиконкому Житомирської області, актовий запис №73.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 10 грн. державного мита, звільнивши від таких витрат ОСОБА_2.

Сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити при матері - ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.