ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 876/5148/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді – Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

16.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області та просив визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити обчислення пільгового страхового стажу із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців відповідно до довідки за період роботи з 03.03.1983 року по 01.12.1994 року та відновити виплату пенсії за віком з лютого 2006 року.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року в задоволені позов відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення», та заробіток за період роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховується лише при призначенні пенсії.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 згідно з довідкою ПАТ «Укрнафта» від 13.11.2014 року №10-1909 та записами в трудовій книжці з 03.03.1983 року по 01.12.1994 року працював слюсарем-ремонтником вахтово-експедиційним методом, в тому числі в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі і його заробіток обчислювався з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в таких районах.

Підприємства на яких працював позивач знаходилися на території Ямало-Ненецького та Ханти-Мансійського автономних округів, які згідно Постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 року №1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесені до районів Крайньої Півночі.

В пункті 5 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що "пільгове обчислення страхового стажу застосовується до осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювались пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", відповідно до Указу Президії Верховного Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку що в позивача відсутні підстави для задоволення його позову. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 -ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (v1908400-67) "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

За приписами наведеної норми (в редакції Закону N 32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

На думку колегії суддів, позивач має право на врахування районного коефіцієнту при обчисленні пенсії, оскільки з ОСОБА_1 з 03.03.1983 року по 01.12.1994 року працював в районах прирівняних до Крайньої Півночі, це означає, що на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.

Покликання відповідача на те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, є помилковим з огляду на приписи п.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), згідно з якими пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації "Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення" від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 26 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу при обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією, встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

Враховуючи, що період роботи позивача з 03.03.1983 року по 01.12.1994 року в районах Крайньої Півночі та в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою в якій зазначено про розповсюдження пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем по справі листом від 15.12.2014 року безпідставно було відмовлено позивачеві у пільговому розрахунку стажу.

Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом лише 16 лютого 2015 року, а дізнався про порушення свої прав з листа – відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, 15 грудня 2014 року, відтак позовні вимоги що підлягають до задоволення слід обчислювати з моменту звернення до адміністративного суду, а саме з 15 серпня 2014 року, а не з лютого 2006 року, як просив позивач.

Так у відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині призначення пільгової пенсії за період до 15 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року у справі №344/2261/15-а скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області зарахувати в пільговому обчисленні кожен рік роботи за один рік і шість місяців періоду роботи ОСОБА_1, як трудовий стаж вироблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 03.03.1983 року по 01.12.1994 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу для особи, що працювала в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 16 серпня 2014 року.

Позовні вимоги за період до 15 серпня 2014 року залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п‘ять днів, після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                      В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя                                          З.М. Матковська