УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 876/4541/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Державної податкової адміністрації України до ОСОБА_1, третя особа Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій,

                                                   В С Т А Н О В И В :

Ще в листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Державної податкової адміністрації України (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 13076грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі №2а-10463/10/1370 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу для продовження розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні вважає ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з’явився в судове засідання, незважаючи на завчасні повідомлення про час і місце судового розгляду без поважних причин.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.

Виходячи з правил, встановлених ч.3 ст.128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, істотною умовою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття, належним чином повідомленого позивача у судове засідання без поважних причин.

Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.

Згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовну заяву ДПІ було залишено без розгляду у зв’язку із неявкою позивача у судові засідання призначені на 16.03.2015 та 26.03.2015.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази про повідомлення позивача про судові засідання, які відбулися, що податковим органом не заперечується.

Проте, доречними є доводи позивача, що оскільки провадження у справі було поновлено лише ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, то враховуючи положення ч.5 ст.156 КАС України, саме із вказаної дати у сторін виникли процесуальні обов’язки щодо участі у розгляді справи.

Більше того, провадження у справі продовжується із стадії, на якій воно було зупинено, а відтак неявка позивача у період після зупинення провадження у справі та до його поновлення не можуть мати процесуальних наслідків для нього, окрім якщо такі передбачені законодавством.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що системи повторності без поважних причин неявки в судове засідання з боку позивача немає.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач не втратив інтересу до заявленого ним позову, а поважність причин відсутності його у судовому засіданні судом першої інстанції досліджено не було, що суперечить положенням п.4 ч.1 ст.155 КАС України.

Слід також звернути увагу на те, що строки розгляду вказаної справи є тривалими (починаючи з листопада 2010 року), така неодноразово слухалась за участю позивача (а.с.26, 35, 43, 61, 66), а фактично такий був присутній у всіх попередніх судових засіданнях, пропозицій надати додаткові докази чи витребування таких судом першої інстанції, апеляційним судом не виявлено, тому враховуючи положення ч.6 ст.71 КАС України, а також те, що за час розгляду справи було зібрано достатню кількість матеріалів для вирішення даного спору за наявними доказами, підстави для застосування п.4 ч.1 ст.155 КАС України на думку суду апеляційної інстанції були відсутні.

Суд першої інстанції не виконав покладений на нього обов'язок щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, чим грубо порушив норми процесуального права.

Принагідно слід зазначити, що дійсно, положення ч.3 ст.128 та п.4 ч.1 ст.155 КАС України покликані забезпечити добросовісне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та не допустити таким чином можливість затягування розгляду справи та відповідно сприяють досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. В той же час, вказаними положеннями передбачено оціночну умову їх застосування, зокрема поважність причин неявки, яка повинна бути оцінена судом у кожному конкретному випадку з врахуванням усіх обставин справи і суд не повинен формально ставитися до виконання таких дій.

У зв’язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ДПІ без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, чим порушив її право на розгляд справи в адміністративному суді, гарантоване ст.6 КАС України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

           У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 15 червня 2015 року.