УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 295/6400/15-п

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1, за участю прокурора прокуратури м.Житомира, правопорушника ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою прокурора м.Житомира на постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2015 року, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2015 року, ОСОБА_2, будучи особою начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, відповідно до підпункту „д”, п.1 ч.1 ст.4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”, являючись суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, усвідомлюючи вимоги антикорупційного законодавства, достовірно знаючи про необхідність подання при звільненні декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, маючи реальну можливість своєчасно подати таку декларацію, в порушення вимог ч.1 ст.12 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”, таку декларацію за місцем основної роботи умисно не подав, чим скоїв адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постановою судді Богунського районного суду Житомирської області від 08 травня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та звільнено його від відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.

На прийняте суддею рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження постанови, а постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Посилається на те, що постанову суду прокуратурою було отримано лише 21 травня 2015 року, тому прокуратура була позбавлена права на її оскарження в установлений законом строк. Крім того про роз’яснення ВССУ про зміни законодавства щодо права прокурора апеляційного оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією прокуратурі стало відомо лише 28 травня 2015 року. Щодо самої постанови суду зазначає, про те, що вона є незаконною та підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним тлумаченням та застосуванням норм права. Вказує, що в результаті прийняття постанови суду ОСОБА_2 безпідставно уник відповідальності за скоєне корупційне правопорушення. Факт вчинення корупційного правопорушення не може визнаватись малозначним, оскільки корупція посягає на встановлений порядок діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, а також на порядок реалізаціями посадовими таких органів наданої ім влади та посадових повноважень, дискредитує органи державної влади. Крім цього, приймаючи постанову, суд врахував як пом’якшуючі обставини та послався на позитивні характеристики за місцем проживання і роботи правопорушника, які під час судового розгляду не досліджувалися та в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, правопорушника ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, в межах апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині поновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 172-6 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується як прокурором , так і особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, а також підтверджена матеріалами справи та розглянутими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається з матеріалів справи постанова суддею винесена 08 травня 2015 року, судом першої інстанції прокурору направлена лише 21 травня 2015 року. (а.с. 81) Крім того, роз’яснення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ щодо права прокуратури на оскарження постанов суду першої інстанції, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з правопорушеннями, пов»язаними з корупційними діями, надійшли до прокуратури і стали їй відомі лише 28 травня 2015 року. (а.с. 86-88). Зазначене також підтвердилося в судовому засіданні при перегляді справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, вважаю за можливе задовольнити заяву прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки його доводи про причини пропуску є поважними.

Що ж стосується інших доводів апеляції щодо незаконності оскарженого рішення в частині звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, враховуючи пом»якшувальні обставини, то необхідно зазначити, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції під час розгляду справи зазначених вимог закону дотримався.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, пояснив, що не подав декларацію у зв»язку з сімейними обставинами, хворобою малолітньої дитини та неповідомленням відділу кадрів за попереднім місцем роботи про необхідність надання декларації за період 2014 року до дати його звільнення. Крім того ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений має на утриманні малолітню дитину, що хворіє та потребує постійного лікування, тяжких наслідків або будь-яких збитків ним не спричинено, тому суд першої інстанції з урахуванням даних обставин справи обґрунтовано прийшов до висновку про малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення та звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням. (а.с. 66-76).

Доводи прокурора про те, що під час судового розгляду справи не досліджувалися дані про позитивні характеристики ОСОБА_2 за місцем роботи та проживання є обґрунтованими, проте в даному випадку не впливають на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції, тим більш, що ОСОБА_2 в судовому засіданні при апеляційному перегляді справи такі характеризуючи дані було надано.

Крім того в матеріалах справи містяться також дані, які позитивно характеризують ОСОБА_2 за попереднім місцем роботи (а.с. 16).

Таким чином сам факт того, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення є правопорушенням, передбаченим антикорупційним законодавством, не дає беззаперечних підстав вважати, що воно не може бути малозначним, оскільки на зазначені правопорушення розповсюджується дія усіх норм КУпАП, в тому числі і щодо звільнення від відповідальності у зв»язку малозначністю. Прокурором безперечно не доведено, що скоєне ОСОБА_2 правопорушення завдало значної шкоди авторитету держави у сфері фінансової діяльності, хоча беззаперечно воно є порушенням встановленого порядку фінансової та майнової звітності.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, немає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора м.Житомира в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити.

Поновити прокурору строк на оскарження постанови судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2015 року щодо ОСОБА_2.

В решті апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: