Справа № 348/533/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1230/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення заборгованості по аліментах за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення заборгованості по аліментах.

В позовній заяві зазначила, що відповідно до постанови Калуського міського суду Івано-Франківської області від 16.12.2003 року повинні стягуватися з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не має постійного місця роботи, однак працює на тимчасових роботах, пов’язаних з будівництвом, від чого має доходи, але на утримання дочки надає всього по 200 гривень. Оскільки таких коштів недостатньо для утримання дитини та відповідач не реагував на неодноразові її звернення сплатити заборгованість по аліментах у розмірі 24 862, 83 грн., це спонукало звернутися її до суду. Просила змінити розмір стягнення аліментів з 1/4 частини зі всіх видів доходу на 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача заборгованість по аліментах в розмірі 24 862, 83 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, починаючи з 10 березня 2015 року, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 600 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 862, 83 грн. заборгованості по аліментах. Вирішено питання про судові витрати. Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Відкликано для долучення до матеріалів справи попередньо виданий Калуським міським судом виконавчий лист № 2-2532 від 16.12.2003 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що здійснює догляд за сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01.04.2015 року по 30.11.2017 року і отримує допомогу при народженні дитини 860 грн. (для підтвердження свого матеріального стану надав довідку з управління праці та соціального захисту населення). Заперечує, що працює на роботах, пов’язаних з будівництвом. Йому встановлена третя група інвалідності та здійснюється перерахунок пенсії.

На думку апелянта, акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї складений неправильно. Апелянт, неодноразово відвідуючи дочку ОСОБА_5, звертав увагу, що удома позивача не було, а вихованням дітей займається її мати ОСОБА_8. Вказав, що від сусідів йому стало відомо, що позивач часто їздить на заробітки в Італію (як доказ зазначає фотографії позивача в соціальних мережах (сайт Однокласники), на яких вона сфотографована в Італії, та наявність в неї паспорта для виїзду за кордон).

Просить рішення суду скасувати та вирішити питання про судові витрати.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що до 24.02.2004 року сторони перебували у шлюбі. За час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Згідно повторного свідоцтва про народження серії І-НМ №132966 від 20.08.2009 року, виданого відділом РАЦС по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, батьком ОСОБА_4 записаний ОСОБА_3 (а.с.5).

Постановою Калуського міського суду Івано-Франківської області № 2-2532 від 16.12.2003 року стягнено з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Суд зазначив, що позивач не працює, власного будинку, господарства та доходів немає, здійснює догляд за престарілою особою і сама не може утримувати неповнолітню дитину, тому вона знаходиться у важкому матеріальному становищі. Відповідач надає позивачу аліменти щомісячно у дуже малому розмірі, а саме по 200 гривень.

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 180, ч. 3 ст. 182, 192 та 184 Сімейного кодексу України. Врахувавши обставини справи, матеріальне становище дитини та платника аліментів, а також ті обставини, що відповідач є фізично здоровою людиною, може працювати та в змозі утримувати дитину в розмірі, достатньому для її нормального фізичного та духовного розвитку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліментів у розмірі 600 гривень щомісячно. Також суд стягнув і заборгованість по аліментах у розмірі 24 862, 83 гривень, яка зазначена у довідці про розрахунок заборгованості по виплаті аліментів по виконавчому листу № 2-2532 від 16.12.2003 року, виданій відділом Державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, відкликавши для долучення до матеріалів справи попередньо виданий Калуським міським судом виконавчий лист № 2-2532 від 16.12.2003 року.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони є помилковими. Судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За правилом ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 309 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення, суд вірно визначив характер спірних правовідносин, але неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно встановивши усі обставини по справі.

Відповідно до ст. 180, ч. 1 та 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни розміру аліментів суд не врахував, що постановою Калуського міського суду Івано-Франківської області № 2-2532 від 16.12.2003 року були стягнуті аліменти з відповідача на утримання цієї дитини і ця постанова знаходиться на виконанні у відділі Державної виконавчої служби, з приводу чого наявне відкрите виконавче провадження, помилково знову ухвалив рішення про стягнення аліментів. У даному випадку підлягає застуванню ст. 192 СК України, відповідно до якої суд повинен був розглянути це питання в ракурсі зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження на тверду грошову суму.

Обґрунтовуючи можливість збільшення розміру аліментів, позивач посилається на зміну матеріального стану відповідача, зазначаючи, що він має нерегулярний, мінливий дохід від виконуваних робіт, пов’язаних з будівництвом. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність такого доходу та про його розмір.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України та за змістом ст. 192 СК України, позивач повинен довести наявність обставин щодо зміни матеріального стану відповідача, що настали після ухвалення судового рішення, яким визначено розмір аліментів у долі від заробітку. Позивач не навела передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів. Навпаки, відповідач надав суду докази того, що він перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Калуської міської ради та йому відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначено допомогу при народженні дитини (а.с.40-41, 58-59) – сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, оскільки доглядає за дитиною, а також є інвалідом 3 групи (а.с.57) і як особа, яка не має права на пенсію, та інвалід відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», отримує з 20.02.2015 року державну соціальну допомогу у розмірі 569, 40 гривень та адресну допомогу у розмірі 379, 60 гривень, а всього 949 гривень. (а.с.66).

Оскільки позивач не надала жодних доказів того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід і про те, що з цього доходу він має можливість сплачувати розмір аліментів більший, ніж йому нараховується державним виконавцем щомісячно, виходячи з долі від заробітку у розмірі ? частини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину, в наслідок чого її позов задоволенню не підлягає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам також не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Районним судом при вирішенні цієї частини позову невірно застосовані до спірних правовідносин положення ст. ст. 194-195 Сімейного кодексу України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначається порядок стягнення аліментів на утримання дітей.

У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою в інших передбачених законом випадках.

У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Спір щодо розміру заборгованості (не спір про стягнення заборгованості) із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч. 2-3, ч. 4, 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст. 383 ЦПК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом (ч.4 ст. 195 СК України).

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч. 3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Відповідно до встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В рамках даної справи заявлені вимоги про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не про обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів. Дії державного виконавця, пов'язані із обчисленням розміру заборгованості із сплати аліментів та складенням відповідного розрахунку, в рамках даної справи не оскаржені.

Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам за період з 2003 по 28.02.2015 року у розмірі 24 862, 83 гривень, обчисленої державним виконавцем (а.с.12), розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ні стягувачем, ні боржником у порядку, встановленому законом (ст.ст. 383-384 ЦПК України ), не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Адже права стягувача аліментів, в даному випадку це права позивача, є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість.

За таких обставин у суду не було підстав вважати порушеним право позивача на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ст. 194-195 СК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог також відсутні.

Крім того, порушення норм процесуального права допущені судом першої інстанції і в частині ухвалення рішення про відкликання для долучення до матеріалів справи попередньо виданого виконавчого листа.

Вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень регламентовано ст.ст. 367 – 382 України.

Жодною нормою закону не передбачено такої процесуальної дії як відкликання виконавчого листа, тому і в цій частині рішення суду не відповідає закону і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 313, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення заборгованості по аліментах відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_10

ОСОБА_11