Справа № 11-135/09 Головуючий у 1 інстанції Василюк О.С.
Категорія: ст.ст. 162 ч.1,185 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 20 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Матата О.В.,
суддів - Бешти Г.Б., Пазюка О.С.,
за участю прокурора - Старчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1та помічника Ковельського міжрайонного прокурора - Гаврилюка Я.С. на вирок Ковельського міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше судимий:
1) вироком Ковельського міського суду від 13.06.1997 року за ст. 229-6 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на 2 (два) роки позбавлення волі;
2) вироком Ковельського міського суду від 06.09.2000 року за ст. 229-6 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на 2 (два) роки позбавлення волі;
3) вироком Ковельського міського суду від 17.12.2002 року за ст. ст. 309 ч.2, 69 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.;
4) вироком Ковельського міського суду від 07.10.2003 року за ст.ст. 185 ч.3, 309, 70 КК України на 3 (три) роки;
5) вироком Ковельського міського суду від 30.08.2006 року за ст. ст. 185 ч.3, 186 ч.3, 162 ч.1 КК України на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців, звільнений 25.04.2008 року на підставі постанови Софіївського райсуду Дніпропетровської області від 18.04.2008 року,
засуджений:
за ст. 162 ч.1 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;
за ст. 185 ч.2 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, з врахуванням ст. 72 КК України, остаточно до відбуття визначено 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання визначено йому обчислювати з 24.09.2008 року.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат у справі.
ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що він 04 вересня 2008 року біля 03 години 50 хвилин в м. АДРЕСА_1 гр-на ОСОБА_3. з метою крадіжки через незачинені вхідні двері, звідки таємно викрав сумочку з грошима в сумі 350 грн.
Він же, будучи раніше судимим за скоєння крадіжок, 08 вересня 2008 року біля 3 години, в приміщенні автозаправної станції «ОККО», що знаходиться по вул. Володимирській, 120 в м.Ковелі, повторно, таємно викрав зі столу мобільний телефон «Соні Еріксон», вартість 720, 75 грн., з сім-карткою - 16 грн., на рахунок якої знаходилось 63 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_2. збитки на загальну суму 789 грн. 75 коп.
У поданій на вирок апеляції та в доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_1., просить пом'якшити обране йому покарання та звільнити його від покарання на підставі ст.1 Закону «Про амністію», оскільки він хворіє на ВІЛ/СНІД, а також, що у 2005 році він не був амністований, йому лише було скорочено строк покарання на 6 місяців і 8 днів. Також, посилається на те, що судом, при призначенні покарання, не взято до уваги його позитивну характеристику, а також безпідставно його засуджено за ст.162 ч.1 КК України до двох років обмеження волі, оскільки він є непрацездатним, що суперечить закону. Просить обрати, за вищевказаною статтею КК України, покарання у вигляді штрафу. Крім цього, прохає виправдати його за ст. 185 ч.2 КК України, оскільки крадіжка на суму 789 грн. 75 коп., не є тією, за яку передбачена кримінальна відповідальність.
У поданій на вирок апеляції помічник прокурора, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, просить вирок щодо останнього змінити у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, призначивши йому покарання за ст. 162 ч.1 КК України не пов'язане з обмеженням волі. Посилається на те, що відповідно до медичної довідки ОСОБА_1. є непрацездатним, внаслідок тяжкої хвороби, а тому йому не може бути призначено покарання у виді обмеження волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, міркування прокурора про необхідність зміни вироку, перевіривши доводи апеляцій, судова колегія дійшла висновку, що апеляція засудженого підлягає до часткового задоволення, і апеляція помічника прокурора - задоволенню повністю.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 61 КК України - покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Хоча засуджений ОСОБА_1. не визнаний інвалідом І чи ІІ групи, проте як вбачається із матеріалів справи, а саме, довідки про непрацездатність засудженого ОСОБА_1(а.с. 97), а також відповіді Луцького слідчого ізолятора (а.с. 102), останній є непрацездатним, а тому даний вид покарання до нього не може бути застосований.
Судом, в порушення вимог закону, при призначенні покарання засудженому за ст. 162 ч.1 КК України, обрано покарання у виді обмеження волі.
Тому вирок в цій частині підлягає зміні, із застосуванням до засудженого покарання за ст. 162 ч.1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.
Крім того, оскільки при апеляційному розгляді справи, колегія суддів не вправі погіршити становище засудженого за його апеляцію, слід призначити покарання засудженому ОСОБА_1. за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Посилання в апеляції на той факт, що вартість викраденого майна засудженим на суму 789 грн. 75 коп. не є кримінально караною, не заслуговує на увагу.
Пунктом 22.5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. з послідуючими змінами, передбачено наступне: якщо норми законодавства у частині кваліфікації злочинів чи інших правопорушень містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Як вбачається із пункту 22.4 статті 22, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, цього ж Закону на 2008 рік розмір податкової соціальної пільги встановлено в розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2008 року становить 515 грн.
За таких обставин розмір податкової соціальної пільги на 2008 рік становить 257,5 грн. (515:2 = 257,5), а отже дрібним вважається викрадення чужого майна, вартість якого не перевищує 772,5 грн. (257,5*3 = 772,5).
Як вбачається з вироку суду, вартість викраденого майна становила 789 грн. 75 коп., яка засудженим ОСОБА_1. не оспорюється, і є достатньою для об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України.
Не підлягає до задоволення і клопотання засудженого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Враховуючи те, що 21.09.2005 року до нього було застосовано амністію, а тому у відповідності до п. «Е» ст.7 зазначеного закону амністія застосована не може бути.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 373 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляцію помічника Ковельського міжрайонного прокурора - повністю.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1змінити.
Замість призначеного покарання засудженому ОСОБА_1. за ст. 162 ч.1 КК України - 2 (два) роки обмеження волі, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
За ст.185 ч.2 КК України обране покарання ОСОБА_1. залишити без зміни- у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбуття засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий /підпис/ Матат О.В.
Судді /підписи/ Бешта Г.Б., Пазюк О.С.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.В. Матат