КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року           810/7120/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., суддів: Басая О.В., Волкова А.С., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника Державної фіскальної служби України та Міністерства доходів і зборів України – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державна фіскальна служба України, Міністерство доходів і зборів України, про стягнення заборгованості із заробітної плати за період роботи з березня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

В процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнив вимоги і просив стягнути відповідну заборгованість не тільки із Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, а і з Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

У зв’язку із цим, ухвалою суду від 22 травня 2015 року у якості співвідповідачів у справі залучено Міністерство доходів і зборів України, Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебував на публічній службі в Головному управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, зокрема із січня 2014 року - на посаді начальника відділу погашення заборгованостей Головного управління Міндоходів в АР Крим, з 1 вересня 2014 року навчається у Національній академії державного управління при Президентові України. Посилаючись на те, що йому в період із з березня по серпень 2014 року не виплачена заробітна плата, просив стягнути її у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у судове засідання не з’явився, направив письмові пояснення з приводу спірних відносин, із яких вбачається, що такий відповідач не заперечує проти задоволення позову, однак послався на відсутність будь-якої змоги здійснення матеріальних витрат через закриття казначейських рахунків цього Головного управління.

Державна фіскальна служба України та Міністерство доходів і зборів (у судовому засіданні), а також Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (у письмових запереченнях) проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відсутність у них обов’язку виплачувати заробітну плату особі, яка фактично не перебувала у їх штаті і підпорядкуванні, крім того, на ці цілі не передбачалося фінансування відповідних органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ніхто із відповідачів не заперечує перебування позивача у спірний період на публічній службі, тому суть спору фактично зводиться до з’ясування питання встановлення особи, яка має поновити порушене право позивача. Вирішуючи означене питання, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у спірний період ОСОБА_3 перебував на публічній службі, зокрема, станом на 24 березня 2014 року на посаді начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим, на яку призначений 28 січня 2014 року (т.1 а.с.11-12).

24 березня 2014 року ОСОБА_3 включено до складу робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів, у зв’язку із чим його відряджено до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування робочої групи (т.1 а.с.24-27, 60-65).

Також встановлено, що розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24 березня 2014 року №55-р, яким створено названу робочу групу, 17 квітня 2014 року визнано таким, що втратило чинність (т.1 а.с.116).

28 травня 2014 року ОСОБА_3, на підставі наказу ГУ Міндоходів в АР Крим №126-о, відряджений до Міністерства юстиції України до міжвідомчої робочої групи на період функціонування цієї групи (т.1 а.с.21-23, а.с.78-80).

30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України укладено договір – направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України, за умовами якого на період навчання в академії ОСОБА_3 зараховується до кадрового резерву на посаду начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим (т.1 а.с.13).

З 1 вересня 2014 року ОСОБА_3 зарахований слухачем денної форми навчання Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням, що підтверджується витягом із наказу від 8 липня 2014 року №396-к (т.1 а.с.14) і на час прийняття рішення у справі навчається у названій академії.

Загальновідомим є факт, що Кримський півострів був окупований Російською Федерацією. Це викликало збій у роботі всіх державних органів, у тому числі територіальних органів Міндоходів у відповідному регіоні. Саме у зв’язку із такими подіями ОСОБА_3 відряджався до робочих груп при Міндоходів України та при Міністерстві юстиції України.

Держава намагалася вживати заходів врегулювання службових відносин працівників державних органів на території Автономної Республіки Крим, зокрема і співробітників ГУ Міндоходів в АР Крим. Так, 6 серпня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», згідно якої Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим повинно бути реорганізовано в Головне управління ДФС у Херсонській області.

Однак, дієвість таких заходів не можна розцінювати як ефективну, оскільки тільки в березні 2015 року фактично Міністерством доходів і зборів України видано наказ «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі» №23, згідно якого утворено комісію з реорганізації головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі і визначено строк для проведення реорганізації у шість місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (т.1 а.с.202-203), а наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 5 березня 2015 року №1 розпочато реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області (т.1 а.с.206).

При цьому, позивач числиться у штаті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Такі недоліки, пов’язані із визначенням місця служби позивача, призвели до того, що жоден із рівнів органів фіскальної служби не взяв на себе відповідальність за долю конкретного працівника.

Однак, для відповідного працівника таке становище є неприпустимим, оскільки він залишився без засобів до існування.

Враховуючи, що відповідачами факт перебування позивача у досліджуваний період на публічній службі і неотримання заробітної плати не заперечується, суду належить визначити орган, який буде проводити відповідне відшкодування.

Судом встановлено, що обов’язки по веденню табелю обліку робочого часу в ГУ Міндоходів в АРК наказом від 24 березня 2014 року №122-о покладено на заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_4 (т.2 а.с.30). У цьому ж наказі визначено, що до створення належних умов праці або припинення окупації АР Крим табель обліку робочого часу ведеться відповідальною особою в електронному вигляді за типовою формою, затвердженою наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

На виконання ухвали суду про витребування доказів, Головним управлінням Міндоходів в АРК подано до суду витяги з табелів обліку використання робочого часу встановленої форми щодо позивача за період з березня 2014 року по серпень 2014 року із підписами уповноваженої на їх ведення особи ОСОБА_4, а також ОСОБА_3 (т.1 а.с.31-36).

У таких табелях містяться відмітки про неявку позивача з причин відрядження, інших причин неявок позивача у них не зафіксовано; також із таких документів вбачається, що у період з березня по серпень 2014 року позивач на лікарняному та/або у відпустці не перебував.

Департаментом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ДФС України на вимогу суду проведено розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача з урахуванням всіх надбавок, доплат та премій ОСОБА_3, і визначено, що вона становить 4576,55 грн. Також розраховано заробітну плату позивача за період з березня по серпень 2014 року і визначено, що вона складає 27459,30 грн. У письмових поясненнях за підписом директора названого Департаменту вказано, що такий розрахунок проведено для випадку, коли у табелях обліку робочого часу ОСОБА_5 проставлено робочі дні.

При цьому, як встановлено судом, у березні позивачем було отримано аванс у розмірі 1730,35 грн., що підтверджується випискою із банківської картки ОСОБА_3 (т.1 а.с.28).

Крім того, Департаментом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ДФС України повідомлено суд про те, що бюджетні призначення для ГУ Міндоходів в АР Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі були зняті, на підтвердження чого надали довідку Мінфіну про зміни до річного розпису бюджету на 2014 рік від 2 квітня 2014 року №147 (т.1 а.с.223).

Також, Міністерству доходів та зборів України листом Державної казначейської служби України від 29 липня 2014 року №9-08/162-17366 «Щодо перерозподілу бюджетних асигнувань» доручено припинити фінансування установ, які відносяться до сфери управління останнього як головного розпорядника бюджетних коштів та обслуговувалися в територіальних органах Казначейства України в АР Крим (т.1 а.с.227).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За нормами статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що у період спірних відносин ОСОБА_3 займав посаду начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим, а отже перебував на публічній службі.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У частині першій статті 115 Кодексу законів про працю України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписами частини другої статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

За змістом статті 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Як закріплено у пункті 7 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013, Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи, митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

За змістом пункту 5 цього ж Положення Міндоходів України з метою організації своєї діяльності: організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України; здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Згідно із підпунктом 33 пункту 11 названого Положення міністр як керівник Міндоходів приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

У відповідності до пункту 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року №43, Головне управління Міндоходів в АР Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів; а за нормами пункту 13 цього Положення таке Головне управління утримується за рахунок державного бюджету.

За правилами частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України).

За нормами частини п’ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних відносин, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

Як з’ясовано у ході розгляду справи, станом на час звернення позивача до суду постанова Кабінету Міністрів України №311«Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Міністерством доходів та зборів України не виконувалась, реорганізація Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим і його територіальних органів не розпочиналась.

На час прийняття рішення у цій справі Головним Управлінням ДФС у Херсонській області лише розпочато реорганізацію ГУ Міндоходів в АРК шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області, цей процес ускладнюється необхідністю проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АРК, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, складення передавального акту та розподільчого балансу, що за існуючої геополітичної ситуації не вбачається за можливим у найближчий час. Також судом з’ясовано, що кошти для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів в АРК не передбачалися у кошторисі ГУ ДФС у Херсонській області.

Стосовно Головного управління Міндоходів в АРК, то суд враховує, що на час розгляду справи воно перебуває у стані припинення, видатки на утримання такого Головного управління перерозподілені на інші установи, його виключено з мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, знято бюджетні призначення для такого відповідача і не створено умов для функціонування вказаного суб’єкта владних повноважень на материковій частині України.

При цьому, суд зважає на те, що Міністерство доходів і зборів України на час виникнення спірних відносин було головним розпорядником бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності органів доходів і зборів, а також відповідальним за забезпечення організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, зокрема і у частині фінансування видатків на оплату праці працівників такого територіального органу доходів і зборів.

У зв’язку із викладеним, суд не може пов’язувати стягнення невиплаченої заробітної плати позивача із умовами виконання наказу Міністерства доходів і зборів України «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі» №23, оскільки реальність його виконання вбачається тривалою, реальне відновлення порушеного права за таких обставин не вбачається за можливе.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, зокрема і щодо реальності відновлення порушеного права, колегія суддів констатує, що, зважаючи на викладене вище, тільки шляхом стягнення із Міністерства доходів і зборів України можливе таке відновлення, тим більше, що можливість стягнення з інших органів буде залежати від того, як головний розпорядник бюджетних коштів передбачить розпис кошторису.

Як вбачається із розрахунку заробітної плати ОСОБА_3 за період з березня по серпень 2014 року, наданого Державною фіскальною службою України, заробітна плата позивача за березень 2014 року становить 4576,55 грн., за квітень 2014 року – 4576,55 грн., за травень 2014 року – 4576,55 грн., за червень 2014 року – 4576,55 грн., за липень 2014 року – 4576,55 грн., за серпень 2014 року – 4576,55 грн., всього - 27459,30 грн. (т.1 а.с.222).

При цьому, суд враховує відомості табелів обліку використання робочого часу, а також те, що позивачем у березні було отримано аванс у розмірі 1730,35 грн., що підтверджується випискою із банківської картки ОСОБА_3 (т.1 а.с.28).

Таким чином, сума заборгованості із заробітної плати за період роботи в Головному управлінні Міндоходів в АР Крим з березня 2014 року по серпень 2014 року складає 25728,95 грн. (27459,30 грн. – 1730,35 грн.).

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за період із березня 2014 року по серпень 2014 року із Міністерства доходів і зборів України у сумі 25728,95 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати з березня 2014 року по серпень 2014 року з Головного управління Міндоходів в АР Крим, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області суд відмовляє, оскільки задоволення позову у частині невиплаченої заробітної плати шляхом стягнення відповідних коштів із Міндоходів України виключає можливість задоволення позову щодо інших відповідачів.

За правилами пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати за період роботи в Головному управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим з березня 2014 року по серпень 2014 року у сумі 25728 (двадцять п’ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 95 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду в частині стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць у сумі 4576 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість) гривень 55 копійок - підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя                                                             Скрипка І.М.

Судді:                                                                                           Басай О.В.

ОСОБА_6

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2015 р.