УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 8042/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя                              Довга О.І.

судді                                                  Ліщинський А.М.

                                                            Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі №819/1122/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому і Монастириському районах про визнання дій неправомірними,

                                                   В С Т А Н О В И В:

18.04.2013 року управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому та Монастириському районах Тернопільської області з вимогами про визнання дій неправомірними та зобов'язання прийняти до відшкодування суми витрат на щомісячну державну адресну допомогу в розмірі 21551,48 грн. за період листопад-грудень 2012 року.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, якою також встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому та Монастириському районах Тернопільської області зобов'язаний відшкодувати витрати Пенсійного фонду України пов'язані із виплатою щомісячної державної адресної грошової допомоги, оскільки таке відшкодування передбачене у спільній Постанові Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України “Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з І виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” № 5-4/4 від 04.03.2003 року та у Постанові Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову,якою позов задоволити у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

З матеріалів справи встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Монастириському районі Тернопільської області було складено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад - грудень 2012 року, в які включено витрати, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з пенсійним забезпеченням вказаних громадян.

Разом з тим, відповідачем не прийнято до заліку суми виплаченої управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі, за вказані період при виплаті пенсій, державної адресної допомоги.

За спірний період відповідачем акти щомісячної звірки підписувалися з розбіжностями, оскільки, не враховувалися суми витрат на виплату державної адресної допомоги -: загальну суму 21551,48 грн.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний своєчасно щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Статтею 1 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, якою передбачено, що Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

За змістом пункту 4 постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265, виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави вважати, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено "Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", що затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року № 376/7697.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" постанов Кабінету Міністрів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного Фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до п.5 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступним за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно пункту 6 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних відносин, які виникли. Порядок щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню при відсутності спору.

З наведеного вище, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що у випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги по відшкодуванню таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов"язання включити в Акт звірки і в списки та прийняти до відшкодування виплачені Управлінням витрати пов'язані з виплатою щомісячної державної адресної допомоги за період з березня 2009 року по вересень 2009 року в розмірі 96 611,87грн. - 36 особам та виплачене Управлінням підвищення до пенсій за період з квітня 2009 року по вересень 2009 року в розмірі 1 443,32 грн., які не прийняті до відшкодування.

Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,                     

                                                    У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 819/1122/13-а - без змін. .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Довга О.І.

Судді                                                                      Запотічний І.І.

                                                                                                    Ліщинський А.М.