РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2015 року Справа № 293/584/15-ц
смт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Мініча Г. Г.
з участю:
секретаря Піонтківської О. О.
позивача не з'явився
представника позивача не з'явилася
представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Бежівської сільської ради про визнання права приватної власності на житловий будинок та права на завершення приватизації і одержання державного акта (свідоцтва) про право власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (далі - відповідач) про визнання права приватної власності на житловий будинок та права на завершення приватизації і одержання державного акта (свідоцтва) про право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за його братом ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області (далі - позовна заява або позов) (а.с. 2-5).
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1, а також право на завершення приватизації і одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0997 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_1. Позивач своєчасно у встановлений законодавством шестимісячний термін прийняв спадщину шляхом подання до Третьої житомирської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Постановою Третьої житомирської державної нотаріальної контори від 20.04.2015 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що вказані будинок та земельні ділянки за померлим не зареєстровані. А тому позивач просить визнати за ним право власності на будинок та права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті його брата - ОСОБА_2
Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_3 (довіреність від 21.07.2014, а.с. 32) в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 20.05.2015 (а.с. 61), в якій просила суд справу розглядати без її участі та повідомила, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не подав. Заявою від 12.05.2015 (а.с. 42) відповідач просив справу розглянути у відсутності представника відповідача, а також повідомив, що заяву визнає і просить її задовольнити, крім того просить судові витрати віднести на рахунок заявника.
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, передбачених ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
За наслідками з'ясування і аналізу обставин справи, пояснень сторін, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду на наступне.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.07.2014 (а.с. 8, 69 на звороті, 108).
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_2 21.05.2014 (далі - заповіт) (а.с. 11, 70 на звороті, 109) ОСОБА_2 на випадок його смерті все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та все те, що буде йому належати на час смерті, а також належні йому майнові права та обов'язки на час смерті заповів брату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивачу). В матеріалах справи відсутні докази скасування або зміни заповіту у порядку, визначеному положеннями ст. 1254 ЦК України. Станом на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2) заповіт був чинним, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 31.07.2014 (а.с. 72 на звороті, 111). А значить спадкування за ОСОБА_2 здійснюється за заповітом.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач 21.07.2014 оформив у приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Бурлаки О. В. заяву про прийняття спадщини (а.с. 69, 107 на звороті), що також підтверджується листом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області від 20.04.2015 № 732/01-16 (а.с. 7). В матеріалах справи відсутні докази прийняття спадщини ОСОБА_2 іншими спадкоємцями, крім позивача, що підтверджується і листом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області від 20.04.2015 № 732/01-16 (а.с. 7). А тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2, який прийняв спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно з відомостями, наданими Відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області (лист від 30.05.2015, а.с. 113) син ОСОБА_2 - ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, а значить станом на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2) він був повнолітнім. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_5 на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2) був непрацездатним.
Відомості про інших дітей ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 за життя був усиновлювачем, а тому суд приходить до висновку про відсутність усиновлених ОСОБА_2 осіб та не враховує їх право на спадкування, передбачене положеннями ст. 1260 та ч. 1 ст. 1241 ЦК України.
Згідно з відомостями, наданими Відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області (лист від 30.05.2015, а.с. 113), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано 09.12.1997, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу № 88, складеним 09.12.1997, а також свідоцтвом про розірвання шлюбу від 09.12.1997 (а.с. 54). Відомості про державну реєстрацію ОСОБА_2 іншого шлюбу в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 10.01.1951 (а.с. 9, 71 на звороті, 110) його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Згідно з відомостями, наданими Відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області (лист від 16.05.2015, а.с. 48) ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями є особи, які є живими на час відкриття спадщини.
З огляду на це суд приходить до висновку про відсутність осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2 згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України.
Оскільки позивач протягом строку для прийняття спадщини її прийняв та відсутні особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2 згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2, який прийняв спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, який прийняв спадщину, та ОСОБА_2 у заповіті сам розподілив спадщину, заповівши все своє майно позивачу, суд приходить до висновку, що позивач має право на усю спадщину ОСОБА_2
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як зазначено позивачем у позові та підтверджується матеріалами справи, до складу спадщини ОСОБА_2 входять:
1) житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок);
2) право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка 1);
3) право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0997 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка 2, а земельна ділянка 1 та земельна ділянка 2 разом - земельні ділянки).
Станом на момент розгляду справи право власності на будинок за ОСОБА_2 або за будь-якими іншими особами не зареєстроване, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 23.04.2015 № 2437 про наявність (відсутність) зареєстрованого майна (а.с. 12).
Крім того, станом на момент розгляду справи земельна ділянка, на якій розташований будинок, приватизована, але держаний акт не видавався, що підтверджується довідкою Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 20.04.2015 № 145 (а.с. 19). Також, право власності на земельну ділянку, на якій розташовано будинок (земельна ділянка 1), за ОСОБА_2 або за будь-якими іншими особами не зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 19.05.2015 (а.с. 53), інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.05.2015 (а.с. 52).
Земельна ділянка, на якій розміщено будинок (земельна ділянка 1), площею 0,25 га має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2014 (а.с. 22). Крім того, вказана земельна ділянка передавалася у власність ОСОБА_2, що підтверджується витягом з рішення Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 11.07.2014 (а.с. 20), власником вказаної земельної ділянки значиться ОСОБА_2, що підтверджується витягом з технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земель Бежів Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визначення вартості земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 24.04.2015 № 390 (а.с. 28). З огляду на це суд приходить до висновку, що будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га, наданій ОСОБА_2 саме для будівництва будинку. А значить ОСОБА_2 земельна ділянка використана відповідно до мети її виділення (передачі).
Належність ОСОБА_2 будинку підтверджується відомостями з погосподарської книги № 4 на 2011-2015 роки по особовому рахунку НОМЕР_4, що в свою чергу підтверджується довідками Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 20.04.2015 № 143 (а.с. 18) та від 29.05.2015 № 180 (а.с. 76). Крім того, відповідач і раніше не заперечував проти оформлення за ОСОБА_2 права власності на будинок, що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 21.05.2014 (а.с. 55).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 22.05.2014 (а.с. 14-17, 85) (далі - технічний паспорт) будинок побудовано в 1984 році.
Положеннями пп. "а" п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР В. Романовим 31 січня 1966 р., яка була чинна на момент будівництва будинку, передбачено, що у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам. Крім того, згідно з п. 4 вказаної інструкції реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Крім того, згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 19 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об'єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалася державна реєстрація прав власності, для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. А отже, положеннями вказаного закону випискам з погосподарських книг надано сили документів, що підтверджують право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них. З огляду на це суд приходить до висновку, що вказані вище записи у погосподарській книзі з урахуванням передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, є належними і допустимими доказами належності будинку саме ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Відповідно до акту обстеження житлового будинку в АДРЕСА_1 від 20.05.2015 № 33 (а.с. 57) на час обстеження будинок відповідає будівельним нормам згідно ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" та придатний для проживання.
Враховуючи, що будинок було збудовано на земельній ділянці, яка має відповідне цільове призначення, відомості про власника будинку були внесені до погосподарських книг у порядку, чинному на момент такого внесення, відсутність доказів, що при будівництві будинку були порушені будівельні норми і правила, суд приходить до висновку, що будинок не є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України та що на час відкриття спадщини будинок належав ОСОБА_2, а тому будинок відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини ОСОБА_2 З огляду на це позов в частині визнання права власності на будинок в порядку спадкування підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. п. "б", "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Перелік прав та обов'язків особи, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця та не входять до складу спадщини, визначено положеннями ст. 1219 ЦК України, в яких право на безоплатне одержання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності не передбачено.
З огляду на це суд приходить до висновку, що безоплатне одержання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності є правом громадян України. А тому у разі, якщо громадянин вжив заходів щодо реалізації ним цього права за його життя, таке право згідно зі ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини.
Положеннями ст. 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, який передбачає наступні стадії (ч. 6 ст. 118, ст. 125 ЗК України):
1) подання громадянином, який зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;
2) надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
3) розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом;
4) погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України;
5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність;
6) державна реєстрація права власності на земельну ділянку відповідно до ст. 125 ЗК України.
З метою безоплатного одержання земельної ділянки 1 та земельної ділянки 2 у власність ОСОБА_2 було виконано усі вказані вище дії, крім державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що підтверджується:
· витягом з рішення Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 20.05.2014 (а.с. 82);
· проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0997 г, розробленим ДП "Терра" ТОВ "Поліський край" в 2014 році (а.с. 77-105);
· витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2014 з додатком (а.с. 22-24);
· витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2014 з додатком (а.с. 25-27);
· витягом з рішення Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 11.07.2014 (а.с. 20);
· витягом з технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земель Бежів Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визначення вартості земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 24.04.2015 № 391 (а.с. 29).
Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
ОСОБА_2 за життя не зареєстрував право власності на земельні ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 19.05.2015 (а.с. 53), інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.05.2015 (а.с. 50-52), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2014 з додатком (а.с. 22-24) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2014 з додатком (а.с. 25-27). А значить за життя він не завершив процедуру приватизації земельних ділянок. А тому суд приходить до висновку, що право на завершення приватизації земельних ділянок відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини. А значить позов в цій частині також підлягає задоволенню.
З даним висновком погоджується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ч. 6 п. 3.5 листа від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування".
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, який прийняв спадщину, суд приходить до висновку, що будинок та право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельні ділянки належать позивачу з часу відкриття спадщини - з ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З аналізу постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної 20.04.2015 Андрус А. В., державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області (а.с. 6), суд приходить до висновку про відсутність реєстрації за ОСОБА_2 права на будинок та на земельні ділянки та неможливість з огляду на це отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину згідно зі ст. ст. 1296-1298 ЦК України.
Будинок та земельні ділянки є нерухомими речами у розумінні ч. 1 ст. 181 ЦК України. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В свою чергу, відповідно до ч. 1 п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. При цьому, згідно з п. 37 вказаного порядку свідоцтво про право на спадщину є одним із документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. А тому, з огляду на неможливість реєстрації позивачем права власності на будинок та права на земельні ділянки суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на будинок та права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2
Вимоги про розподіл судових витрат позивачем у позові не заявлено. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. А тому відсутні підстави для прийняття судом рішення про розподіл судових витрат між сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 5, 11, 15, 16, 20, 181, 182, 328, 376, 392, 1216, 1218, 1223, 1233-1257, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 1-4, 8, 10, 11, 14, 15, 57-61, 64, 79, 80, 88, 107, 114, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області:
1) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (разом з господарськими будівлями та спорудами);
2) право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_1;
3) право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0997 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_1.
4)
Згідно зі ст. 223 ЦПК України рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: Г. Г. Мініч