22-ц/775/582/2015(м)

241/1307/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Трегубенко С.В.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 20

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Попової С.А., Супрун М.Ю.,

при секретарі – Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом прокурора Першотравневого району Донецької області до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8668 га недійсним та повернення сторін в попереднє становище, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

05 грудня 2014 року прокурор Першотравневого району звернувся до суду із позовом до Мелекінської сільської ради Першотравневого району, ОСОБА_1 , в якій просив визнати противоправним та скасування рішення Мелекінської сільської ради № 6/12-636 від 25 листопада 2011року «Про затвердження звіту про експерту грошову оцінку та продажу у земельної ділянки громадянину ОСОБА_1, а також визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8668 га,розташованої по АДРЕСА_1 та укладений 05 грудня 2011 року між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1 та просив повернути сторони у попереднє становище. В обґрунтування свої позовних вимог посилався на те, що зазначена земельна ділянка не може перебувати у власності громадян, оскільки вона знаходиться у стометровій водоохоронній зоні та двокілометровій прибережній смузі. Крім того, Мелекінська сільська рада не розробляла проектів відведення земельних ділянок щодо встановлення прибережних захисних смуг, в рішенні сільської ради не зазначено до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року позовні вимоги прокурора Першотравневого району Донецької області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Мелекінської сільської ради № 6/12-636 від 25.11.2011 року «Про затвердження звіту про експерту грошову оцінку та продаж земельної ділянки громадянину ОСОБА_1.». Визнано договір купівлі-продажу від 05.12.2011 року між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8668 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в АДРЕСА_1 недійсним та повернуто сторони у попереднє становище. Стягнуто з Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області та ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі по 1827 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог прокурора Першотравневого району Донецької області відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, з 2008 року ОСОБА_1 є володільцем нерухомого майна бази відпочинку « Факел», яка розташована на спірній земельній ділянці, орендатором якої відповідач є з 13 вересня 2011 ,строком на 49 років. Отже, він набув право викупу земельної ділянки, на якій розташовано його нерухоме майно. При винесенні Мелекінською сільською радою рішення від 25.11.2011 року та укладенні договору купівлі-продажу від 05.12.2011 р. були враховані всі чинні обмеження, у тому числі і обмеження щодо 100-метрової водоохоронної зони та 2-х кілометрової прибережної захисної смуги. Правовий режим використання земель в прибережних захисних смугах ОСОБА_1 виконується в повному обсязі. При оформленні документів по укладенню договору купівлі-продажу до відома ОСОБА_1 шляхом надання компетентними державними органами відповідної інформації було доведено те, що відчужувана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. В компетенцію суду не входить зміна цільового призначення земельних ділянок. Окрім того, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення Мелекінської сільської ради винесене 25.11.2011 року, а прокурор Першотравневого району Донецької області звернувся до суду із даним позовом 05.12.2014 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності. Таким чином, суд був зобов’язаний застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури – Овчаренко О.С., який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 і представника Мелекінської сільської ради – Алдошиної Т.Г., розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка розташована в 100-метровій пляжній зоні в межах 2-хкілометрової прибережно-захисної смуги, отже, є об'єктом земель водного фонду України, а тому не може бути передана у власність громадян; відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги; земельна ділянка передана Мелекінською сільською відповідачеві без розроблення проекту землеустрою і винесення її меж в натурі. У зв'язку з тим, що рішення ради і оспорюваний договір купівлі-продажу, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування, відбулись всупереч вимогам закону, зокрема ч. 4 ст. 59, ч. 3 ст. 60 ЗК України, ст. 85 ВК України, то рішення ради має бути скасоване, а угода купівлі-продажу – визнана недійсною із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. (редакція норм кодексу, яка діяла на час виникнення спірних відносин)

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Мелекінської сільської ради № 6/12-636 від 25 листопада 2011 року затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 площею 0,8668 га,на якій знаходиться об’єкт нерухомості :база відпочинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1; прийнято рішення продати гр. ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 для обслуговування бази відпочинку, з розрахунку 86 гривень 59 коп. за 1 кв.м., а всього на суму 750521 гривень.(т.1, а.с.6).

Крім того, у зазначеному рішенні Мелекінської сільської ради вказано, що у зв’язку з тим, що не розроблявся проект землеустрою відносно 2 км прибережно-захисної смуги та стометрової природоохоронної зони та не винесені їх межі в натурі в межах населеного пункту, у договорі купівлі-продажу необхідно вказати тільки дію договору про встановлення особистого земельного сервітуту, який зареєстрований у відділі Держкомзему Першотравневого району від 23 листопада 2011 року за № 1423984400020002415504 на площу 0,0268 га. Після розроблення проекту землеустрою відносно стометрової водоохоронної зони та двокілометровій прибережно-захисної смуги зобов'язати покупця земельної ділянки укласти договір про правовий режим по використанню земельної ділянки в цій смузі згідно діючого законодавства. ( пункт 6 рішення)

На виконання цього рішення 05 грудня 2011 року сільською радою з ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 4031 (том 1 а.с.10-11).

З вихідної земельно-кадастрової інформації від 20 січня 2011 року № 58, плану меж спірної земельної ділянки та висновків комісії про погодження проекту землеустрою від 06 травня 2010 року(пункт13) вбачається, що ця земельна ділянка розташована у двокілометровій прибережній захисній смузі уздовж Азовського моря та водоохоронній зоні моря шириною 100 м відповідно до ст. 60 ЗК України.(том 1 а.с. 53,148,157-159).

За положеннями ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі , зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі громадянам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду лише на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому за положеннями ст. 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Законом України «Про землеустрій».

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга – це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Статтею 88 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі № 6-16цс14 та яка згідно із ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для врахування при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Представник Мелекінської сільської ради в судовому засіданні підтвердив, що проект землеустрою щодо визначення розмірів водоохоронної зони у межах с. Б.Коса не розроблявся. Не розроблявся і не затверджувався також у визначеному законом порядку окремий проект землеустрою зі встановлення меж прибережної захисної смуги із пляжною зоною.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

За таких обставин, судова колегія суддів погоджується з висновками суду щодо незаконності рішення Мелекінської сільської ради від 25.11.2011р. та визнання недійсним укладеного на його базі оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2011р.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 на належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення прокурором строку на оскарження рішення Мелекінської сільської ради від 25 листопада 2011р, оскільки він звернувся до суду 05 грудня 2014 року, також не є слушними.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені ст. ст. 20, 36 1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII.

Зокрема, ст. 36 1 цього Закону визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 45 та частиною 1 статті 46 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами та має процесуальні права та обов’язки особи, в інтересах якої він діє, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 4 статті 268 ЦК України (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом 05.12.2011 року), позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Отже, оскільки прокурор , який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, яку він представляє, (у даному випадку держави) суд дійшов правильного висновку, що підстав для застосування позовної давності у спорі зі справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді