КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 922/16/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року

у справі № 922/16/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про зобов'язання здійснити операцію з перерахування грошових коштів у розмірі 185000,00 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" на поточний рахунок Приватного підприємства "Діслав" авторську винагороду відповідно до умов договору про створення на замовлення і використання комп'ютерної програми від 06.11.2014 року згідно умов договору банківського рахунку № 2258, додаткової угоди до договору банківського рахунку № 2258 від 14.03.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 922/16/15 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Скаржник у своїй скарзі зазначає про те, що відповідно до приписів п. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а оскільки, кошти у сумі 185000,00 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" просило зобов'язати банк перерахувати на поточний рахунок ПП «Діслав» є авторською винагородою, однак суд у своєму рішенні взагалі не дав оцінки цим обставинам та доказам, за умов що суду були надані та оглянуті оригінали договору та акт виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Скрипки І.М., Шаптала Є.Ю., поновлення строк на подання апеляційної скарги, прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.06.2015 року.

Позивач та відповідач до судового засідання, що відбулось 10.06.2015 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача та відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

11.12.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" укладено договір банківського рахунку № 2258, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у національній валюті та здійснювати його обслуговування відповідно до чинного законодавства України, правових актів Національного банку України та умов договору.

Відповідно до п. 2 договору відповідач зобов'язаний здійснювати списання грошових коштів з рахунку позивача га підставі його розпоряджень; позивач маж право розпоряджатись коштами на своєму рахунку на свій розсуд у відповідності з діючим законодавством України та вимогами Національного банку України, вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених договором послуг.

Пунктом 8 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та розповсюджує свою дію на всі поточні рахунки позивача.

12.12.2014 року та 15.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" з платіжними дорученнями № 1 та 2 відповідно про перерахування грошових коштів з рахунку позивача, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" не здійснено списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", що є порушенням умов договору № 2258 від 14.03.2013 р.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання здійснити операцію з перерахування грошових коштів у розмірі 185000,00 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" на поточний рахунок Приватного підприємства "Діслав" авторську винагороду відповідно до умов договору про створення на замовлення і використання комп'ютерної програми від 06.11.2014 року згідно умов договору банківського рахунку № 2258, додаткової угоди до договору банківського рахунку № 2258 від 14.03.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" не здійснено списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", що є порушенням умов договору № 2258 від 14.03.2013 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Аналіз умов договору № 2258 від 14.03.2013 року, а також положеннь чинного законодавства України, дозволяє зробити висновок, що суд першої інстанції дійшов вірно встановив, що за своїми правовими ознаками він є договором банківського рахунку, відносини за яким врегульовані главою 72 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Приписами ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Нормами ст. 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до с. 24.3. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Згідно п.п. 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Пунктом 1.17. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174 встановлено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція / чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Нормами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Постановою Правління Національного банку України № 597 від 24.09.2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 97 від 25.09.2014 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" розпочато з 25.09.2014 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" з ринку шляхом запровадження тимчасово адміністрації строком на три місяці з 25.09.2014 року до 25.12.2014 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 163 від 25.12.2014 року продовжено здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" на один місяць до 24.01.2015 року.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд враховує, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Водночас, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить визначення поняття "кредитор банку", однак за визначенням ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач боржником, а відтак - вони є предметом регулювання Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічні висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 1802.2015 року № 901/9229/14 та від 15.01.2015 року № 915/913/14, а також у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року № 910/9232/14.

Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до приписів п. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а оскільки, кошти у сумі 185000,00 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" просило зобов'язати банк перерахувати на поточний рахунок ПП «Діслав» є авторською винагородою, однак суд у своєму рішенні взагалі не дав оцінки цим обставинам та доказам, за умов що суду були надані та оглянуті оригінали договору та акт виконаних робіт, колегію суддів не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мова йде про виключне коло осіб, яке встановлено приписами цієї статті, а саме про працівників банку, до яких не відноситься ПП «Діслав».

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляну на вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" зі спірними платіжними дорученнями в період дії тимчасової адміністрації, з огляду на встановлені Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, що заявлені у даній справі.

В той ж час, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 922/16/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 922/16/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 922/16/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 922/16/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 922/16/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала