УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р. Справа № 876/3439/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я. ,

з участю секретаря Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону до Державної фінансової інспекції у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державного підприємства «Львіввугілля», Закритого акціонерного товариства «Київстар Джі Ес Ем», Колективного малого підприємства «Юридичний центр захисту прав власників» про визнання неправомірними дій та вимоги, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін (далі - ЛВ ВГРЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Контрольно -ревізійного управління у Львівській області про визнання дій неправомірними в частині пред'явлення до виконання п.п.2,3 вимоги від 30.10.2012р. №05-15м/8155; визнання п.п. 3,4 вимоги за результатами ревізії від 16.06.2011 року №05-15м/4231 та п.п. 2,3 від 14.12.2011р. №05-15м/9012 незаконними, визнання зобов'язань відповідно до п. 2 та п. 3 обов'язкових вимог за результатами ревізії від 30.10.2012 р. № 05-15м/8155 незаконними та такими, що не підлягають до виконання.

Судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Львіввугілля», Закрите акціонерне товариство «Київстар Джі Ес Ем», Колективне мале підприємство «Юридичний центр захисту прав власників».

У зв»язку з реорганізацією судом було здійснено заміну відповідача Контрольно -ревізійне управління у Львівській області його правонаступником Державною фінансовою інспекцією у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову – про задоволення позовних вимог. Апелянт у скарзі, зокрема, зазначив, що відповідач протиправно вимагає виставити рахунок щодо відшкодування вартості основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно -рятувальних робіт на «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля», відобразити дебіторську заборгованість за їх невідшкодованою вартістю та провести претензійно -позовну роботу щодо фактичного отримання коштів в сумі 165,4 тис. грн. Так, основні засоби в кількості 31 шт. на суму 165436,8 грн., що були залучені для ліквідації аварії на ВП «Шахта «Межирічанська»ДП «Львіввугілля» перебувають на балансі позивача. Акт від 14.01.2011р. було складено на виконання наказу Міненерговугілля №1 від 04.01.2011р. з метою надання фінансово -економічного обґрунтування виділення коштів з резервного фонду держбюджету для фінансування аварійно -рятувальних та аварійно -відновлювальних робіт на шахті. Згідно з ст. 20 Закону України «Про аварійно -рятувальні служби» до повноважень Кабінету Міністрів України належать повноваження щодо визначення переліку видів та порядку відшкодування вартості окремих аварійно -рятувальних робіт, які повинні відшкодовуватися підприємствами. Цей перелік не затверджений, що, в свою чергу, не дає підстав для стягнення аварійно - рятувальними службами вказаних витрат з підприємств. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вимогам відповідача щодо нарахування та виплати працівникам заробітної плати в сумі 3205,6 тис. грн. . Відповідно до ст. 33 Закону України «Про аварійно -рятувальні служби» позивач утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та є одержувачем бюджетних коштів, які надаються через розпорядника бюджетних коштів -Міністерство вугільної промисловості України за програмою «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємств» (КПИВ 1301080) та витрачаються за напрямками затвердженого Плану використання бюджетних коштів на відповідний бюджетний період. Оплата праці працівникам здійснюється на підставі «Положення про грошове забезпечення особового складу ДВГРС», згідно з п.1 якого умови та розміри оплати праці визначаються у межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів. На виконання вказаних нормативно -правових актів позивачем та на підставі відповідних наказів начальника Центрального Штабу ДВРГС розроблено штатні розписи ЛВ ВГРЗ та затверджені начальником Центрального Штабу ДВРГС в межах асигнувань з Державного бюджету на відповідні цілі. Тому, заробітна плата працівникам позивача нараховувалась та виплачувалась у відповідності до виділених обсягів фінансування Державного бюджету. Підстав для виплати в інших сумах немає. Крім того, апелянт зауважив, що відповідач не мав права проводити перевірку у сфері трудових відносин, оскільки така не входить до його компетенції.

Відповідачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначив, що підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідно до практики Верховного Суду України, питання щодо правомірності вимог фінансової інспекції про відшкодування збитків є предметом розгляду при вирішенні спору саме про їх стягнення.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що КРУ у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ЛВ ВГРЗ за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт ревізії №05-21/09 від 25.05.2011 року.

Вказаною ревізію встановлено порушення, позивачем, зокрема :

- п.2.3 Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними рятувальними службами, затвердженого спільним наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003 №495/369, позивачу не відшкодовано вартість основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно- рятувальних робіт на ВП «Шахта «Межирічанська»ДП «Львіввугілля» (далі - шахта «Межирічанська»), внаслідок чого позивачем недоотримано фінансових ресурсів на суму 165436,80 грн.

-вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. 9.4.1, п.9.4.2 п. 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, п. 6.1 Колективного договору нарахування заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами, з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімального посадового окладу робітника І розряду, здійснювалось в розмірі, який нижчий від встановленого Галузевою угодою від 03.07.2001 року, що призвело до недотримання працівниками доходів у сумі 3 205,6 тис. грн.

На підставі вказаних порушень КРУ у Львівській області виставило вимогу №05-15м/4231 від 16.06.2011р., якою зобов'язало позивача вжити заходи по відшкодуванню витрат, проведених підприємством у 2009-2010рр.; виставити рахунок щодо відшкодування вартості основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно-рятувальних робіт на ВП «Шахта Межирічанська»ДП «Львіввугілля», відобразити дебіторську заборгованість за їх невідшкодованою вартістю в сумі 165436,80 грн.; провести донарахування та виплату працівникам ЛВ ВГРЗ заробітної плати у сумі 3205,6 тис. грн.

У подальшому відповідачем виставлено уточнені вимоги у новій редакції від 14.12.2011р. №05-15м/9012; від 30.10.2012р. № 05-15м/8155, згідно яких позивачем порушено:

- п.2.3 Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними рятувальними службами, затвердженого спільним наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003 №495/369, позивачу не відшкодовано вартість основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно- рятувальних робіт на ВП «Шахта «Межирічанська»ДП «Львіввугілля» (далі - шахта «Межирічанська»), внаслідок чого позивачем недоотримано фінансових ресурсів на суму 165436,80 грн., у зв'язку з чим, враховуючи часткове підняття на поверхню землі вказаних основвих засобів вартістю 145,1 тис. грн. та їх придатність для подальшого використання, зобов»язано позивача виставити рахунок щодо відшкодування вартості основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно -рятувальних робіт на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля», відобразити дебіторську заборгованість за їх невідшкодованою вартістю та провести претензійну -позовну роботу щодо фактичного отримання коштів в сумі 20,3 тис. грн.;

- ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. 9.4.1, п.9.4.2 п. 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, п. 6.1 Колективного договору нарахування заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами, з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімального посадового окладу робітника І розряду, здійснювалось в розмірі, який нижчий від встановленого Галузевою угодою від 03.07.2001 року, що призвело до недотримання працівниками доходів у сумі 3 205,6 тис. грн., у зв'язку з чим слід провести донарахування та виплату працівникам заробітної плати.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій та скасування вимог контролюючого органу з таких мотивів.

Щодо законності вимог контролюючого органу про забезпечення відшкодування вартості основних засобів, що прийшли в непридатність під час проведення аварійно- рятувальних робіт на ВП «Шахта «Межирічанська»ДП «Львіввугілля», суд виходить з такого.

Згідно з Положенням про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі одним із завдань КРУ є вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 2.2.6 Положення КРУ пред'являє керівникам та іншим посадовим особам підконтрольних установ, які ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених у ході ревізій порушень і недоліків. Здійснює контроль за їх усуненням і в разі потреби вживає додаткових заходів для їх усунення.

Також Положенням встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, КРУ має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

В даній справі Контрольно-ревізійне управління у Львівській області пред’явило вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та проведення відповідної претензійної роботи.

Враховуючи, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимог відповідача щодо донарахування та виплати заробітної плати працівникам, суд зазначає наступне.

Ревізією правильності посадових окладів та тарифних ставок працівникам позивача за період з 01.12.2008р. по 31.01.2011р. проведеною шляхом співставлення положень діючого законодавства, умов Галузевої угоди, окладів (ставок), даних особових рахунків працівників позивача встановлено, що в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п.п. 9.4.1, 9.4.2, 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнським профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р. №71 від 07.08.2001р. із заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімального посадового окладу та окладу робітника 1 розряду здійснювалось в розмірі, який нижчий від встановленого Галузевою угодою рівня, що призвело до недоотримання працівниками позивача доходів в сумі 4383 949, 3 грн.

Заробітна плата працівникам ЛВ ВГРЗ нараховувалась у межах виділених із державного бюджету асигнувань на вищезазначені потреби на відповідний бюджетний рік відповідно до затверджених розрахунків та штатних розписів, затверджених належним чином.

Судом встановлено, що наказами про облікову політику та про організацію бухгалтерського обліку ЛВ ВГРЗ на 2009-2010 роки передбачено застосовувати форми та системи оплати праці згідно існуючого законодавства та на умовах, передбачених контрактом працівника, колективним договором в межах виділених бюджетних коштів.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» оплата праці - рятувальників аварійно-рятувальних служб здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством і скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про грошове забезпечення особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики від 16.08.2002 №484, розміри тарифних ставок (окладів, посадових окладів) працівників Державної воєнізованої гірничорятувальної служби розраховуються, виходячи з розміру коефіцієнта співвідношень до встановленого законодавством України розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 2.4, 2.5 вказаного Положення конкретні розміри тарифних ставок (окладів, посадових окладів) особового складу визначаються в контрактах та відображаються в наказах керівника воєнізованої гірничорятувальної служби. У разі встановлення законодавством іншого рівня мінімальної заробітної плати, розміри тарифних ставок (окладів, посадових окладів) працівників Державної воєнізованої гірничорятувальної служби перераховуються за встановленими коефіцієнтами.

Отже, встановлені обсяги бюджетних асигнувань, передбачені планом використання бюджетних коштів, не можуть бути підставою недотримання мінімальних норм і гарантій оплати праці, передбачених Галузевою угодою. Обсяги бюджетних асигнувань, передбачені планом використання бюджетних коштів, є граничною межею витрат на оплату праці з дотриманням норм і гарантій, визначених Галузевою угодою.

Так, п 9.41 Галузевої угоди від 03.07.2001 року передбачено, що умови оплати праці, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення, розміри тарифних ставок і посадових окладів працівників Підприємств і організацій, включаючи працівників загальних (наскрізних) професій та посад, їхніх структурних підрозділів, що виконують роботи, які відповідають основній діяльності Підприємств вугільної галузі та шахтного будівництва, визначаються Додатком до розділу 9 Угоди (далі - Додаток), чинним законодавством і впроваджуються в порядку та терміни, встановлені законодавством, під контролем Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке забезпечує реалізацію державної політики щодо оплати праці та соціального захисту працівників вугільної промисловості.

Тарифні сітки (схеми посадових окладів) на підприємствах формуються на основі тарифних ставок робітників першого розряду, які встановлюються в розмірах, що перевищують законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), визначених у таблицях додатків до Умов оплати праці (Додаток до розділу 9), якими враховані міжгалузеві, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення в оплаті праці. Тарифні ставки (оклади, посадові оклади) розраховуються шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), розрахованої згідно з п. 9.4.2 цієї Угоди, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9 цієї Угоди. При цьому, мінімальними гарантіями в оплаті праці, обов'язковими для всіх підприємств галузі, які знаходяться у сфері дії Угоди, є розмір тарифної ставки (мінімального окладу) робітників першого розряду, що розраховується із встановленого розміру мінімальної годинної тарифної ставки, яка розраховується із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, збільшеної на коефіцієнти: 3,234 на підземних роботах; 1,514 на роботах на поверхні шахт.

Для підприємств, які використовують інші системи оплати праці (оплата за грейдами тощо), коефіцієнти, що визначені у додатках до Умов оплати праці (додатки до розділу 9), починаючи з другого розряду, при самостійному встановленні у колективних договорах конкретних розмірів оплати праці (окладів, посадових окладів) - є рекомендованими, з урахуванням викладених у попередньому абзаці мінімальних гарантій для робітників першого розряду. На таких Підприємствах у виключних випадках внаслідок фінансових труднощів на умовах, попередньо узгоджених з профспілками, мінімальною гарантією з оплати праці для робітників будь-якого розряду є досягнутий рівень заробітної плати кожного працівника, за умови виконання основних виробничих показників.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Генеральною, Галузевою угодами, але не нижче від державних соціальних гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів Підприємства, терміном не більше як шість місяців.

Відповідно до п. 9.5 Галузевої угоди від 03.07.2001 року, форми і системи оплати праці: норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюється Підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та цією Угодами.

Оплата праці працівникам позивача здійснювалась в розмірі, яка нижча від встановленого Галузевою угодою від 03.07.2001 року рівня, що призвело до недоотримання працівниками доходів на суму 3205,6 тис. грн.

Тому вимога відповідача щодо усунення цього порушення є законною.

Стосовно доводів позивача про відсутність повноважень у відповідача проводити перевірку щодо правильності нарахування та виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють Міністерство праці та його органи, місцеві фінансові органи, орган Державної податкової інспекції, професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Згідно з пунктом 36 статті 2 Бюджетного кодексу України місцевий фінансовий орган - це установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом.

Суд зазначає, що наведена норма не встановлює виключний перелік як фінансових органів в цілому, так і виключного переліку умов за наявності яких той чи інший орган можливо віднести до фінансових органів.

Відповідно до ст. 113 Бюджетного кодексу України регламентовано повноваження органів Державної фінансової інспекції України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, до яких належить здійснення контролю за:

- цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під державні (місцеві) гарантії;

- достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

- відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми;

- веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової та бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

Ці повноваження безпосередньо пов'язані із здійсненням контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів.

Реалізація напрямів контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюється органами ДКРС під час проведення державного фінансового контролю, що визначається базовим для органів ДКРС Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Статтею 2 Закону «Про державну контрольно ревізійну службу в Україні» визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували в період, який перевіряється).

Згідно з пунктами 1,7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, відповідач має право перевіряти підконтрольні установи на предмет дотримання фінансової дисципліни, складовою частиною якої є оплата праці працівників.

Оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205 КАС України,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року в адміністративній справі №2а -7483/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді                                                              І.В.Глушко                               

                                                                                 В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 9 червня 2015 року .