АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №10-123-2008 Категорія: ч.8 ст. 106 КПК України

Головуюча у 1-й інстанції: Селіванова О.О. Доповідач: Пустовар М.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого

суддів

за участю прокурора

представника скаржника

Царюка В.В.,

Олешук Т.Л.,

Пустовара М.Л.,

 Омеляна В.М.,

ОСОБА_1,

26 травня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2008 року, якою:

- скаргу ОСОБА_2 про визнання незаконним затримання та особистого обшуку залишено без задоволення.

7 травня 2008 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою до суду, у якій просив визнати незаконним своє затримання та особистий обшук, що мали місце 18 квітня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суддя послалась на те, що оскаржувані дії працівників УБОЗу не можна вважати кримінально-процесуальними, тому як доставку ОСОБА_2 до дознавача виконано не за підозрою у вчинені злочину, а з метою допиту його як свідка.

Суд також зазначив, що це не полишає скаржника звернутися із скаргою до суду у порядку адміністративного судочинства або до прокурора відповідно до ст.227 КПК України.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, матеріали скарги ОСОБА_2 повернути на новий судовий розгляд.

Посилається на те, що 18 квітня 2008 року ОСОБА_2 був затриманий, щодо нього проведено особистий обшук, примусово був доставлений до приміщення УБОЗу, допитаний як свідок - усі ці дії виконано органом дізнання за окремим дорученням слідчого на підставі ст.118 КПК України.

На думку апелянта органом дізнання порушенні положення ч.1 ст. 106, ст.ст. 184,188,189 КПК України, проте суд на це не звернув уваги та прийняв рішення, не відповідне фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката на підтримку апеляції ОСОБА_2, думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 18 квітня 2008 року, ОСОБА_2 був допитаний у приміщенні УБОЗу УМВС України в Миколаївській області як свідок стосовно обставин його колишньої роботи у ТОВ «Славич».

Цей допит здійснено органом дізнання на виконання окремого доручення слідчого С.В Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області та повинен був провадитись відповідно до вимог ст.ст. 166-167 КПК України.

Матеріали скарги не містять відомостей про те, що до допиту, під час його проведення чи після ОСОБА_2 було затримано у порядку, передбаченому ст.106 чи ст.115 КПК України, тобто за підозрою у вчинені злочину.

Відповідно не складався протокол затримання, що не заперечує і сам ОСОБА_2

Таким чином, у скарзі ОСОБА_2 фактично оспорює підстави, порядок і спосіб виклику та його доставки як свідка на допит до органу дізнання, а не як затримання у порядку КПК України.

Чинним КПК України передбачено оскарження лише певних дій органу дізнання, серед яких законом не виписано можливість оскарження у кримінально-процесуальному порядку дій вказаного органу, на які посилається скаржник.

Доставка свідка на допит діючим КПК України передбачена тільки у порядку ст.70 КПК України, а тому таку доставку, на яку вказує скаржник, слід розцінювати як проведену у порядку, передбаченому іншими законами, тому суд належно зазначив, що оскарження доставки може бути вчинене ОСОБА_2 не у порядку кримінального судочинства, а саме у порядку адміністративного судочинства чи шляхом зверненням із скаргою до прокурора.

Доводи апелянта про те, що органом дізнання були порушені вимоги ч.1 ст.106 КПК України, у якій викладені підстави для затримання особи, є не відповідними обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 на той час мав статус свідка і його не було затримано за підозрою у скоєнні злочину.

Оскільки судовий розгляд скарги проведено повно та всебічно, з додержання вимог кримінально-процесуального закону, постановлене по справі рішення є обґрунтованим і законним, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, про що просить апелянт.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2008 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 про визнання незаконним затримання та особистого обшуку - без зміни.

З