РІШЕННЯ

Іменем України Справа № 2-46/10

30.03.2010 року Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого-судді Шимка В.П., при секретарі Жмурко В.І., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердичеві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання удавним договору дарування,-

встановив:

В квітні 2007 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Він зазначив, що з віддоідачкою ОСОБА_2 вони спільно проживали однією сім»єю з травня 2002 року, а 24.02.2003 року зареєстрували шлюб, який був розірваний 14.12.2005 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду .

Під час спільного проживання 04.10.2004 року ними було придбано у ОСОБА_5 52/100 ідеальних частин житлового будинку під номером 9, що знаходиться в м. Бердичеві по вул. Огібній. Але замість договору купівлі - продажу, на прохання продавця, вони оформили договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу 04.10.2004 року, р/н 2404.

Згідно з ч.2 ст. 235 ЦК України якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін реголюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вважає, що договір дарування, укладений з метою приховати дійсний правочин -договір купівлі - продажу є удавним правочином, а тому просить визнати договір дарування частини жилого будинку від 04.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу , р/н 2404, удавним, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі- продажу та застосувати у відносинах між сторонами щодо ц%ого договору правила договору купівлі - продажу.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених в ньому. Позивач суду пояснив, що на прохання продавця, відповідача по справі ОСОБА_5 , зметою економії коштів, оформили договір дарування частини вказаного будинку на дружину на її прохання. За вказаний договір він дав ОСОБА_5 4000 доларів, про що той написав розписку. відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що ОСОБА_5, подарував їй вказану частину будинку, оскільки вони були в близбких стосунках і він був багатий. Вона не бачила, щоб він писав розписку про те, що дійсно продав їй частину будинку за 4 тис. доларів США, де взяв розписку позивач, вона не знає, та й суду він не надав оригіналу розписки, а лише копію, яка може бути підроблена.

Відповідач ОСОБА_5, будучи допитаний компетентним судом Російської Федерації, позов не визнав, суду пояснив, що вказаний в позовній заяві будинок належав іхньому з братом ОСОБА_6 батькові. Брат розійшовся з дружиною і залишився без квартири і батько дозволив йому проживати в вказаному будинку, який заповідав йому. Він вступив в права спадкоємця в 2002 році. В 2004 році брат зателефонував йому і запропонував оформити договір дарування будинку на його знайому ОСОБА_2, що він і зробив. Був укадений іменно договір дарування , ніяких грошових коштів за будинок він не отримував.

/а.с.23/

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що будував гараж по вул. Огибній в м. Бердичеві в дворі будинку, де проживають сторони. Зі слів позивача йому відомо, що він купив будинок за 4 тис. доларів.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що відповідачі, яких давно і добре знає, були в близьких стосунках. ОСОБА_5 говорив, що подарить будинок ОСОБА_2.

На ремонт подареного будинку відповідачка неодноразово позичала у неї гроші.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що живе з відповідачкою в одному будинку по вул. Огібній в м. Бердичеві. Будинок старий, продати його було неможливо. ОСОБА_5 вирішив подарувати частину будинку ОСОБА_2 з умовою, що вона буде доглядати за його братом, який вже помер, і подарував їй частину будинку, в якому вона робила ремонт.

Те, що ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 частину будинку по вул. Огібній в м. Бердичеві, ствердили також свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, казмірчук С.П., ОСОБА_13, ОСОБА_14

Вислухавши доводи сторін, їх представників, свідків, з»ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову зі слідуючих підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 24.02.2003 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 14.12.2005 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду, що ствердили позивач та відповідачка.

Згідно договору дарування частини жилого будинку від 04.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_15, та зареєстрованому в реєстрі за № 2404, відповідач ОСОБА_5 подарував відповідачці ОСОБА_2 52/100 ідеальних частин жилого будинку під номером 9 по вул. Огібній вм. Бердичеві /а.с.4-5/.

Вказаний договір дарування позивач просить визнати удавним , який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу та застосувати у відносинах між сторонами щодо цього договору правила договору купівлі -продажу.

Дійсно , статею 235 ЦК України визначено, що удавним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для пиховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін реголюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на копію розписки від 04.10.2004 року , яку ніби-то дав йому відповідач ОСОБА_5 про те, що отримав від нього гроші з продаж вказаної частини будинку в сумі 4 тис. доларів США /а.с. 5/, та на покази свідка ОСОБА_7.

Однак суд не може поставити в основу рішення копію вказаної розписки, оскільки в її підтвердження він чомусь не надав суду оригіналу розписки, а про продажу частини будинку свідку ОСОБА_7 стало відомо зі слів самого позивача. Крім того, позивачу ніщо не перешкоджало укласти договір дарування чи договір купівлі- продажу вказаної частини будинку на себе і на дружину.

Те, що частину вазаного будинку було подаровано відповідачці ОСОБА_2, ствердив даритель, відповідач по справі ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 3.1., бабіч О.М., ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_15, який посвідчував вказаний договір дарування як приватний нотаріус , суду пояснив, що умови договору велися в його присутності і він посвідчив реальні наміри сторін.

Отже доказів про те, що між сторонами був фактично укладений договір купівлі -продажу згідно ст. 717 ЦК України, позивач суду не надав, а тому позов являється безпідставним і таким, щО задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 235, 717 ЦК України суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 провизнання договору дарування частини жилого будинку від 4 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу, р № 2404, удавним, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу та застосувати у відносинах між сторонами щодо цього договору правила договору купівлі - продажу, відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів після його проголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий