Справа № 761/19173/13-ц

Провадження №2/761/6884/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Михнюк В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, мотивуючи тим, що для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеного 12.09.2006 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, позивач виступила поручителем на підставі договору поруки, укладеного 12.09.2006 року між нею та відповідачем. Надалі банком в односторонньому порядку було змінено умови кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, про що не було повідомлено позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що позовна заява є необґрунтованою та не містить жодних доказів, які б свідчили про недійсність договору поруки. Крім того, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, оскільки оспорюваний договір був укладений 12.09.2006 року , а позивач звернулася з даним позовом 24.07.2013 року, тобто через шість років, при тому, що загальний строк позовної давності встановлює три роки.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належними чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 12.09.2006 року між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «БМ банк») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 57\120906, відповідно до якого останній отримав в кредит кошти в розмірі 28180 доларів США, строком до 11.09.2013 року з відсотковою ставкою 12 % річних.

12.09.2006 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 57\120906. Відповідно до п. 1 Договору поруки поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за зобов’язаннями боржника, що випливають з Кредитного договору № 57\12096 від 12.09.2006 року, укладеного між кредитором та боржником, за яким останній зобов’язаний до 11.09.2013 року повернути кредит у розмірі 28180 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12 % річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач з 05.11.2008 року збільшив відсоткову ставку за кредитним договором з 12 % річних до 14 % річних.

Позивач звернулася з позовом про визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що її не було повідомлено про збільшення відсоткової ставки, як наслідок з нею не було укладено жодних договорів щодо збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором, в зв’язку з чим позивач просить визнати недійсним Договір поруки на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, договір поруки був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

Згідно ст.. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладання договору та погодження відповідачем на укладання такого договору.

Разом з тим в позовній заяві, позивач посилається на ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, цивільне законодавство вказує на те, що в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності, порука припиняється, а не визнається недійсною.

Позивач у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надала жодних доказів, які б свідчили про недійсність Договору поруки, а тому з підстав, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, щ не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 559, 627 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя