РІШЕННЯ

Іменем України Справа № 2-118/10

05.03.2010 року Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого- судді Шимка В.П., при секретарі Жмурко В.І., позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердичеві справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ритм» товариства з обмеженою відповідальністю «Рост» про стягнення належних сум при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

встановив:

В листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.Він зазначив, що працював у відповідача на посаді оператора лінії і був звільнений з роботи 03.06.2008 року. Розрахунок з ним при звільненні, тобто виплата всіх сум повинна проводитись не пізніше наступного дня після пред»явлення ним вимог про розрахунок. Йому 24.06.08 р. виплачена компенсація за відпустку при звільненні в сумі 237 грн. 46 коп., а також компенсації за несвоєчасну виплату розрахункових в сумі 660 грн. 22 коп. за період з 03.06. по 24.06.2008 року. Але розрахунок з ним не був проведений в повному обсязі тому, що 18.07.2008 року йому була видано 98 грн. 52 коп. недорахованих при розрахунку. За несвоєчасну видачу розрахункових виплат з 24.06. по 18.07.2008 року / дата остаточного розрахунку/, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток 965 грн 88 коп / 18 дн х 53, 55 грн./

В 2007 році він виконував роботу охоронником, тобто по його згоді його перевели в охорону на роботу в червні, липні, серпні, вересні. Заробіток охоронника менший ніж заробіток оператора лінії.

Заробіток охоронника в : червні складає 656 грн, недораховано 419 грн; в липні - 470 грн , недораховано 605 грн.; в серпні - 826 грн. 85 коп., недораховано 249 грн.; в вересні - 660 грн., недораховано 415 грн., а всього всього недораховано та невиплачено йому 1688 грн. різниці між середнім заробітком оператора та охоронника. За невиплату йому вказані суми своєчасно з 22.07.2008 року по день фактичного розрахунку відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за цей час з врахуванням його середнього заробітку 53 грн. 66 коп., який йому так і не виплатили незважаючи на неодноразові звертання.

Йому діями керівництва підприємства причинена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 1000 грн., оскільки несвоєчасний з ним розрахунок при звільненні привів до моральних страждань, втрати життєвого рівня і привело до додаткових зусиль в організацій його життя. Він пенсіонер, вимушений неодноразово звертатися на підприємство, тратити час, нерви у зв»язку з відмовою в перерахунку при звільненні і доплаті середнього заробітку при переводі на іншу роботу, тобто знаходився в душевному стресі.

А тому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 965 грн. 88 коп. за період з 24.06. по 18.07.2008 року, різницю між середнім заробітком на попередній роботі в цеху оператором лінії і роботою охоронника за чотири місяці 2007 року в сумі 1688 грн. та середній заробіток за несвоєчасну виплату з 22.07.08 року 1688 грн. по день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В ході розгляду справи уточнив та збільшив розмір позовних вимог (а.с. 134), оскільки працював в шкідливих умовах, а тому має право на додаткові відпустки, доплату до заробітку та отримання пільг та компенсацій згідно висновку державної експертизи умов праці від 24.03.2008 року № 10-78 (а.с. 136-138), а тому просить стягнути з відповідача на його користь: компенсацію за додаткові відпустки 500 грн. за 2007 рік, 280 грн. за 2008 рік, доплату за несвоєчасну виплату розрахункових з 03.06.2008 року по 24.06.2008 року в розмірі 1137 грн., 2157 грн. за несвоєчасну виплату розрахункових з 29.06. по 18.07.2008 року та середній заробіток за час затримки розрахунку з 22.07.2008 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 119 грн. 84 коп.

В судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в заявах.

Представники відповідача просили відновити в задоволенні позовних вимог позивача зі слідуючих підстав.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 06.11.2006 року у якості оператора лінії та звільнений із зайнятої посади 03.06.2008 року. За період з 01.04. і до моменту звільнення він не працював жодного дня, що підтверджується табелями обліку робочого часу.

У 2007 році первинна професійна відпустка на 24 календарних дні була йому надана з 26.09.07 року по 19.10.2007 року (наказ від 24.09.2007 року (наказ від 24.09.07 року № 0000004) за обліковий період з 06.11.06 р. по 05.11.2007 року. Крім цього надавалась додаткова відпустка на період з 01.11.07. по 16.11.07 р. як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи / наказ № 000000111 від 01.11.07 р./ Протягом 2008 р. він іикористав 16 календарних днів чергової відпустки у період з 15.04 по 03.05.08 року / наказ № - В00000040 від 01.05.08 р./ .Всього ж за відпрацьовані на підприємстві неповні 19 міс.з урахуванням відпустки без збереження заробітної плати у травні 2008 року / наказ від 19.05.08р № -В00000042/ можна говорити лише про повних 18 місяців трудового стажу, йому було надано та оплачено 40 днів відпустки замість 36-ти. Тому при його звільненні відповідно до ст. 22 Закону України «Про відпустки» підприємство повинно було здійснити утримання із його заробітної плати за 4 календарних дні відпустки, що надані за невідпрацьований період , але у зв»язку з недостатністю нарахованої та невиплаченої заробітної плати на момент звільнення цього не було зроблено. Сума переплаченої заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки складає 98, 63 грн.

Таким чином на момент звільнення 3 червня 2008 року фактично існувала не заборгованість по виплаті розрахункових сум, а переплата у розмірі 231 ,51 грн , а станом на 18.07.08 р. йому було зайво виплачено 996 грн 20 коп компенсаційних виплат, а всього з урахуванням переплати за період квітень- травень 2008 року- 1227, 71 грн.

Стосовно позову ОСОБА_1 у частині нарахування йому доплати до середнього заробітку за виконання обов»язків охоронця, то відповідно до розрахункових листів п зарплаті та кадрових документів за 2007 рік він постійно працював оператором лінії. Його переведення охоронцем могло відбутися лише за його згодою та на підставі заяви, проте підтверджуючих документів не виявлено.

Вважають додаткові вимоги позивача такими ж безпідставними, як і в основному позові.

Так, згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці « форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, таифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами тв колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачеих законодавством генерального та галузевими / регіональними/ угодами.

Відповідно до ст. 100 КЗпП України підвищена оплата праці встановлюється на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров»я. Перелік цих робіт визначає кабінет Міністрів України. Доплата встановлюється на конкретних робочих місцях і нараховується лише за час фактичної зайнятості працівника на роботах із шкідливими та важкими умовами праці.

Віднесення робіт до категорії із шкідливими та важкими умовами праці можливе лише на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої затверджено постановою КМУ від 01.08.1992 року № 442. Саме з метою захисту своїх працівників у березні 2008 року адміністрація підприємства провела атестацію робочих місць та запропонувала трудовому колективу виключити результати атестації до проекту колективного договору на 2008 рік, але підготовка та узгодження положень колективного договору затягнулася до липня 2009 року. Відповідно до викладеного , вимога позивача виплатити йому компенсацію за додаткову відпустку та дплату за роботу із шкідливими і важкими умовами праці може бути правомірно лише з моменту введення в дію результатів атестації. Стосовно претензій позивача щодо правильності розрахунку середньоденного заробітку при нарахуванні компенсації за несвоєчасну виплату належних при розрахунку сум, то розрахунок виконано у повній відповідності до « Порядку обчислення середньої заробітної плати.»

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працював у ДП «Ритм» інженером, займався і кадрами . Пам»ятає, що від позивача була заява на чергову відпустку, а потім - на Чорнобильську відпустку. Після першої відпустки він прийшов довідатись про другу відпустку і він повідомив, що його звільнено за прогули. Коли це було конкретно , не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працювала бухгалтером в ДП «Ритм». Звідки і як нарахувала позивачу доплати після його звільнення , не пам»ятає. Бухгалтерський облік у них не ведеться , є комп»ютерна програма по бухгалтерському обліку на головному підприємстві, тому могла і помилитися. Позивачу не було підстав нараховувати компенсацію, нарахувала компенсації неправильно.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача оператором лінії і був звільнений з роботи 03.06.2008 року в зв»язку з прогулом без поважних причин, наказ № 125 -К від 03.06.2008 року /а.с.З/.

При звільненні позивачу не були виплачені всі належні йому суми при звільненні, оскільки 18.07.2008 року йому було виплачено 98 грн 52 коп, що стверджується довідкою відповідача № 428 від 22.10.2008 року /а.с.9/.

Позивач просить стягнути на його користь 965 грн 88 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку з 24.06. по 18.07.2008 року , оскільки 18.07.2008 року йому було виплачено 98 грн 95 коп.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже позов в цій частині являється підставним і таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути також на його користь з відповідача різницю між середнім заробітком на попередній роботі в цеху оператором лінії і роботою охоронника зачотири місяці / червень - вересень/ 2007 року в сумі 1688 грн та стягнути на його користь середній заробіток за несвоєчасну виплату з 22.07.2008 року 1688 грн по день фактичного розрахунку. Те, що позивач працював у відповідача охоронником в червні, липні, серпні та вересні 2007 року, стверджується довідкою відповідача /а.с.8/

Статтею 33 КЗпП України передбачено переведення працівника на іншу роботу з оплатою праці за виконану роботу, але не нижче ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Однак, наказу на переведення позивача працювати охоронником не було, він суду пояснив, що його попросили попрацювати охоронником і він погодився, тобто переведення , як такого , з боку адміністрації ДП «Ритм» не було. Отже позов і в цій частині являється безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі висновку експерта державної експертизи умов праці від 24.03.2008 р. № 10-78, позивач збільшив позовні вимоги /а.с.136-138, 134/, оскільки умови праці робітників ДП «Ритм» ТОВ «РоСт» відносяться до шкідливих і важких , а тому він має право на отримання пільг та компенсацій, тобто на додаткові відпустки, доплати за роботу у шкідливих умовах і відповідно , збільшив розмір первісних позовних вимог враховуючи також і те, що середня заробітна плата відповідачем йому обчислена в меншому розмірі.

Дійсно , згідно вищенаведений висновок експерта, умови праці робітників ДП «Ритм» відносяться до шкідливих і важких, а тому вони мають право на отримання пільг та компенсацій /а.с. 138/

Однак , згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» і фоми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних , компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій , передбачених законодавством, генеральною та галузевими / регіональними / угодами.

Крім того, згідно ст. 5 ч.І Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов»язковими для підприємств, на які вони поширюються , та сторін, які їх уклали.

А ст. 9 ч.І вказаного Закону втановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов»язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Колективний договір на ДП «Ритм» ТОВ «РоСт» заключений на 2003 рік на 2008 рік колективний договір находиться в стадії переговорів /а.с. 135/ В колективному договорі на 2003 рік, який діє і на теперішній час, не передбачені додаткові відпустки, пільги та компенсації працівникам підприємства за роботу в шкідливих та важких умовах праці /а.с/. Отже вказані додаткові позовні вимоги позивача являються безпідставними і такий, що задоволенню не підлягають, як і збільшені первісні позовні вимоги, оскільки ніяких доказів про неправильність нарахування позивачу середнього заробітку відповідачем, він не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь і моральну шкоду в сумі 1000 грн яку, як він вважає, завдав відповідач несвоєчасним розрахунком при звільненні, що завдало йому моральних страждань, втрати нормальног життєвого рівня та призвело до додаткових зусиль в організації його життя.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо прушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що своєчасне неотримання позивачем недоплачених йому при звільненні всього 98 грн 52 коп, про які він навіть і не знав, не могли привести його до нормальних страждань, а тому позов і в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 33, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 15 Закону України від 24.03.1995 року «Про оплату праці» , ст. 5 ч.І, ст. 9 ч.І Закону України від 01.07.1993 року зі змінами «Про колективні договори і угоди» суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ритм» товариства з обмеженою відповідальністю «РоСт» на користь ОСОБА_1 965 грн 88 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ДП «Ритм» ТОВ «РоСт» 51 грн держмита в місцевий бюджет та 7 грн 50 коп витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь УДК в м. Бердичеві.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської обл. через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10- ти днів після його проголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис

Згідно: суддя