УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/20769/13-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів : Жигановської О.С., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», за участю третьої особи – приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткової угоди до кредитного договору, договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, стягнення грошових коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2015 року з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 передано на розгляд до належного суду – Житомирського районного суду Житомирської області.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу. В обґрунтування скарги зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, оскільки розгляд справи по суті вже розпочався, тому вважаючи ухвалу такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За загальним правилом ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у грудні 2013 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 03.01.2014р. просив визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 014/4708/81/135000 від 11.06.2008р., укладеної у формі Додатку №6 від 17.03.2009р. між ним та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль».

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2014 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні 02 квітня 2014 року, під час розгляду справи по суті, було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду у справі призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження (а.с.98-100).

У грудні 2014 року провадження у справі відновлено та призначено справу до судового розгляду.

12.01.2015 р. ухвалою суду позов ОСОБА_2 залишено без розгляду з підстав, зазначених в п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України (а.с.174), однак ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05.03.2015 р. дана ухвала скасована та направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

18 березня 2015 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним Договір про внесення змін та доповнень від 17.03.2009р. реєстраційний номер 1531 до Договору іпотеки від 18.06.2008р. зареєстрований в реєстрі № 4415, що був укладений між позивачем та відповідачем і посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4; зобов’язати приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек запис про внесення змін та доповнень від 17.03.2009 р. до Договору іпотеки від 18.03.2008 р.; стягнути грошові кошти з відповідача у сумі 900,48 грн. на користь позивача.

Передаючи справу на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області за підсудністю, суд першої інстанції виходив з положень ст. 114 ч.1 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем 18.03.2015р. було подано до суду заяву про збільшення вимог, відповідно до яких останній просив визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 17.03.2009р. до договору іпотеки від 18.06.2008р. Предметом же іпотеки – є об’єкт незавершеного будівництва по вул. Північна, 31 в с.Вереси Житомирського району та земельна ділянка площею 1050 кв.м, яка розташована на території Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Суд вказав на те, що нерухоме майно не знаходиться на території Богунського району м. Житомира, тому згідно п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України передав справу на розгляд до належного суду.

Проте, такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 116 ЦПК України  встановлено перелік випадків, коли суд передає справу на розгляд іншому суду:

1) якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);  

2) після відкриття провадження у справі і до початку  судового розгляду  виявилося,  що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3)  після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;  

 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Таким чином, правила ст. 116 ЦПК України мають вичерпний перелік підстав передачі справи з одного суду до іншого та містять заборону передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз'яснив Пленум  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.45 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», відповідно до ч.4 ст. 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених ч.1 цієї статті. При цьому вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі п.1 ч.1 ст.116 ЦПК  залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.  

Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - ст. 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК).

Разом з тим, суд не врахував, що заяву про збільшення позовних вимог, позивачем було подано під час розгляду справи по суті, оскільки після відновлення провадження у справі, суд у відповідності до положень ч.3 ст. 204 ЦПК продовжується судовий розгляд за правилами глави 4 розділу ІІІ цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, направляючи справу за підсудністю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України,  не звернув уваги на зазначені вимоги закону та не врахував, що  на момент відкриття провадження були дотримані правила підсудності встановлені ч. 2 ст. 109 ЦПК України, а подальша зміна обставин (подання до суду під час розгляду справи по суті заяви про збільшення позовних вимог), що впливають на визначення підсудності справи, не передбачена правилами ч. 1 ст. 116 ЦПК України. 

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до Богунського районного суду  м. Житомира для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2015 року скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Судді :