У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Бондаренко Н.В., Боймиструка С.В.;
секретар судового засідання Коробчук А.М.,
з участю представника товариства, державного виконавця та ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Топаз-ЛТД” на рішення Сарненського районного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Топаз-ЛТД” до Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 18 жовтня 2012 року ТОВ „Топаз-ЛТД” відмовлено у задоволенні позову до Відділу ДВС Сарненського районного управління юстиції Рівненської області, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ТОВ „Топаз-ЛТД” покликалося на те, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності заявлених позовних вимог. Проте ТОВ „Топаз-ЛТД” було надано договір, укладений між ним і ОСОБА_2 від 10 січня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався надавати товариству послуги з переробки лісопродукції в межах 150 куб. м на місяць. Поставка лісопродукції від замовника до виконавця підтверджена первинними документами –накладною № 16 від 4 квітня 2011 року про поставку пиломатеріалів у кількості 35 куб. м., накладною № 29 від 29 квітня 2011 року про поставку пиловника соснового у кількості 34,7 куб. м, а також накладною № 41 від 10 травня 2011 року про поставку пиловника у кількості 37,5 куб. м. Унаслідок переробки цих матеріалів ОСОБА_2 було виготовлено товарно-матеріальні цінності, які належать ТОВ „Топаз-ЛТД” на праві власності.
Крім того, договір про надання послуг від 10 січня 2011 року та накладні не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Посилаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Місцевим судом встановлено, що 8 квітня 2010 року та 19 травня 2010 року державним виконавцем Відділу ДВС Сарненського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договорами позики на загальну суму понад 300000 гривень (а. с. 66-67).
Як убачається з акту опису й арешту майна від 20 травня 2011 року, державним виконавцем Відділу ДВС Сарненського районного управління юстиції було описано й арештовано майно боржника ОСОБА_2, яке знаходилося за місцем його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, у тому числі лісопродукція у вигляді рейки зрощеної та дощок загальною кількістю 89,5 куб. м (а. с. 6-7).
Частиною 1 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частинами 2 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 серпня 1976 року „Про судову практику в справах про виключення майна з опису” роз’яснено, що при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів. За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Як видно з матеріалів справи, ТОВ „Топаз-ЛТД” свою позовну заяву обґрунтовувало укладенням з приватним підприємцем ОСОБА_2 договору від 10 січня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 узяв на себе зобов’язання з надання послуг по переробці лісопродукції у межах 150 куб. м на місяць. При цьому позивач додав до своєї позовної заяви копії накладних № 16 від 4 квітня 2011 року, № 29 від 29 квітня 2011 року та № 41 від 10 травня 2011 року про передачу відповідачу ОСОБА_2 лісопродукції на переробку (а. с. 10-12).
Згідно з ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи ТОВ „Топаз-ЛТД” в задоволенні позову, місцевий суд з наведенням відповідних мотивів в оскаржуваному рішенні цілком правильно виходив з того, що накладні № 16 від 4 квітня 2011 року, № 29 від 29 квітня 2011 року та № 41 від 10 травня 2011 року, які були видані ТОВ „Топаз-ЛТД” як первинні документи й які повинні були підтверджувати здійснення господарської операції (їх копії позивач додав до позовної заяви), не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України”.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується.
Більше того, як видно зі справи, оригінали зазначених вище накладних, які у вересні 2012 року перед закінченням судового розгляду справи позивач надав суду, не відповідають їхнім копіям, які були додані товариством до позовної заяви (а. с. 10-12, 99-101).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
У договорі про надання послуг від 10 січня 2011 року найменування позивача як юридичної особи не відповідає справжньому найменуванню товариства.
Помимо викладеного, колегія суддів вважає, що у випадку прийняття відповідачем ОСОБА_2 спірних лісоматеріалів від ТОВ „Топаз-ЛТД” на переробку, саме ОСОБА_2 як приватний підприємець, на переконання апеляційного суду, зобов’язаний був видати позивачу як замовнику і власнику спірних лісоматеріалів відповідні документи про прийняття їх на переробку.
Тому за наведених вище обставин колегія суддів рахує, що місцевий суд законно й обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позову та ухвалив рішення у даній справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для його скасування та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, немає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Топаз-ЛТД” відхилити.
Рішення Сарненського районного суду від 18 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: