Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року                                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Бондаренко Н.В., Боймиструка С.В.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 8 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про скасування виконавчого напису нотаріуса,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 8 травня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ "Укрсиббанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про скасування виконавчого напису нотаріуса.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважав його невідповідним вимогам ст. 88 Закону України „Про нотаріат”, п. п. 101 і 105 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та ч. 4 п. 287 Інструкції по порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5. Апелянт доводив, що він не отримував письмової вимоги банку про усунення порушень кредитного договору та погашення заборгованості, що підтверджується відсутністю його підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення цього повідомлення.

Проте, місцевий суд його доводи до уваги не взяв та прийшов до необґрунтованого висновку про те, що зазначення працівником поштового зв’язку на повідомленні про вручення поштового відправлення його прізвища відповідає п. 106 Правил надання послуг поштового зв’язку та є доказом вручення йому цього повідомлення.

Між тим, Правила надання послуг поштового зв’язку передбачають отримання працівником зв’язку підпису особи про одержання нею поштового відправлення, а не лише відмітку поштового працівника про це.

Відповідно до висновку експерта від 16 грудня 2010 року № 696 підпис від його імені у повідомленні про вручення поштового відправлення № 2042427 від 15 квітня 2009 року виконаний не ним, а іншою особою.

Також нотаріусом у порушення вимог ч. 4 п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у виконавчому написі не вказано строк, за який проведено стягнення.

Крім того, 13 листопада 2009 року наявна заборгованість ним була погашена.

Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що іпотекодержатель надіслав боржнику письмову вимогу про погашення заборгованості, а останній отримав її, та після спливу строку, наданого для добровільного погашення заборгованості, кредитор звернувся до нотаріуса за виконавчим написом, який було вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 33 Закону України "Про іпотеку", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року № 1172", а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, яка була чинною на час вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Згідно зі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Місцевим судом встановлено, що 13 грудня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк” і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11268214000, за яким банк надав позивачу кредит в іноземній валюті у сумі 26 000 доларів США строком до 12 жовтня 2022 року під 12,4 % річних.

З метою забезпечення виконання цього кредитного договору 13 грудня 2007 року сторонами було укладено договір іпотеки № 72614, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку однокімнатну квартиру № 98 на вул. Молодіжній, 44, в смт. Квасилів Рівненського району.

Оскільки позичальник умови кредитного договору порушив і станом на 13 квітня 2009 року допустив прострочену заборгованість у сумі 261,53 доларів США, 25 серпня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, що була передана в іпотеку.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він не отримував письмової вимоги банку про погашення заборгованості за кредитним договором.

Висновком почеркознавчої експертизи від 16 грудня 2010 року № 696 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в повідомленні про вручення 15 квітня 2009 року поштового відправлення № 2042427 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 39, 98-100). Висновок суду першої інстанції про дотримання порядку вручення цього поштового повідомлення ОСОБА_1 суперечить п.п. 99, 105 і 106 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270. У зв’язку з цим достатніх підстав для того, щоб зробити висновок про вручення позичальникові письмової вимоги банку про погашення заборгованості за кредитним договором, у суду не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розмір допущеної позивачем простроченої заборгованості за кредитним договором (який був укладений строком до 12 жовтня 2022 року й яка (заборгованість) станом на 13 квітня 2009 року становила 261,53 доларів США) є неспівмірною із вартістю іпотечного майна, яку сторони погодили у договорі іпотеки в сумі 148800 грн. (близько 19000 доларів США). Доводи позивача про погашення ним 13 листопада 2009 року (в процесі судового розгляду справи) допущеної заборгованості перед банком останнім не спростовані.

Про наявність спору між сторонами свідчить і різниця сум простроченої заборгованості, які зазначені у письмовій вимозі банку про погашення заборгованості за кредитним договором та у виконавчому написі і постанові про відкриття виконавчого провадження (а. с. 8, 22, 37).

Вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, нотаріус у порушення вимог ч. 4 п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у виконавчому написі не вказав також строк, за який проведено стягнення.

Тому з урахуванням усього викладеного вище апеляційний суд приходить до висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням указаних вище нормативних вимог й є таким, що не підлягає виконанню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 8 травня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про скасування виконавчого напису нотаріуса задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 серпня 2009 року і зареєстрований у реєстрі № 3224, про звернення стягнення на однокімнатну квартиру № 98 на вул. Молодіжній, 44, в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_3 ПАТ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_1 53 (п’ятдесят три) гривні 65 копійок понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: