У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Ковальчук Н.М., Демянчук С.В.
секретар судового засідання –ПиляйІ.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Сарненського районного суду від 09 жовтня 2012 року тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до закінчення виконавчого провадження про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості по аліментах з 1997р. в сумі 20463, 68 грн. 12
Вважаючи дане судове рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на Закон України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України” та вказує, що обмеження у прав виїзду можливе у випадках неврегульованості правовідносин в порядку забезпечення зобов”язань, а також у разі ухилення від їх виконання.
Вказує, що повідомлення про наявність заборгованості по сплаті аліментів він отримав лише 21 червня 2012 року. До цього часу жодних повідомлень він не отримував.
Зазначає, що не відповідає дійсності твердження стягувача про те, що він працює за кордоном, оскільки офіційно працевлаштований в ФОП ОСОБА_3 водієм автобуса, а обмеження його у праві виїзду за кордон може завадити в подальшому виконанню його функціональних трудових обов”язків.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до виконавчого листа Сарненського районного суду від 09.06.1997р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки Тетяни, 25.09.1994р. народження в розмірі ј усіх видів його доходу до повноліття доньки але не менше 50% неоподаткованого мінімуму громадян.
Про вказані зобов”язання ОСОБА_1 було відомо, однак він свідомо не виконував рішення суду та ухилявся від сплати аліментів в наслідок чого допустив заборгованість у сумі 20463 грн.
Провадження № 22-ц /787/ 26/2013 Головуюча у суді І інстанції - ОСОБА_5
Доповідач –Ковалевич С.П.
Про свідоме та навмисне ухилення ОСОБА_6 від виконання покладених на нього обов”язків свідчить значний час несплати аліментів ( 24 роки) та те, що працюючи водієм у приватного підприємця з 2008р. він повідомив державного виконавця про своє працевлаштування тільки у 2012р.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він передавав кошти особисто ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки і тим самим виконував вимоги суду є голослівними, оскільки належними та достатніми доказами не підтвердженні, а тому не можуть бути прийняті судом.
За наведених обставин, суд першої інстанції правильно керуючись ст. 6 Закону України „ Про порядок виїзду з України та в”їзду в України громадян України” ст. 377-1 ЦПК України постановив рішення про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.
Оскільки ухвала суду постановлена без порушення матеріальних та процесуальних норм, підстав для її скасуванні колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 313,315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду від 09 жовтня 2012р.відхилити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами по справі в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: