Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Квятковського А.С.
Суддів: Міщенко О.А., Гладкого С.В.
З участю прокурора: Ютовець Н.І.
Захисника: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2
Потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Представників потерпілих: адвоката ОСОБА_7
Представника потерпілої ОСОБА_6: адвоката ОСОБА_8
Представника цивільного відповідача: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне апеляції потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, представника цивільного відповідача-державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_6, прокурора - державного обвинувача Піддубної Л.П. на вирок Рівненського міського суду від 18 жовтня 2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.3, 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 44 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Держкомітету земельного кадастру України на користь:
ОСОБА_3 - 95000грн. моральної шкоди
ОСОБА_10 - 1076грн.майнової шкоди
ОСОБА_4 - 76000грн. моральної шкоди
ОСОБА_11 - 150000грн. моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Держкомітету земельного кадастру України про стягнення 646грн. матеріальної шкоди та 2000грн. за представництво в суді,
ОСОБА_10 та ОСОБА_4 до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 11257грн. витрат на медикаменти, 2300грн. на придбання ортопедичного матрацу, 6035грн. витрат на поминальний обід, 5006грн. витрат на придбання пам'ятника, 4000грн. за представництво в суді.
ОСОБА_6 до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 23324грн. майнової шкоди та 4300грн. за ведення справи в суді - відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
Як установлено судом, 23 липня 2008 року о 20год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час руху по вул.Київській в м.Рівне по автодорозі Київ-Чоп в напрямку вулиці ОСОБА_12 з швидкістю 130-140км/год., в порушення п. 1,5, 2.3, 10.1, 12,4, 14.2, 34.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки не переконався перед початком обгону автомобіля в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатню для обгону відстань, поблизу автозаправної станції "Окко", що по вул. Київській, 84, перетнув лінію 1.3 дорожньої розмітки, перетинати яку заборонено, та допустив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ TF699Р", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_13, що рухався в зустрічному напрямку і не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстренного гальмування із зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_13 загинув на місці пригоди від забою - компресії головного мозку, внаслідок закритої черепно-мозкової травми, ускладеної переломом кісток основи черепа та крововиливами під оболонку та речовину головного мозку;
пасажир ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді оскольчастих переломів кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки мозку, забою головного мозку, скальпованої рани голови, уламкового перелому лівої стегнової кістки, двобічного перелому лонної та сідничної кісток зі зміщенням, розриву клубово-крижового зчленування та заочеревинної гематоми. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 7 серпня 2008 року померла в Рівненській центральній міській лікарні;
пасажир автомобіля "Мазда 6" ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей у вигляді крововиливів в ділянці коренів легень з поширенням на прилягаючу легеневу тканину та клітковину заднього середостіння та численними підлеглими (в ділянці коренів легень, переважно - зліва) розривами легеневої тканини, а також переломів 2-5-го лівих ребер по задній пахвовій лінії та 6-го лівого ребра по передній пахвовій лінії з крововиливами в прилеглі м'які тканини та крововиливів у підшкірно-жировій клітковині та м'язах лівої передньо-бокової поверхні грудей; закритої травми живота у вигляді крововиливів в ділянці воріт селезінки, нирок та у серпоподібну та печінково-дванадцятипалу зв'язки печінки; уламкового перелому лівого надколінника з крововиливами в оточуючі м'які тканини; осаднення по задній поверхні лівого ліктя, на лівій боковій поверхні грудей, по всій передній поверхні верхньої третини лівої гомілки з переходом на коліно, а також у нижній третині правої гомілки по її передній поверхні, від яких 24 липня 2008 року помер в Рівненській обласній клінічній лікарні;
малолітня ОСОБА_16 отримала тяжкі, а ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_6В - пасажири автомобіля "ЗАЗ TF699Р" отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В поданих на вирок суду апеляціях:
Прокурор, який брав участь у справі, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та не оспорюючи правильність кваліфікації дій, вказує на м'якість призначеного засудженому покарання в частині застосування до нього ст.69 КК України і призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.3 ст.286 КК. При цьому посилається на те, що зазначений злочин відноситься до категорії тяжких, а санкція статті передбачає більш суворе покарання.
На підставі наведенного пропонує вирок місцевого суду скасувати, постановити новий вирок і призначити покарання за ч.3, ст.286 КК України - вісім років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
У змінах до апеляції посилаючись на порушення кримінально-процесуального закону просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 вважають вирок несправедливим, постановленим з порушенням норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства. В частині призначеного покарання доводять, що вирок є надто м'яким і суперечить вимогам ст..ст.69,69-1 КК України При цьому вказують, що в ході досудового слідства він намагався уникнути відповідальності та заперечував факт перевищення швидкості керованого ним автомобіля 130-140км/год, у вчиненому не розкаявся і вибачення у потерпілих не попросив, завдану моральну шкоду не відшкодував.
Не оспорюючи визначений судом розмір моральної шкоди, зазначають, що суд необґрунтовано відхилив їх вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.
За цих обставин доводять, що за час перебування ОСОБА_3 в Рівненській міській лікарні було витрачено 646грн.33коп., що підтверджується фіскальними чеками (т.1 а.с.68-70). За період перебування доньки в лікарні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 витратили на медичні препарати 13557грн. 14коп., що стверджується відповідними документами (т.1 а.с.117-122, 123-125, 126-130). Вказують, що суд безпідставно відхилив вимоги про відшкодування коштів за представництво їх інтересів у суді.
Потерпіла ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у відшкодуванні витрат, які були нею понесені на лікування після ДТП.
Просить вирок змінити та стягнути з Волинської філії ДП "Державний земельний кадастр" 23324,34грн. майнової шкоди та 4300грн. витрат на правову допомогу.
Представник цивільного відповідача - державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" вважає вирок суду незаконним у частині вирішення цивільного позову. При цьому доводить, що стягнення сум у відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, судом проведено без дотримання вимог ст.328,334КПК, та без наведення мотивів щодо визначення такого розміру.
Просить вирок суду змінити та зменшити суми стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та їх представника адвоката ОСОБА_17, які просять вирок скасувати, призначити покарання без застосування ст.69 КК та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі у тому числі й витрати за надання юридичної допомоги, потерпілу ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 про зміну вироку в частині відшкодування витрат, які були нею понесені на лікування після ДТП і стягнення з Волинської філії ДП "Державний земельний кадастр" 23324,34грн. майнової шкоди та 4300грн. витрат за правову допомогу, представника цивільного відповідача - державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ОСОБА_9, який вважає вирок суду незаконним у частині вирішення цивільного позову і просить його змінити та зменшити суми стягнення моральної шкоди потерпілим, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про залишення вироку без зміни, думку прокурора про скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а апеляції потерпілих та цивільного відповідача частково, виходячи з таких підстав.
Згідно ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не дотримався.
Як убачається зі справи, за згодою учасників судового процесу в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст.299 КПК фактичні обставини справи та розмір цивільних позовів не досліджувались.
За змістом кримінально-процесуального закону застосування ст.299 КПК можливе лише у тому випадку, коли в показаннях підсудного викладено повністю всі обставини справи, які підлягають доказуванню: час, місце вчинення злочину, мотив, мета, якими саме діями вчинений злочин, які наслідки злочину, яка шкода заподіяна, розмір шкоди, наявність обставин які пом'якшують та обтяжують відповідальність, доводи щодо цивільного позову. Якщо такі обставини і факти встановити з показань підсудного неможливо, і більше того - є заперечення стосовно цивільних позовів, то не можна скорочувати і обсяг дослідження доказів.
Виходячи з наведеного, застосування ч.3 ст.299 КПК у даній справі було неможливим. Так, у протоколі судового засідання (а.с.43) зазначено, що підсудний ОСОБА_2 відмовився давати показання і лише частково відповів на деякі питання головуючого. З розмірами цивільних позовів він також не погоджувався і в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілих визнавав її лише частково (а.с. 42,47).
Крім того, представник цивільного відповідача - державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ОСОБА_9 цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 не визнав повністю посилаючись на їх необґрунтованість і лише частково погодився з вимогами про стягнення 1974грн. витрат на лікування (а.с.47).
Таким чином, суд фактично не досліджував обставини, які відповідно вимог ст.64 КПК підлягають доказуванню та не перевірив жодного доказу в справі. Тому, вказаний вирок ухвалений з порушенням вимог кримінально- процесуального закону, він не обґрунтований належними й допустимими доказами.
За таких обставин, у зв'язку з однобічністю й неповнотою судового слідства, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону вирок суду першої інстанції згідно ст.368, ст.370 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду належить всебічно й повно дослідити всі обставини справи, а при необхідності вирішити питання про витребування додаткових доказів стосовно цивільних позовів після чого дати належну оцінку зібраним в справі доказам і залежно від встановленого постановити законний та обґрунтований вирок.
Щодо викладених в апеляціях потерпілих та прокурора посилань про незаконність вироку в частині призначення покарання, колегія суддів вважає їх обґрунтованими і у випадку доведеності вини підсудного в повному обсязі з урахуванням викладених в апеляціях доводів, - призначене ОСОБА_2 покарання за попереднім вироком слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора-державного обвинувача Піддубної Л.П. на вирок Рівненського міського суду від 18 жовтня 2010 року задовольнити повністю.
Апеляції потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, представника цивільного відповідача-державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_6, задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 18 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попереній - тримання під вартою.
Головуючий:
Судді: