Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Ковальчук Н.М., Собіни І.М.
з участю секретаря судового засідання –Сеньків Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на рішення Рівненського міського суду від 24 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Укрсоцбанк” про визнання нечинним п.6.2. договору кредиту та викладення п.6.2. договору кредиту в новій редакції.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ „Укрсоцбанк” про визнання нечинним п.6.2. договору кредиту та викладення п.6.2. договору кредиту в новій редакції задоволено частково.
Визнано нечинним п.6.2. договору кредиту № 20Ж від 31 січня 2007 року, укладеного між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за їх безпідставністю.
Вважаючи дану ухвалу незаконною, ПАТ „Укрсоцбанк” подало на неї апеляційну скаргу.
Свої доводи обґрунтовує тим, що при відкритті провадження у даній справі судом було порушено правила підсудності, оскільки дані правовідносини регулюються Законом України „Про третейські суди”. При цьому судом невірно застосовано п. 14 ст . 6 вищевказаного Закону.
Вказують, що позивач не обґрунтовував чому саме до їх правовідносин слід застосувати Законом України „Про захист прав споживачів”.
Крім того зазначають, що невиконання позивачем умов договору кредиту № 20Ж від 31 січня 2007 року призвело до того, що йому 21 травня 2010 року була надіслана письмова вимога про повернення заборгованості в повному обсязі, проте вона безпідставно залишена без задоволення.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення і провадження по справі закрити.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині визнання нечинним п. 6.2 договору кредиту № 20 Ж від 31 січня 2007р., суд першої інстанції виходив із того, що правочин, який обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права і обов’язки, є нікчемним і повинен бути визнаний судом недійсним.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Із матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2007 року ОСОБА_1 уклала із АКБ СР "Укрсоцбанк" договір кредиту № 20 Ж, за яким отримала кредит на суму 170 000 доларів США та зобов”язувалася його повертати відповідно до графіка погашення кредиту.
АКБР „Укрсоцбанк” перейменовано на ПАТ „Укрсоцбанк”.
Згідно п. п.6.1,6.2 вказаного договору всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв"язку з укладенням та виконанням положень договору кредиту вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовилися про те, що спір буде розглядатися одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків м. Київ вул.М.Раскової,15.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ст.6 Закону України "Про третейський суд" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода ( третейське застереження) є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі щодо відповідності Конституції України положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
З роз"яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді 1 інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 слідує, що договір про передачу спору на розгляд третейського суду ( ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що укладення сторонами третейської угоди не є порушенням прав ОСОБА_1, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.
Враховуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення, що оскаржується, скасувати в частині задоволення позову про визнання нечинними п.6.2 кредитного договору з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів .
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 24 червня 2011 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним пункт 6.2 ст. 6 Договору кредиту № 20 Ж від 31 січня 2007 року скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" п”ятдесят чотири гривні судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: