Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Малько О.С., Собіни І.М.,

секретар судового засідання Омельчук А.М.,

відповідача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ «АЕС Рівнеенерго»до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих споживанням електроенергії поза приладами обліку,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року позов ЗАТ «АЕС Рівнеенерго», яке у подальшому було реорганізовано в ПАТ «АЕС Рівнеенерго», до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих споживанням електроенергії поза приладами обліку, задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено 2674,49 грн. у рахунок відшкодування завданих збитків та 171 грн. судових витрат у справі.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що йому 72 роки і він є законослухняним громадянином, розкрадання електроенергії не вчиняв. Це підтверджується актом № 12/01-04 від 18 травня 2010 року, складеним працівниками Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області. З цього акту вбачається, що в ході проведеної перевірки влаштування прихованої електропроводки в його квартирі, а також видимих слідів з її демонтажу не виявлено. З листа Державної інспекції з енергетичного нагляду в Рівненській області від 21.05.2010 р. видно, що акт від 17 лютого 2010 року про розкрадання електричної енергії працівниками позивача складений за формальними ознаками та без підтвердження факту розкрадання відповідачем електроенергії поза приладами обліку. Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та оцінки їм не дав.

Покликаючись на ці обставини, відповідач просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт розкрадання відповідачем електричної енергії поза приладами обліку беззаперечно встановлений актом № 012928 від 17 лютого 2010 року, який складений працівниками позивача (а. с. 5).

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду не можна.

Судом установлено, що відповідач є особою похилого віку, хворіє, йому 72 роки.

З акту № 12/01-04 від 18 травня 2010 року та листа від 21.05.2010 р. Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області вбачається, що під час проведення перевірки у помешканні відповідача працівниками позивача використовувався покажчик напруги, який застосовується для фіксації протікання ємнісних струмів і не є приладом для виявлення прихованої електропроводки та безоблікового використання електричної енергії з метою її розкрадання. При складанні акту позивачем не була визначена точка приєднання та схема прокладення прихованої електропроводки по квартирі відповідача. Проведеною Державною інспекцію з енергетичного нагляду в Рівненській області перевіркою встановлено відсутність прихованої електропроводки у квартирі відповідача з метою розкрадання електричної енергії. Візуальним оглядом квартири видимих слідів щодо демонтажу прихованої електропроводки також не виявлено. Факт порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення у вигляді її розкрадання не підтвердився (а. с. 20-22).

Як визнав представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду та вбачається з акту від 17 лютого 2010 року про порушення Правил користування електричною енергією, складеного працівниками позивача стосовно ОСОБА_1, працівниками ПАТ «АЕС Рівнеенерго»не було визначено способу, яким відповідач міг здійснювати розкрадання електричної енергії.

Проте зазначеним вище обставинам суд першої інстанції узагалі не дав ніякої оцінки. При вирішенні спору сторін суд помилково керувався правилами ст. 1166 ЦК України, яка стосується лише недоговірних зобов’язань.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому виходячи з усього наведеного вище, а також з того, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях або ж на непереконливих чи сумнівних доказах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вирішуючи спір сторін по суті, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «АЕС Рівнеенерго»до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих споживанням електроенергії поза приладами обліку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року скасувати.

ПАТ «АЕС Рівнеенерго» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих споживанням електроенергії поза приладами обліку, відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ПАТ «АЕС Рівнеенерго»на користь ОСОБА_1 145,5 грн. (сто сорок п’ять грн. 50 коп.) понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: