"Справа №22ц-20381/2009                                          Головуючий в 1-й   інстанції Борис О.Н.

Категорія № 5     \4\                                                                      Суддя-доповідач Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року

колегія   суддів    судової    палати   у

цивільних   справах апеляційного  суду Дніпропетровської області

 в  складі: головуючого-судді                                       Ляховської І.Є.

суддів                                                                            Барильської А.П.,  Карнаух В.В.

при  секретарі                                                               Захаровій О.О.

за участю: позивачки - ОСОБА_1

       відповідача - ОСОБА_2

розглянула   у    відкритому   судовому   засіданні  в м.  Кривому Розі апеляційну  скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.   Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1,  яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3,  до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,  визнання права власності,  усунення перешкод,  вселення в квартиру,  визначення        порядку   користування   власністю,    та   за   зустрічним   позовом   ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про  визнання  особи  такою,   що  втратила право користування житловим приміщенням,  -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та,  уточнивши свої позовні вимоги,  просила розділити між нею та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, визнати за  нею право власності на 2/3 частини вказаної квартири,  усунути перешкоди в  користуванні нею та її малолітньою дитиною зазначеною квартирою,  визначити   . порядок користування квартирою,  виділивши їй та малолітній дочці в користування житлову кімнату площею  17, 3 кв.м,  ОСОБА_2 кімнату площею  12, 4 кв.м. ,  залишивши   в   спільному   користуванні   приміщення   ванної   кімнати,    туалету,  коридору та кухні.

В липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом та просив визнати ОСОБА_1 особою,  яка втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м.  Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року задоволено позов ОСОБА_1 Розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

квартиру АДРЕСА_1,  визнано право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частини зазначеної квартири,  визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири; встановлено порядок користування квартирою - виділено ОСОБА_1 та її малолітній доньці в користування кімнату площею 17, 3 кв.м,  а в користування ОСОБА_2 - кімнату площею 12, 4 кв.м,  залишивши в спільному користуванні приміщення кухні,  ванної кімнати,  вбиральні,  вбудованої шафи,  коридору; усунено перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 та її малолітньою донькою та вселено їх в вищезазначену квартиру. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення,  яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на наступне. Судом першої інстанції неправильно встановлено обставини,  які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження і оцінки,  неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. А саме: суд не врахував той факт,  що у його приватній власності до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 знаходилася трикімнатна квартира,  яка була ним продана під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1,  та за отриманні від її продажу кошти ним була придбана спірна квартира,  інші кошти,  спільні з ОСОБА_1,  при покупці квартири не залучалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розподілу майна подружжя та визнання права власності за ОСОБА_1 на 2\3 частини,  а за ОСОБА_2 - на Ш частині квартири АДРЕСА_1,  суд першої інстанції виходив з того,  що спірна квартира є сумісною власністю подружжя,  оскільки набута ними під час шлюбу. Однак,  з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається із матеріалів справи,  сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 01 червня 2002 року до 12 вересня 2006 року. До реєстрації шлюбу,  02 . листопада 2001 року,  на власні кошти відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_2,  яка складалася із 3- х кімнат,  жилою площею 43, 7 кв.м.  згідно договору купівлі-продажу А а.с. 30\. Зазначену квартиру він 12 березня 2003 року продав і за частку отриманих від її продажу грошей 15 травня 2003 року придбав спірну квартиру \а.с.  11\. Для придбання цієї квартири ніякі інші грошові кошти чи майно,  у тому числі належні особисто ОСОБА_1,  або належні сторонам спільно як подружжю,  не використовувались. Ці обставини у повному обсязі підтвердила у засіданні колегії суддів ОСОБА_1. Таким чином,  згідно п. 3 ч.1  ст.  57 Сімейного Кодексу України майно набуте чоловіком під час шлюбу,  але за кошти,  які належали йому,  є його особистою приватною власністю.

 За таких обставин,  рішення суду в цій частині підлягає скасуванню відповідно    до вимог п.3  ч.1  ст.  309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позову ОСОБА_1.

Вирішуючи спір в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 та донькою спірною квартирою,  вселення та визначення порядку користування нею суд дійшов правильного висновку щодо їх задоволення,  оскільки відповідно до ч.  ст.  156 ЖК України та з урахуванням положень ч.1  ст.  405 ЦК України члени сім.  власника житла,  які проживають разом з ним у належному йому будинку \ квартир \ користуються жилим приміщенням на рівні з власником житла,  якщо при їх вселен не було укладено іншої угоди про порядок користування цим приміщенням Частина 4  ст.  156 ЖК України передбачає збереження такого права користуванню житлом для членів сім, ї,  які припинили сімейні відносини з власником будинку квартири \ при незмінності власника майна.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнавши особи такою,  що втратила право користування спірною квартирою,  суд дійшов правильного висновку про те,  що ОСОБА_1 зберігала за собою праве користування житлом,  оскільки сплачувала комунальні послуги; крім того,  після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні відносини,  через що вона не могла там проживати.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  п. 3 ч.1  ст.  309,   ст.  ст.  314,  316 ЦПК України,  колегія судді в, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.  Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року в частині розподілу майна подружжя та визнання права власності за ОСОБА_1 на 2\3,  а за ОСОБА_2 - на 1\3 частки квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути

оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання ним законної сили.