435/952/13- к
В И Р О К
іменем України
27 березня 2013 року місто Луганськ
Жовтневий районний суд м. Луганська у складі:
головуючого – судді Дідоренко А.Е.,
при секретарі – Болотовій І.В.,
за участю прокурора – Захарова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження № 12012030030000156 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з середньою освітою, працюючого різноробочим у приватному порядку, раніше судимого: 21.11.2002 року Ленінським райсудом м. Луганська за ч.1 ст.15 ч.1 ст.185, 69 КК України к штрафу 200 грн.; 24.02.2004 року Артемівським райсудом м. Луганська за ч.2 ст.186, 69 КК України до 03 років позбавлення волі; 13.12.2006 року Артемівським райсудом м. Луганська за ч.1 ст.309 КК України до 01 року позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України с іспитовим строком 01 рік; 25.06.2007 року Артемівським райсудом м. Луганська за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, 69, 70, 71 КК України к 02 рокам 01 місяць позбавлення волі; 12.06.2009 року Алчевським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 309, 71,72 КК України до 02 років 06 місяців позбавлення волі; 07.06.2012 року Артемівським райсудом м. Луганська за ч.2 ст. 185 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з дворічним іспитовим строком; 17.08.2012 року Артемівським райсудом м. Луганська за ч.2 ст.190, 70 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з дворічним іспитовим строком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ст. 185 ч.2 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Повторно, 25 листопада 2012 року, приблизно о 12.45 год. ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), знаходився у модулі №7 ринку ООО «Рассвєт», розташованому на кв. 50 лет Октября м. Луганська, де діючи умисно, протиправно, незаконно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, упевнившись, що продавець відвернулась від нього і за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може перешкодити ним, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, а саме постільну білизну фірми виробника «Viluta» євро розмір, вартістю, згідно товарознавчої експертизи №1090-404/7 – 490 гривень, яке належить ОСОБА_2. Після чого, ОСОБА_1 привласнив собі викрадене майно, намагався зникнути з місця злочину, однак після виходу з вказаного модулю, був схоплений працівниками ринку, у зв’язку з чим, виконавши всі дії, які вважав за необхідне, не зміг довести злочин до кінця з причин, які від нього не залежали.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину.
У вчиненому він щиро кається, просить суворо його не наказувати, фактичні обставини не оспорює. Також пояснює, що матеріальну шкоду потерпілої він відшкодував у повному обсязі.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу.
Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєної повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України є середньої тяжкості, дані про особу винного, який судимий за вчинення умисно корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, має на утриманні малолітню дитину, працює, страждає на гепатит «С». Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, повне відшкодування шкоди, явку з повинною, находження на утриманні малолітньої дитини, а також і те, що потерпіла не мала до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 необхідно перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, тобто призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу.
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ст.. 69 КК України, суд також враховує висновки Конституційного Суду України у рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі (про призначення судом більш м’якого покарання, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини) про те, що «відповідно до частини першої ст.. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який вимагає від держави його втілення у правозастосовну діяльність.
Справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, властивістю права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню».
На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання призначене ОСОБА_1 вироком Артемівського райсуду м. Луганська від 17.08.2012 року за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст.. 75, 76 КК України з дворічним випробувальним строком, виконувати самостійно.
Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_1 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.
Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ч.3 ст. 349, ч.2 ст.197, ст.ст. 373-376 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень у дохід держави.
Враховуючи вимоги ч.3 ст. 72 КК України покарання призначене ОСОБА_1 вироком Артемівського райсуду м. Луганська від 17.08.2012 року за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 02 років позбавлення волі, із застосуванням ст.. 75, 76 КК України з дворічним випробувальним строком - виконувати самостійно.
Речовий доказ - постільну білизну фірми виробника «Viluta» євро розмір, який знаходиться на зберіганні потерпілої ОСОБА_2 – залишити останньої, як належному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області (банк УДКСУ в м. Луганськ, ГУДКСУ в Луганській області, ЕДРПОУ 25574305, МФО 804013, р/к 25574305, по коду 00-10626) витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 490 гривень 40 копійок.
Матеріали кримінального провадження №12013030030000156 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням з обвинувальним актом №435/92513к (1кп-435/63/13).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляції через Жовтневий районний суд м.Луганська протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя