Справа № 2-18/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року Менський районний суд
Чернігівської області в складі:
головуючого судді Ченцової С.М.
при секретарі Зубкович Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мена справу позовом ОСОБА_1 до Домницького виправного центру № 135 УДДУ ПВП в Чернігівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Домницького виправного центру № 135 УДДУПВП в Чернігівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 10000 гривень, мотивуючи позов тим, що з серпня по грудень 2005 року він працював в установі оператором котельні, за цей період він отримав 503 гривні 02 коп. заробітної плати . Позивач просить стягнути з установи різницю між мінімальною заробітною платою та виплаченою йому , що становить 1134 грн.98 коп . У зв"язку з такими діями адміністрації, позивачу завдана моральна шкода, яку він разом з матеріальною шкодою оцінює в 10000 тисяч гривень.
Позивач ОСОБА_1 відбуває покарання в Менській виправній колонії № 91 смт. Макошино Менського району. В установленому законом порядку повідомлявся про день та час розгляду справи , але в судове засідання адвокат чи інший фахівець у галузі права для захисту інтересів позивача не з"явився.
Відповідач в попередньому судовому засіданні позов не визнав, на друге судове засідання не з"явився , хоча належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
За таких обставин , суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши матеріали справи , суд прийшов до висновку , що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з слідуючих підстав:
Відповідно до п.1.2. Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі , затв. Наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 р № 191 , засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи.
Як установлено в судовому засіданні позивач , відбуваючи покарання в Домницькому виправному центру № 135 УДДУПВП в Чернігівській області, з серпня по грудень 2005 року працював оператором котельні, тобто знаходився в трудових відносинах з цією установою.
Із позовної заяви слідує , що позивач звернувся з вимогами до неналежного відповідача, поскільки ОСОБА_2 не може бути відповідачем по даній справі, він сам знаходиться в трудових відносинах з Домницьким виправним центром № 135 УДДУПВП в Чернігівській області.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем.
Поскільки позивач відбуває покарання в Менській виправній колонії № 91 , він відповідно до ст. 107 КВК України, п.49 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань має право одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Позивач даним правом не скористався , сам не заявляв суду клопотання про заміну первісного відповідача належним, тому суд розглядає справу за заявленим позовом.
Встановивши , що відповідач по справі ОСОБА_2 є неналежним відповідачем , він не повинен відповідати за позовом , тому суд вважає , що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 33, 213-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави ( місцевий бюджет м. Мена , р/р 31418537600277, МФО 853592, код 21401016 УДК в Чернігівській області ) державне мито в сумі 51 гривня .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Менського районного суду
С.М. Ченцова
2