Справа № 1207/12389/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013 року м. Луганськ
Жовтневий районний суд м. Луганська
У складі:
Головуючого судді Дідоренко А.Е.,
При секретарі Болотовій І.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м .Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В :
19.10.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказав, що з початку 2009 року у зв»язку з похилим віком його батька ОСОБА_2 на прохання останнього він переїхав до нього за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39, з метою надання йому допомоги, оскільки той у 2008 році переніс інфаркт головного мозку. Позивач зазначає у своєму позові, що за час проживання у батька він надавав йому матеріальну допомогу, доглядав його, купував продукти харчування, сплачував комунальні послуги, підтримував будинок у належному стані. 28.05.2009 року він був поставлений на реєстраційний облік за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39. Посилаючись на те, що останнім часом ОСОБА_2 безпричинно перестав пускати його до будинку, хоча там залишилися його речі, іншого житла окрім будинку відповідача він не має, змушений проживати у своєї доньки за адресою: м. Луганськ, кв. Южний, 4Б/20, - ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким вселити його до житлового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39; зобов»язати відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком.
09.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в належному йому домоволодінні за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39. На обґрунтування свого позову ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1, який є його сином, з серпня 2010 року не проживає в зазначеному будинку. Його особистих речей там немає. Влітку 2010 року між ними відбувся конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 спричинив йому побиття, після чого між ними виникли неприязні відносини.
У судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні позову. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити через їх необґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали повністю, зустрічні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у зустрічному позові.
Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 / а. с. 7 – копія свідоцтва про народження/.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 14.11.2011 року / а. с. 19 -21/ було розірвано договір довічного утримання /догляду/, щ був укладений 07.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 952. Право власності на будинок №39 по вул. Кутузова в м. Луганську було визнано за ОСОБА_2.
Протягом розгляду вказаної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 припинив будь-які стосунки з батьком, внаслідок чого догляд за ним з кінця липня 2010 року здійснювала ОСОБА_3
Згідно відмітки у паспорті ОСОБА_1 / а. с. 5/ він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28.05.2009 року.
Згідно акту від 30.07.2012 року / а. с. 24/ ОСОБА_1 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з серпня 2010 року.
З довідок вуличного комітету дільниці №7 Жовтневого району м. Луганська від 30.07.2012 року / а. с. 23/ та від 29.01.2013 року / а. с. 42/ ОСОБА_2 за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39, проживає сам.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 позбавлений можливості проживати в будинку свого батька ОСОБА_2 за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39, внаслідок того, що останній чинить йому перешкоди в цьому, не пускає до будинку, відмовився від отримання допомоги. Все це їм відомо зі слів ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не проживає в спірному домоволодінні, що належить його батькові ОСОБА_2 з серпня 2010 року, коли безпідставно припинив надавати йому допомогу в рамках договору довічного утримання, який через це був розірваний за рішенням суду.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, ст. ст. 319, 383, 391 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок / частину будинку/, квартиру, користуються ним /нею/ для власного проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 155 ЖК України жилі будинки / квартири/, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користуватися жилим будинком / квартирою/, крім випадків, встановлених законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку /квартири/, які проживають разом з ним у будинку / квартирі/, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку / квартири/, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання, на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 діючому законодавству України, суд дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39, належить на праві власності ОСОБА_2
В зазначеному домоволодінні з дозволу власника певний час проживав та був поставлений на реєстраційний облік ОСОБА_1, який є сином ОСОБА_2, внаслідок того, що між сторонами було укладено договір довічного утримання, який рішенням суду, що набуло чинності, було розірвано через ухиляння ОСОБА_1 від виконання своїх зобов»язань з догляду та утримання ОСОБА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2010 року не проживає в домоволодінні за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39. Достовірних доказів, що це відбувається внаслідок дій з боку власника будинку ОСОБА_2, так само, як і те, що ОСОБА_1 звертався з приводу протиправних дій ОСОБА_2 до органів внутрішніх справ тощо, суду протягом розгляду справи надано не було.
З позовом про вселення та усунення перешкод у користуванні спірним домоволодінням ОСОБА_1 звернувся до суду лише 19.10.2012 року, тобто через строк понад два роки після того, як припинив ним користуватися.
Доказів того, що весь це час він приймав заходи для добровільного вирішення спору, суду не надано. Клопотань про витребування додаткових доказів не заявлялося.
Окрім того, суду не надано жодного доказу, що весь цей час ОСОБА_1 здійснював оплату комунальних послуг / вивіз сміття тощо/, які нараховуються за числом осіб, які зареєстровані за певною адресою, іншим чином намагався доглядати будинок, де зареєстрований.
Як вбачається з п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1085 р. №2 „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” / із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 10.03.1989 року №2, від 25.12.1992 року №13, від 25.05.1998 року №15/, якщо відсутній вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права / вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо/.
Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити ОСОБА_1 у вселенні його до будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39, усуненні перешкод у користуванні будинком та задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_2, визнавши ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 310, 319, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 64, 72, 156 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користування житловим приміщенням, - відмовити через їх необґрунтованість.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Луганськ, вул. Кутузова, 39.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська.
СУДДЯ: