Справа № 437/2650/13-а
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2013 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Антоненко М.В., розглянувши в адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірним, незаконним відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці, зобов’язання провести перерахунок, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного Фонду України у Станично-Луганському районі Луганської області, в якому просить визнати неправомірними дії про відмову їй в перерахунку, нарахуванні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків місячного грошового утримання (заробітку) судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням його підвищення, починаючи з грудня 2012 року. Зобов’язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру 90 відсотків місячного грошового утримання (заробітку) судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням його підвищення, починаючи з грудня 2012 року. В обґрунтування вимог позивачка зазначила, що на посаді судді Станично-Луганського районного суду Луганської області вона працювала з 24 березня 1980 року по 17 листопада 2006 року і загальний стаж її роботи на посаді судді склав 26 років, 7 місяців 23 дні. На підставі Постанови Верховної Ради України від 2 листопада 2006 року № 310 - V «Про звільнення суддів», за наказом начальника Територіального управління державної судової адміністрації в Луганської області № 210-к від 17.11.2006 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Станично-Луганського району у зв'язку з подачею заяви про відставку і з дня звільнення 18.11.2006 року має статус судді у відставці. Відповідно до ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про статус суддів», згідно з Указом Президента України від 10.07.1995 року №584 «Про додаткові заходи по забезпеченню соціального захисту суддів» із змінами, внесеними Указом Президента України від 25.11. 2002 року № 1061, наказом начальника Територіального управління державної судової адміністрації № 271/до від 17 листопада 2006 року їй призначене і виплачується щомісячне довічне грошове утримання обчислене у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді станом на 17 листопада 2006 року. З 01.01.2007 року позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі і отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке встановлене з 18.11.2006 року, перерахунок якого у зв'язку з підвищенням місячного грошового утримання (заробітку) судді, що працює на відповідній посаді, з 18.11.2006 року до теперішнього часу не проводилось в той час, коли заробітна плата працюючим суддям відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» з 01.01.2012 року збільшилась. Відповідно до ст.43 ЗУ «Про статус суддів» (чинного на час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітку судді. Після втрати чинності згаданого закону на підставі ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 аналогічні положення були передбачені ч.3 ст.138 цього Закону, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру. З 01.10.2011 року положення наведеної частини ст.138 Закону викладені в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшений - виплачується судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. При цьому позивачка вважає, що положення цієї норми Закону, які діють з 01.10.2011 року, не розповсюджуються на суддів у відставці, які звільнені з посади судді у зв’язку з відставкою до набрання чинності цієї норми Закону, в силу положень, передбачених ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної сили.
У січні 2013 року ОСОБА_1 одержала довідку №161 від 26.12.2012 року Територіального управління судової адміністрації в Луганської області, згідно якої заробітна плата судді, що працює на відповідній посаді, станом на 26.12.2012 року складає 14515,20 грн. і з цього заробітку обчислюється щомісячне довічне грошове утримання.
21.01.2012 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до Управління пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області про перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням підвищення розміру грошового утримання (заробітку) судді, що працює на відповідній посаді, відповідно до ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 у розмірі 90 відсотків заробітку судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та додала до заяви одержану довідку;
Листом від 23.01.2013 року №4/3- 5 Управління пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області в задоволенні заяви їй відмовив, посилаючись на те, що ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання при зміні грошового утримання працюючого судді передбачений тільки для суддів Конституційного Суду України. Перерахунки щомісячного довічного грошового утримання для інших суддів судів загальної юрисдикції за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України, на теперішній час така постанова відсутня.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доповнила і уточнила позовні вимоги. Посилаючись на одержану у лютому 2013 року довідку Територіального управління державної судової адміністрації України у Луганської області №9 від 08.02.2013 року, згідно якої заробіток судді, який працює на відповідної посаді, з 1 січня 2013 року складає 18352 грн., просить визнати неправомірними дії відповідача, про відмову в перерахунку, нарахуванні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання їй, судді у відставці з 18.11.2006 року, у розмірі 90 відсотків місячного грошового утримання (заробітку) судді, працюючого на відповідній посаді, відповідно до довідок Територіального управління державної судової адміністрації України у Луганської області про підвищення заробітку судді, працюючого на відповідній посаді. Зобов’язати Управління пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок, нарахування і виплату їй щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків заробітку судді, працюючого судді на відповідній посаді з 1 по 31 грудня 2012 року згідно з довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України у Луганської області №161 від 26 грудня 2012 року про заробіток судді, працюючого на відповідній посаді на 26.12.2012 року -14515,20 грн., з 1 січня 2013 року згідно з довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України у Луганської області №9 від 08.02.2013 року про заробіток судді, працюючого на відповідній посаді, з 1 січня 2013 року - 18352 грн. При цьому позивачка просить не обмежувати розмір щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, встановленим ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» оскільки такі обмеження не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія( довічне утримання) призначена до набрання чинності цим законом.
Представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнала, підтримала письмові заперечення на позов. Пояснила, що згідно пенсійної справи на день постановки позивачки на облік в УПФУ в Станично-Луганському районі з 01.01.2007 року щомісячне довічне грошове утримання позивачки складало 5367,60 грн. З цього часу щомісячне довічне грошове утримання позивачці у зв’язку з підвищенням місячного грошового утримання (заробітку) працюючого судді на відповідній посаді не здійснювалось.
Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус судді у відставці, та має стаж роботи на посаді судді повних 26 років 7 місяців 23 дні (а.с.8), щомісячне довічне грошове утримання з 18.11.2006 року нараховане відповідно до ст.43 ЗУ «Про статус суддів» та згідно до наказу ТУ ДСА в Луганської області від 17.11.2006 року у розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді на відповідній посаді (а.с. 9 ).
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання), судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Після втрати згаданого Закону чинності на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 (далі - Закон) аналогічні положення були передбачені ч. 3 ст. 138 Закону, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. З 01.10.2011 року положення наведеної частині ст. 138 Закону викладені в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Аналізуючи наведені положення, суд доходить до висновку, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, законодавець не обмежує розмір довічного грошового утримання судді у відставці розміром грошового утримання працюючого судді, діючим на дату призначення судді у відставці грошового довічного утримання.
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.05 року № 5-рп/2005, конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004). Положеннями п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ . В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.11 №18-рп/2011 також зауважено, що виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Відмінністю щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише те, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи відповідача з приводу неможливості здійснення позивачу перерахунку грошового утримання у зв'язку з невизначеністю положеннями ч. 4 ст. 138 Закону здійснення перерахунку довічного утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України, суд не приймає до уваги. Положення наведеної частини ст. 138 Закону, по-перше, врегульовують порядок здійснення перерахунку довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та не відноситься до суду першої інстанції, суддею якого був позивач, по-друге не дають підстави для висновку стосовно заборони здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддям судів загальної юрисдикції.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що був чинний на час призначення позивачу довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина 3 ст. 138 Закону (діюча з 01.01.2012 року), а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача.
Що стосується позовних вимог позивачки щодо не обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, який встановлений ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» то суд вважає, що дані обмеження не можуть бути застосовані, оскільки такі обмеження не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія (довічне утримання) призначена до набрання чинності цім законом, який набрав чинності з 01.10.2011 року.
За таких обставин, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та визнання протиправною відмови відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача і виплачувати його у розмірі 80 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з грудня 2012 року.
Суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 256 КАС України, звернувши постанову в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання, оскільки предметом спору є щомісячне довічне грошове утримання, тобто відноситься до періодичних платежів з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, відповідно ст. 43 ЗУ "Про статус суддів" № 2862 від 15.12.1992 року, ст.ст. 3, 17, 51,109, 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року, що вступив в дію 03.08.2010 року, рішеннями Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 18-рп/2011, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/ 2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.11,17,18,99,100,158-163,183-2,256 КАСУ,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про відмову в перерахунку, нарахуванні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді Станично-Луганського районного суду Луганської області у відставці з 18.11.2006 року, ОСОБА_1 у розмірі 80 відсотків місячного грошового утримання (заробітку) судді, працюючого на відповідній посаді, відповідно до довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганської області про підвищення заробітку судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді Станично-Луганського районного суду у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80 відсотків заробітку судді, працюючого на відповідній посаді з врахуванням всіх доплат та надбавок, без обмеження граничного розміру, починаючи з грудня 2012 року, та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: М.В. Антоненко