ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року м. Львів № 9104/175734/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Дутки І.С.

представника апелянта: Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2012 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» (надалі ТзОВ «Технології комфорту») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень - рішень № 000012232 та № 000132232 від 17.01.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року позов задоволено. Су скасував податкові повідомлення - рішень № 000012232 та № 000132232 від 17.01.2012 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права

Апелянт, просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта Квасниця Н.Б. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

З врахуванням доводів податкового органу про нікчемність характеру угод, укладених між позивачем та контрагентами підлягають з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за яким позивачем сформовано податковий кредит.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Технології комфорту» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 5389/23-209/31897272 від 28.12.2011 р. яким встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 36 492 грн. 00 коп., а саме за 3 квартал 2010 року в сумі 361,0 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 16335 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 19796 грн.

- п.1.7. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушення п.14.1.181, ст.14 п.198.2., п.198.3, ст.198 п.201.4-п, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело його заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 170 402 грн. 00 коп., а саме за липень 2010 року на 16 010 грн. 24 коп., за серпень 2010 року на суму 21 754 грн. 34 коп., за вересень 2010 року на 74 690 грн. 00 коп., та за жовтень 2010 року на 29 043 грн. 00 коп., за грудень 2010 року на суму 13 068 грн. 00 коп., за січень 2011 року на суму 3474 грн. 00 коп., за лютий 2010 року на суму 12 363 грн. 00 коп.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 00012232 від 17.01.2012 р., форми «Р» та № 0000132321 від 17.01.2012 року форми «Р».

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про фіктивний характер господарських операцій та нікчемність правочинів між позивачем ТзОВ «Технології комфорту» та його контрагентами ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТзОВ «Технобудальянс».

Як видно з матеріалів справи позивач ТзОВ « Технології комфорту» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.03.2002 р. та здійснював будівельну діяльність згідно ліцензії від 30.06.2006 р.

З метою провадження власної господарської діяльності позивач уклав договір підряду від 25.01.2011 р. з ПАТ «Кредобанк», договори з АБ «Київська Русь», договори від 29.11.2010 р. від 02.02.2011 р., 23.02.2011 р. з ПАТ «Український професійний банк», договір від 29.09.2010 р. та додаткову угоду від 16.12.2010 р. з ПАТ «Укргазпромбанк».

Згідно умов договорів позивач зобов'язався виконати роботи з облаштування і бронювання касових вузлів у відділеннях вказаних банків.

З долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі виконаних робіт від 07.04.2011р., 24.01.2011р., 11.03.2011р., 11.02.2011р., 29.12.2010р, 09.03.2011р., 31.03.2011 р., 21.02.2011р. видно, що позивач виконав перед ПАТ «Кредобанк», АБ «Київська Русь», ПАТ «Український професійний банк», ПАТ «Укргазпромбанк» зобов'язання відповідно до вищевказаних договорів.

Для виконання взятих на себе зобов'язань перед банками позивач використав послуги по демонтажу і монтажу алюмінієвих конструкцій, що надавались контрагентами ТзОВ «Технобудальянс» і ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що підтверджується актами приймання-виконаних робіт від 16.12.2010 р., 13.01.2011 р., 17.02.2011 р., 24.02.2011 р.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6852, актів звірки розрахунків, банківських виписок про перерахування коштів видно що за надані послуги по демонтажу і монтажу алюмінієвих конструкцій позивач сплатив своїм контрагентам ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - 99,252 грн. і ТзОВ «Технобудальянс» - 74175 грн.

Контрагенти ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ТзОВ «Технобудальянс» видали позивачу податкові накладні від 16.12.2010 р., за « 29244-2927 та від 13.01.2011 р. № 32, від 17.02.2011 р. № 132 та від 24.02.2011 р. № 167-170 що є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2010 р., січні-лютому 2011 р.

Отже, позивач включив до податкового кредиту послуги по демонтажу і монтажу алюмінієвих конструкцій, що надавалися контрагентами ТзОВ «Технобудальянс» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

На момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних позивач та його контрагенти включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених ( нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт, послуг) і охороною праці в тому числі витрати з придбання електричної енергії ( включаючи реактивну) з врахуванням обмежень встановлених п.п.5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого ) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Також, колегія суддів вважає, що відсутність матеріальних ресурсів у контрагентів не може бути достатньою підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції. У законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів та формувати податковий кредит і валові витрати лише за їх наявності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту та заниження суми ПДВ не ґрунтується на нормах закону та не містить посилань на первинні або інші документи які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства позивачем.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Тому, надана апелянтом під час апеляційного розгляду справи письмова відповідь ПАТ «Укргазпромбанка» від 28.03.2014 р. не спростовує висновки суду

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій, дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з контрагентами та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентами в період охоплений перевіркою.

Разом з тим, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції що покликання податкового органу на акт перевірки № 803/23-35553567 від 11.11.2011 р. контрагента ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та акт перевірки від 07.06.2011р. № 1024/23-304/37190526 ТзОВ «Технобудальянс» є необґрунтованим оскільки, відповідно до Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 р. які набрали законної сили дії податкового органу щодо проведення вказаних перевірок судом визнано протиправними.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року у справі за № 2а-3878/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель