УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р. Справа № 876/3994/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп" (далі по тексту ТзОВ "Альфа-Сервіс-Груп") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (Далі - ДПІ у м. Ужгороді) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2012 року №0000152341 65/23-1/34547407/481, №0000052341 63/23-1/34547407/478, №0000142341 64/23-1/34547407/480, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню перевірки, результати якої оформлено актом від 20.12.2011р. №3211/23-1/10/34547407 та застосуванню штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0000152341 65/23-1/34547407/481, №0000052341 63/23-1/34547407/478 та №0000142341 64/23-1/34547407/480 від 09 січня 2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 09 січня 2012 року №0000152341 65/23-1/34547407/481, №0000052341 63/23-1/34547407/478, №0000142341 64/23-1/34547407/480. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилася Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що відповідач безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки за наслідками перевірки було встановлено, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства витрати, здійснені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», ТОВ «Лінда Стар». Укладені між цими юридичними особами договори є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. У ході здійснення перевірки було встановлено, що діяльність контрагентів позивача здійснювалася поза межами правового поля, що свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини вказаних контрагентів та позивача є фіктивними правочинами. Операції не підтвердилися стосовно врахування реального здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Апелянт вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з»явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 грудня 2011 року ДПІ у м. Ужгороді була проведена виїзна позапланова перевірка ТзОВ «Альфа-Сервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №3211/23-1/10/34547407 (а.с.9-48).

Згідно цього акту перевіркою встановлені порушення Товариством:

вимог п.4.1. ст.4, п.п. 4.1.1. п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому податковим органом виключено з валових витрат позивача за І-ий квартал 2011 року 235553 грн. та донараховано податок на прибуток в розмірі 58888 грн.;

вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.4, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.4 п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариству зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в ІІ-му кварталі 2011 року в сумі 199421 грн. та донараховано податок на прибуток в розмірі 4779 грн., а також зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в ІІІ-му кварталі 2011 року в сумі 20779 грн.;

вимог п.3.1. ст.3, п. 4.1. ст.4, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, ст.201, п.193.1 ст.193, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариству донараховано податок на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 47110 грн. та за травень 2011 року в розмірі 44004 грн.

9 січня 2012 року ДПІ у м Ужгороді були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000152341 65/23-1/34547407/481, яким ТзОВ «Альфа-Сервіс Груп» зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в ІІ-ІІІ-му кварталах 2011 року в сумі 220020 грн. (а.с.59) ;

№0000052341 63/23-1/34547407/478, яким ТзОВ «Альфа-Сервіс Груп» зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91115,00 грн., в т.ч. штрафна санкція - 1 грн. (а.с.58);

№0000142341 64/23-1/34547407/480, яким ТзОВ «Альфа-Сервіс Груп» зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 63667 грн., в т.ч. штрафна санкція - 1 грн. (а.с.57).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді відповідач дійшов висновку, що оскільки актами інших податкових органів визнано нікчемними угоди, укладені постачальниками товариства в січні - ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», та в травні 2011 року - ТОВ «Лінда Стар» з третіми особами, то і договори поставки, укладені ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» із зазначеними контрагентами є такими, що не створюють будь-яких наслідків, в т.ч. податкових, та відповідно, і віднесення товариством сплачених сум до складу валових витрат, а податку на додану вартість, сплаченого товариством в ціні придбання товару, до складу податкового кредиту, є неправомірним.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що господарські відносини ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» реалізовувались на підставі договору №03-01 поставки скрапленого газу від 14.01.2011 року (а.с.83-86) та договору поставки від 24.01.2011 року (а.с.97).

Такі мали місце в січні 2011 року і стосувались поставки скрапленого газу, а також вентилів, балонів та інших запчастин до балонів.

Факт передачі позивачу товару оформлено видатковими накладними №47 від 17.01.2011 року (а.с.87); №55 від 19.01.2011 року (а.с.88); №60 від 20.01.2011 року (а.с.89); №65 від 21.01.2011 року (а.с.90); №73 від 24.01.2011 року (а.с.91), №85 від 27.01.2011р (а.с.98).

На суму ПДВ, сплачену в ціні поставки, товариству видано податкові накладні №47 від 17.01.2011 року (а.с.92); №55 від 19.01.2011 року (а.с.93); №60 від 20.01.2011 року (а.с.94); №65 від 21.01.2011 року (а.с.95); №73 від 24.01.2011 року (а.с.96); №85 від 27.01.2011 року (а.с.99).

Оплату за придбаний товар проведено згідно платіжних доручень №4244 від 28.02.11р. на суму 137100 грн. (а.с.100), №4245 від 28.02.2011р. на суму 62900 грн.(101), №631 від 04.03.2011р. на суму 82664 грн.(а.с.102).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що господарські відносини між ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» та ТОВ «Лінда Стар» реалізовувались на підставі договору №06Г поставки скрапленого газу від 04.02.2011 року (а.с.103-106) та мали місце у лютому й травні 2011 року та стосувались поставки скрапленого газу.

Факт передачі позивачу товару оформлено видатковими накладними №1 від 04.02.2011 року; №2 від 07.02.2011 року; №3 від 09.02.2011 року; №4 від 11.02.2011 року; №7 від 15.02.2011 року; №10 від 18.02.2011 року; №25 від 04.05.2011 року; №90 від 10.05.2011 року; №102 від 11.05.2011 року; №119 від 12.05.2011 року; №132 від 13.05.2011 року; №148 від 16.05.2011 року; №158 від 17.05.2011 року; №164 від 18.05.2011 року (а.с.а.с.107-120). На суму ПДВ, сплачену в ціні поставки товариству, видано податкові накладні №1 від 04.02.2011 року; №2 від 07.02.2011 року; №3 від 09.02.2011 року; №4 від 11.02.2011 року; №7 від 15.02.2011 року; №10 від 18.02.2011 року; №25 від 04.05.2011 року; №90 від 10.05.2011 року; №102 від 11.05.2011 року; №119 від 12.05.2011 року; №132 від 13.05.2011 року; №148 від 16.05.2011 року; №158 від 17.05.2011 року; №164 від 18.05.2011 року (а.с.121-134).

Оплату за придбаний скраплений газ проведено згідно платіжних доручень №637 від 09.03.11р. на суму 70000 грн., №710 від 25.03.2011р. на суму 23000 грн., №724 від 01.04.2011р. на суму 57000 грн., №799 від 22.04.2011р. на суму 13245 грн.; №858 від 17.05.2011р. на суму 264024 грн. (а.с.135-139).

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Придбання позивачем скрапленого газу та обладнання відповідає заявленим видам його господарської діяльності.

Також підтверджено подальше використання позивачем придбаного скрапленого газу і рух товарів підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Враховуючи викладене, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом надання позивачу будівельних матеріалів, понесенням витрат; добросовісність дій платників податку, яка полягає у відповідності вчинених ними дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Порушення контрагентами вимог податкового законодавства не вказують на фіктивність господарської діяльності позивача, як і не позбавляють права формувати податковий кредит.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними і постанова суду про задоволення позовних вимог є обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205 КАС України,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області відхилити, а постанову Івано- Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/305/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В.Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 16 червня 2015 року.