№ 2-94/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2007р.     Вїльногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Литвинової Р.А., при секретарі Довбань С.М.,

з участю сторін : Дрозд Л.Т, Дрозда Ю.Ф.,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   залі   суду   в   місті Вільногірську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення у зв'язку з неможливістю спільного проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про виселення з жилого приміщення у зв'язку з неможливістю спільного проживання, в якому зазначає, що згідно з рішенням Вільногірського міськвиконкому Дніпропетровської області від 28.03.2001р. НОМЕР_1 було видано ордер на заселення 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 сім'ї у складі : відповідача, спільних дітей сторін по справі - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та дочку від першого шлюбу ОСОБА_5, яка в даний час є повнолітньою і в спірному жилому приміщенні не проживає в зв'язку з вступом до шлюбу.

В даний час всі перелічені особи, крім ОСОБА_5, зареєстровані за зазначеною адресою.

Відповідач тривалий період часу, з 2001 року став вести антисоціальний спосіб життя, почав зловживати спиртними напоями, перестав працювати, став пропивати домашні речі, застосовує до неї та до дітей фізичну силу, постійно ображає та принижує всіх членів сім'ї. По цим питанням вона неодноразово зверталась до Вільногірського відділу міліції, де до нього застосовувались необхідні заходи.

В даний час відповідач ніяких висновків для себе не зробив, він продовжує вести антисоціальний спосіб життя, - не працює, продовжує свої незаконні дії по відношенню до неї та дітей,, що унеможливлює спільне проживання з ним в одному приміщенні. Оскільки всі кімнати в квартирі є прохідними, відповідач може вільно рухатись по квартирі та здійснювати свої протиправні дії по відношенню до неї та дітей, що реально створює загрозу їх здоров'ю та життю.

Вона неодноразово зверталась за допомогою до лікарні з приводу застосування до неї фізичної сили-відповідачем, що зазначено в її медичній картці, В порядку приватного звинувачення для притягнення відповідача до кримінальної відповідальності до суду вона не зверталась,   оскільки боялась фізичної розправи відповідача.

Шлюб між ними розірвано в 2002 році, їх спільні з відповідачем діти є потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивачка просить виселити відповідача з кв.АДРЕСА_1 без надання йому іншого житла через неможливість спільного з ним проживання.

Відповідач позов не визнав.

Треті особи - Вільногірський міськвиконком та КП «ВО житлово-комунального господарства м.Вільногірська» - просять розглядати справу без участі їх представників, про що повідомили письмово (а.с. 19,23,29).

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і пояснила суду, що шлюб між нею та відповідачем було розірвано в 2002 році. Чоловік зловживає спиртним, його звільнили з роботи, він не працює. Після вживання спиртного він вдома скоює скандали, сварки, застосовує до неї та до дітей фізичну силу, ображає нецензурними словами.

Відповідач погрожував покінчити життя самогубством, якщо його випишуть з квартири. Вона просила депутата міської ради, щоб їм виділили дві окремі квартири, але її прохання .не задовольнили. Відповідач здає під заставу свої документи, щоб придбати горілку. Життя з ним під одним дахом стало неможливим, воно наповнене страхом, від цього погіршується її здоров'я.

Позивачка просить, щоб їм з відповідачем допомогли роз'їхатись по різним квартирам.

Відповідач суду пояснив, що коли вони одружилися з позивачкою, в неї було двоє дітей, потім в них народилось ще двоє спільних дітей. З самого початку в сім'ї поставлено так, що він є «ніхто», діти стали на сторону позивачки. Вони всі разом обзивають його нецензурними словами, б'ють всім, що попаде під руку. Дочка намагалась вдарити його в пах, тому він її штовхнув і вона вдарилась.

Від нього ховають продукти, є неправдою те, що він виносить з дому речі. Він є учасником ліквідації Чорнобильської катастрофи, тому їх сім'ї виділили спірну квартиру. Квартиру, яка раніше була у позивачки, вона швидко продала, розтратила гроші на дрібниці, а тепер хоче його виселити. Він заперечує проти позову, просить відмовити в його задоволенні.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що відповідач - його тесть, він забагато вживає спиртних напоїв, тому у нього відсутнє бажання його бачити. Говорять, що він виносить речі з квартири, але сам він цього не бачив.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивачка є її матір'ю, а відповідач - вітчимом. Він зловживає спиртними напоями, тому вдома відбуваються скандали. В даний час скандалів стало менше. Їх причини бувають різними, інколи буває, що відповідач щось спитає у матері, а вона сама розпочинає сварку.

Вітчиму, як чорнобильцю дали цю квартиру, а раніше вони сім'єю в 6 чоловік проживали в гуртожитку на площі 12 кв.м., а коли дали цю квартиру, то першу квартиру продали. Свідок вважає, що відповідачу немає де проживати, якщо його виселити з квартири. Буде краще, якщо вони з матір'ю будуть проживати в різних кімнатах, і якби відповідач не вживав спиртного.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є дочкою позивачки від першого шлюбу, відповідач - її вітчим. Він не працює, зловживає спиртним, вчиняє вдома сварки, що негативно впливає на дітей, вдома негативна атмосфера. Сварки розпочинаються ні з чого, без конкретних причин.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що сторони по справі - це її батьки. Батько постійно п'є, б'ється, виганяє матір на вулицю вночі, не дає відпочивати, тому вони з сестрою його побили.

Матеріалами справи встановлено наступне.

06.04.2001р. Вільногірським міськвиконкомом видано ордер ОСОБА_2 на жиле приміщення - АДРЕСА_1 на сім'ю, що складається з 5-ти чоловік - сторони по справі та троє дітей, що підтверджується копією ордеру (а.с.4). З відповідачем та житловою службою 06.04.2001р. укладено договір найму жилого приміщення (а.с.6,7).

З листа начальника Вільногірського MB УМВС вбачається, що відповідача поставлено на облік як сімейного дебошира, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності (а.с.5).

У серпні 2002р. між сторонами розірвано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8).

Сторони мають двох дітей, дочок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - 1988 та 1994 року народження (а.с..9,10), зареєстровані за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.11).

Діти сторін по справі мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи (а.с.12).

Позивачка зверталась із скаргами на поведінку відповідача в відділ міліції, що підтверджується талонами про прийняття її заяв, їй пропонувалось звернутись до суду в порядку приватного звинувачення (а.с.13,14).

Як видно з наданої позивачкою квитанції, в 2003р. вона зверталась для огляду в якості потерпілої в бюро судово-медичної експертизи (ах.25-27).

З оглянутих наданих на запит суду відділом міліції матеріалів видно, що в період 2004-2006р.р. було винесено 6 постанов про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно відповідача, а позивачці ОСОБА_1 було запропоновано звернутись до суду в порядку приватного звинувачення.

З оглянутої медичної амбулаторної картки видно, що в 2003 році позивачка зверталась в лікарню з приводу її побиття відповідачем.'

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Як встановлено в процесі розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, сім'я сторін по справі мала 1-кімнатну квартиру в гуртожитку. Згодом відповідачу на пільгових умовах, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Вільногірським міськвиконкомом була виділена 2-х кімнатна квартира, також за сім'єю залишилась квартира, яку вона займала раніше.

Позивачка ініціювала питання продажу цієї квартири, про що вона сама наголошувала в судовому засіданні, на виручені гроші були куплені деякі речі та «придане» для старших дочок. Як пояснив відповідач, позивачка має намір продати і цю квартиру та придбати будинок в селі і в такому разі він залишиться взагалі без житла.

На думку суду, позивачка невірним чином розпорядилась наявним в розпорядженні сім'ї житлом. Більш того, сім'я на час отримання відповідачем на пільгових умовах квартири мала трьох дітей. Як встановлено в ході розгляду справи, в сім'ї склались складні стосунки, помічається неприязливе ставлення сторін один до одного. З боку старшої спільної дочки сторін існує негативне ставлення до батька. Так, вона в суді заявила, що треба експертним шляхом підтвердити, що відповідач є її батьком, бо вони з ним не схожі між собою.

Як видно з матеріалів,' наданих для огляду в судовому засіданні Вільногірським MB УМВС, відповідач неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, позивачці пропонувалось звернутись до суду із скаргою приватного звинувачення.

Враховуючи наявність таких складних стосунків в сім'ї, на думку суду, у позивачки не існувало необхідності відчужувати одну з квартир, якою користувалась сім'я. За таких підстав була реальна можливість сторонам проживати окремо.

Тому суд не може погодитись з вимогою позивачки щодо виселення відповідача з жилого приміщення без надання йому іншого житла. Більш того, що відповідачу спірна квартира надавалась як суб'єкту пільгової категорії - учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Також слід підкреслити, що позивачка в своїй промові в судових дебатах не підтримала свою вимогу щодо виселення відповідача, вона просила «допомогти їм роз'їхатись», тобто щоб проживати окремо.

Дійсно, ст.116 Житлового кодексу України передбачає замість виселення проведення обміну займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Але позивачка саме таку вимогу в своєму позові не ставила, тому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.116 Житлового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                       Р.А. Литвинова