ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2015 року Справа № 876/15421/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції в Тернопільській області, треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області, Бучацька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів в Тернопільській області, про визнання незаконними дій та вимоги,
встановив:
У жовтні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Монастириської МДФІ, в якому просила визнати незаконними дії та вимогу відповідача, надіслану 30.08.2013 р. за вих. № 19-20-12-15/1060 на ім'я начальника Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА про стягнення з позивача в судовому порядку коштів в сумі 39302,03 грн. виплачених у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що 30.08.2013 р. відповідачем було надіслано Управлінню праці та соціального захисту населення Бучацької РДА вимогу № 19-20-12-15/1060 про стягнення з позивача в судовому прядку зайво нарахованої та виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у сумі 39302 грн.. Зазначала позивач, що оскаржена Вимога є незаконною та безпідставною, оскільки державна соціальна допомога призначена їй правомірно на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та з урахуванням вимог Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затв. постановою КМ України № 250 від 24.02.2003 року. Вказувала позивач, що при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги вона не вчиняла порушень і подала об'єктивну інформацію про майновий стан і доходи своєї сім'ї.
Відповідач Монастириська МДФІ із позовними вимогами не погодився і подав суду першої інстанції письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року залучено до участі у справі третьою особою Бучацьку ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року позов задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано п.2 вимоги Монастириської МДФІ від 30.08.2013 р. № 19-20-15/1060 про стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 39302,03 грн. виплачених у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
З цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду від 19.11.2013 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА за період з 01.09.2011 р. по 31.05.2013 р., якою встановлено порушення ст.4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п.6 постанови КМУ «Про порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям». Факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується Актом ревізії № 20-22/106 від 23.08.2013 р.. У зв'язку з виявленим порушенням та на підставі п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідач направив на адресу Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА вимогу № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 р.. Зазначає апелянт, що чинним законодавством встановлено обов'язковість вимог підрозділів Держфінінспекцій в областях для службових осіб суб'єктів, що контролюються. Монастириська МДФІ не здійснювала управлінських функцій відносно позивача ОСОБА_2, а тому в позивача ОСОБА_2 не виникло обов'язку щодо виконання вимоги № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 р., оскільки така Вимога не породжує жодних правовідносин між ОСОБА_2 та Монастириською МДФІ.
За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції від 19.11.2013 року та закрити провадження у справі.
Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, де просить оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем Монастириською МДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА за період з 01.09.2011 р. по 31.05.2013 р.. За результатами ревізії складено Акт № 20-22/106 від 23.08.2013 р. (а.с. 7-10).
Із змісту вказаного Акту видно, що ревізією встановлено, зокрема, що в розрахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям ОСОБА_2 було включено недостовірні дані про дохід її чоловіка ОСОБА_3, що призвело до зайвої виплати соціальної допомоги по КФКВ 090401 «Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям» КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» на загальну суму 39302,03 грн., у зв'язку з чим порушено ст.4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п.6 постанови КМУ «Про порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» від 24.02.2003 р. № 250 (а.с. 7-10).
30.08.2013 р. відповідачем Монастириською МДФІ винесено та надіслано начальнику Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА вимогу № 19-20-12-15/1060 «Про усунення порушень фінансової дисципліни за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА». Пункт 2 цієї Вимоги містить вимогу про стягнення в установленому законом (судовому) порядку з ОСОБА_2 зайво нарахованих і виплачених коштів в сумі 39302,03 грн. до державного бюджету (а.с. 11-12).
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій Монастириської МДФІ, визнання незаконним і скасування пункту 2 вимоги № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 р., з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 статті 10 цього Закону передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМ України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що про необхідність відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю та про їх наявність, може бути зазначено у вимозі, але ці збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскарженої Вимоги № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 р., зокрема щодо пункту 2 цієї Вимоги, відповідач Монастириська МДФІ діяла на підставі, у межах повноважень та у визначений законодавством спосіб.
Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що оскаржену Вимогу № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 р. про усунення порушень фінансової дисципліни за наслідками проведеної ревізії відповідачем Монастириською МДФІ пред'явлено підконтрольному органу Управлінню праці та соціального захисту населення Бучацької РДА. Пунктом 2 цієї Вимоги зобов'язано саме УПСЗН Бучацької РДА вчинити дії. До моменту реалізації цієї Вимоги вона не породжує наслідків для позивача ОСОБА_2 і не порушує її прав чи законних інтересів.
Питання правомірності нарахування та виплати Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької РДА державної соціальної допомоги ОСОБА_2 у сумі 39302 грн. має вирішуватися у справі щодо стягнення (повернення) цих коштів.
Статтею 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Таким чином, з врахуванням відсутності факту порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача ОСОБА_2 зі сторони відповідача Монастириської МДФІ, є безпідставними позовні вимоги про визнання незаконною і скасування вказаної вище Вимоги № 19-20-12-15/1060 від 30.08.2013 року.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 19.11.2013 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції в Тернопільській області - задоволити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Монастириської міжрайонної державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання незаконними дій та вимоги - скасувати і прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.06.2015 року.