ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2015 р.Справа № 921/384/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Прокурора міста Тернополя, бульвар Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000

до відповідача1: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 21, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001

до відповідача2: Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001

до відповідача3: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, АДРЕСА_2.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та зобов'язання повернути нежитлове приміщення.

За участю представників сторін:

прокурор: Ковальчук О.Р.(довіреність № 05/1/2-16вих.15 від 14.01.2015 р.)

відповідача1: Сухарська А.В (довіреність № 266/9-у від 14.02.2013 р.)

відповідача2: Гірняк В.М. (довіреність № 1240/01 від 16.03.2011 р.)

відповідача3: не прибув

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_6 (довіреність № б/н від 15.09.2014 р.); ОСОБА_3 - ФОП.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

В судовому засіданні 09.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів 1: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, 2: Тернопільської міської ради, 3: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про: визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв. вартістю 970 284 грн., укладеного між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 29.04.2013 року; застосування відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв. вартістю 970 284 грн. територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради та шляхом зобов'язання Тернопільської міської ради повернути кошти сплачені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв., з врахуванням ПДВ у сумі 970 284 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу діяла ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року про зупинення дії рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року № 1885 "Про надання в оренду нежитлових приміщень Комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" на підставі якого відповідач3 набув право оренди на приміщення, а тому станом на момент укладення оспорюваного договору (29.04.2014 року) у покупця (відповідача3) були відсутні правові підстави для викупу майна, як орендаря даного майна, чим допущено порушення встановленого законодавством порядку приватизації.

Також, прокурор у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу3 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, площею 195,2 м.кв.

Крім того, у позовній заяві прокурором зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3

Ухвалою суду від 14.04.2015 року порушено провадження у справі № 921/384/15-г/3 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.04.2015 року. У п. 5 резолютивної частини ухвали було зазначено, що питання вжиття заходів до забезпечення позову буде розглянуто в судовому засіданні.

Відповідачем1 через канцелярію суду 30.04.2015 року продано заперечення № 496/9-у на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити.

Заперечення відповідача1 проти позовних вимог обґрунтовуються наступним.

Як стверджує відповідач1 прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. На думку відповідача1 прокурором не обгрунтовано, які норми порушує спірний договір та яким чином він порушує інтереси держави, адже навпаки, завдяки укладеному договору у бюджет міста поступила значна сума коштів, в той час як визнання договору недійсним передбачає повернення цих коштів з міського бюджету.

Щодо визнання недійсним оспорюваного договору відповідач1 зазначив, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. Відповідач1 зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач3) на момент укладення договору купівлі-продажу, був орендарем нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3. Договір оренди було укладено 21.11.2012 року на підставі дійсного на той момент рішення виконавчого комітету № 1885 від 21.11.2012 року, яке було скасовано лише 16.09.2014 року, тобто вже після укладення договору купівлі-продажу від 29.04.2013 року, а сам договір оренди недійсним не визнавався, судових рішень з цього приводу не існує. Відповідач1 вважає, що позивачем не подано доказів того, що спірний договір на момент його вчинення, не відповідав чинному законодавству, зокрема щодо змісту, щодо суб'єктного складу, щодо форми, щодо волі та спрямованості волевиявлення.

Також, відповідач1 стверджує, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину.

Прокурором міста Тернополя через канцелярію суду 30.04.2015 року подано письмове обґрунтування необхідності залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.04.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 та розгляд справи відкладався до 19.05.2015 року.

Відповідачем 2 через канцелярію суду 19.05.2015 року подано клопотання (вх. № 12267) про зупинення провадження у справі № 921/384/15-з/3 до набрання законної сили рішення у справі № К800/51954/14.

Обгрунтовуючи зазначене вище клопотання відповідач 2 зазначив, що прокурором міста Тернополя в обґрунтування позовних вимог застосовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13. Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 року у справі № К800/51954/14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13.

Судом відхилено клопотання відповідача 2 про зупинення розгляду справи у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Так, дійсно підставою для подання прокурором міста Тернополя позовної заяви про визнання недійсним оспорюваного договору у справі № 921/384/15-г/3 слугувала постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13, якою визнано протиправним та скасовано рішення № 6/30/14 від 22.03.2013 року Тернопільської міської ради "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" в частині включення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м. з моменту її проголошення.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

В частині 6 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13 зазначено, що постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

З долученої до клопотання про зупинення провадження у справі копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 року у справі № К/800/51954/14 вбачається, що Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.05.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року, однак, станом на 09.06.2015 року відсутні дані про дату розгляду вказаної касаційної скарги, що наштовхує на думку про досить тривалий час для розгляду такої скарги.

Також, слід зазначити, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 року у справі № К/800/51954/14 йде мова про ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2014 року, тоді як підставою для подання прокурором міста Тернополя позовної заяви про визнання недійсним оспорюваного договору у справі № 921/384/15-г/3 є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. У справі "Смірнов проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Крім того, суд врахував також ту обставину, що у випадку скасування Вищим адміністративним судом України постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13 таке в силу ст.ст. 35, 112 ГПК України може бути підставою для звернення зацікавленої особи до господарського суду про перегляд прийнятого ним судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами у межах справи № 921/384/15-г/3.

Ухвалою суду від 19.05.2015 року у задоволенні клопотання прокурора міста Тернополя про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м. відмовлено.

Ухвалою суду від 19.05.2015 року розгляд справи відкладався до 09.06.2015 року.

Відповідачем2 через канцелярію суду 04.06.2015 року подано відзив (вх. № 13334) на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити.

Заперечення відповідача 2 проти позовних вимог обґрунтовуються наступним.

Відповідач 2 зазначає, що в силу Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України. Однак, підставою звернення прокурора міста Тернополя із позовною заявою до суду у якості самостійного позивача слугували нічим не підтверджені доводи про порушення Тернопільською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації комунального майна, чим завдано шкоду інтересам держави в особі територіальної громади міста Тернополя, що в свою чергу не поєднується із переліченими функціями.

Також, відповідач 2 стверджує, що відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Як зазначає відповідач2, з урахуванням того, що "Інтереси держави в особі територіальної громади міста Тернополя" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави. Проте, у даному випадку, прокурором не обгрунтовано, які норми порушує спірний договір та яким чином він порушує інтереси держави, адже навпаки, завдяки укладеному договору у бюджет міста поступила значна сума коштів, в той час як визнання договору недійсним передбачає повернення цих коштів з міського бюджету.

Щодо визнання недійсним оспорюваного договору відповідач 2 зазначив, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. Відповідач2 зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач3) на момент укладення договору купівлі-продажу, був орендарем нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3. Договір оренди було укладено 21.11.2012 року на підставі дійсного на той момент рішення виконавчого комітету № 1885 від 21.11.2012 року, яке було скасовано лише 16.09.2014 року, тобто вже після укладення договору купівлі-продажу від 29.04.2013 року, а сам договір оренди недійсним не визнавався, судових рішень з цього приводу не існує. Відповідач 2 вважає, що позивачем не подано доказів того, що спірний договір на момент його вчинення, не відповідав чинному законодавству, зокрема щодо змісту, щодо суб'єктного складу, щодо форми, щодо волі та спрямованості волевиявлення.

Також, відповідач 2 стверджує, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину.

Прокурор міста Тернополя в судове засідання призначене на 09.06.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судове засідання призначене на 09.06.2015 року з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у запереченні № 496/9-у від 30.04.2015 року на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання призначене на 09.06.2015 року з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві (вх. № 13334 від 04.06.2015 р.) на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, вимог ухвал суду від 14.04.2015 року, 30.04.2015 року та 19.05.2015 року не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.05.2015 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та її повноважний представник в судове засідання призначене на 09.06.2015 року з'явилися, позовні вимоги заявлені прокурором міста Тернополя підтримали, просили позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представників відповідачів 1, 2 та третьої особи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1885 від 21.11.2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" надано в оренду нежитлові приміщення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (відповідачу3), згідно з додатком (п. 1 рішення).

Пунктом 1 додатку до рішення № 1885 від 21.11.2012 року визначено, що відповідачу3 надано в оренду приміщення загальною площею 195,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

На виконання даного рішення між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Комунальне підприємство "Палац Кіно" Тернопільської міської ради, як уповноважений орган по укладенню договорів оренди (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 21.11.2012 року укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 132, у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року № 1885 передає, а Орендар 21.11.2012 року приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 195,2 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_3 на першому поверсі, що знаходиться на балансі Комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" (п. 1.1. Договору).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (третя особа) 21.11.2012 року звернулась в суд із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернопільської ради, треті особи: Управління культури і мистецтва Тернопільської міської ради , Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, Комунальне підприємство "Палац Кіно", ОСОБА_2 у якому з урахуванням заяв про зміну та доповнення позовних вимог просила: визнати протиправними дії Виконавчого комітету щодо відмови у розгляді заяви про намір орендувати майно комунальної власності - нежитлове приміщення КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради за адресою АДРЕСА_3.

Про звернення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із адміністративним позовом до суду саме 21.11.2012 року зазначено у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13.

Слід зазначити, що саме 21.11.2012 року було прийнято рішення Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради № 1885 "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради", укладено договір оренди з відповідачем3 та третя особа звернулася із позовом до суду щодо визнання протиправними дії Виконавчого комітету щодо відмови у розгляді заяви про намір орендувати майно комунальної власності - нежитлове приміщення КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради за адресою АДРЕСА_3.

Також, разом із адміністративним позовом Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 подано клопотання про забезпечення позову.

29.11.2012 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 при розгляді адміністративної справи подано заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, згідно якої просила визнати протиправними дії Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо відмови у розгляді поданої нею заяви про намір орендувати майно комунальної власності, а також визнати протиправним та скасувати рішення від 21.11.2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради.

Разом із заявою про зміну (доповнення) позовних вимог Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2012 року в справі № 1915/19434/2012 в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 оскаржила її до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 9104/183587/12 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2012 року про відмову в забезпеченні позову в справі № 1915/19434/2012 скасовано та прийнято нову ухвалу, якою клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Вказаною вище ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 9104/183587/12 зупинено дію рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" та заборонено Комунальному підприємству "Палац Кіно" Тернопільської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору оренди майна нежитлового приміщення комунальної власності за адресою АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м.

Рішенням Тернопільської міської ради № 6/30/14 від 22 березня 2013 року "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, згідно з додатком (додається).

Пунктом 4 до переліку об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем (додаток до рішення міської ради від 22.03.2013 р. № 6/30/14) включено приміщення загальною площею 195, 2 кв.м. орендоване підприємцем ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Слід звернути увагу, що рішення № 6/30/14 від 22.03.2013 року "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" прийнято в момент дії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 9104/183587/12, якою зупинено дію рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" та заборонено Комунальному підприємству "Палац Кіно" Тернопільської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору оренди майна нежитлового приміщення комунальної власності за адресою АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м.

На виконання рішення Тернопільської міської ради від 22.03.2013 року № 6/30/14 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності", між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (Продавець) (відповідач1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) (відповідач3) 29.04.2013 року укладено договір купівлі-продажу приміщення, у відповідності до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю, (далі об'єкт приватизації), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 кв.м., що становить 18/100 частини будівлі, а саме приміщення 1-го поверху: 19 коридор пл. 2,2 кв.м., приміщення пл. 14,6 кв.м., 21 приміщення пл. 3,7 кв.м., 22 приміщення пл. 22,9 кв.м., 23 приміщення пл. 36,9 кв.м., 24 приміщення пл. 4,0 кв.м., 25 коридор пл. 2,4 кв.м., 26 приміщення пл. 70 кв.м., 30 санвузол пл. 3,4 кв.м., 31 приміщення пл. пл. 14,2 кв.м. Покупець зобов'язався прийняти вказаний об'єкт приватизації і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в Договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації згідно чинного законодавства (п. 1.1. Договору).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду у справі № 1915/19434/2012 від 13.05.2013 року відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб: управління культури i мистецтв Тернопільської міської ради, Комунального підприємства "Палац Кіно", ОСОБА_2, про визнання протиправними дій виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо відмови у розгляді поданої заяви про намір орендувати майно комунальної власності та визнання протиправним i скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради", визнання протиправним п. 4 додатку до рішення № 6/30/14 30 сесії Тернопільської міської ради від 22.03.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю. Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13.05.2013 року у справі 1915/19434/2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено та:

- визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради у прийнятті заяви та документів від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на право оренди майна нежитлового приміщення КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м.;

- визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.11.2012 року № 1885 "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" в частині надання ОСОБА_2 в оренду нежитлового приміщення КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м.;

- визнано протиправним та скасовано рішення № 6/30/14 від 22.03.2013 року Тернопільської міської ради "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" в частині включення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_2 нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 площею 195,2 кв.м. (п. 4 Додатку до рішення).

В постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 876/8133/13 зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Виконком міської ради не мав права повертати без розгляду подану Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 заяву про намір оренди комунального майна, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 9 Закону № 2269-ХІІ, а згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийнявши рішення про повернення заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без розгляду, не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на те, що протягом 10 днів після розміщення оголошення, до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради поступили дві заяви про намір орендувати спірне комунальне майно (ОСОБА_3 та ОСОБА_2), Виконавчий комітет Тернопільської міської ради повинен був прийняти рішення про проведення конкурсу. Однак, внаслідок недотримання цих законодавчих вимог, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради без проведення конкурсу, протиправно прийняв рішення від 21.11.2012 року № 1818 в частині надання ОСОБА_2 в оренду нежитлового приміщення КП "Палац Кіно" тернопільської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м., а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо рішення Тернопільської міської ради від 22.03.2013 року № 6/30/14 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" то апеляційна інстанція зазначила, що за наявності не розглянутого спору щодо комунального майна та наявності ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року про зупинення дії рішення, на підставі якого ОСОБА_2 набув право користування на це майно, Тернопільська міська рада протиправно прийняла рішення від 22.03.2013 року № 6/30/14 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" в частині включення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3, площею 195,2 кв.м. (п. 4 Додатку до рішення).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Укладаючи спірний договір купівлі-продажу, орган Тернопільської міської ради (відповідач1) діяв з порушенням законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується лише тому разі, якщо право на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Дійсно, законодавство (ст. 18-2 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") надає право на викуп орендарям державного чи комунального майна. Однак, це право може поширюватися лише на тих осіб, котрі орендують майно законно. В той же час, як зазначалося вище, судовими рішеннями встановлено, що конкретне майно - предмет спірного договору купівлі-продажу - було передане в оренду підприємцю ОСОБА_2 незаконно. Відтак, у згаданого підприємця не могли виникнути жодні права орендаря, в тім і право на викуп орендованого приміщення в процесі малої приватизації. Таким чином, застосовуючи до спірних приміщень процедуру приватизації шляхом викупу Тернопільська міська рада порушила законодавство про приватизацію, яке встановлює, за загальним правилом, обов'язкову приватизацію шляхом аукціону або конкурсу (ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"). Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений усупереч актам цивільного законодавства, його слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 і ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що вищенаведене спростовує заперечення відповідачів1,2 на позовну заяву щодо безпідставності заявленого позову.

Нормами ст. 216 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України передбачено, що у разі недійсності правочину (зобов'язання) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надані послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 1.1. оспорюваного договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв. Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт приватизації і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації згідно чинного законодавства.

Пунктом 1.3. оспорюваного договору передбачено, що згідно з висновком про вартість об'єкта приватизації, який затверджений наказом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна № 30-П від 22.04.2013 року, ринкова вартість відчужуваного об'єкта приватизації становить 808 570 грн. Ціна продажу вказаного об'єкта приватизації з врахуванням ПДВ становить 970 284 гривні.

Згідно п. 1.4. оспорюваного договору, вказаний у договорі об'єкт приватизації продано за 970 284 гривні, в тому числі ПДВ 161 714 гривень.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. оспорюваного договору передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний строк після сплати повної ціни придбаного об'єкта приватизації та засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

В матеріалах справи містять докази реєстрації за відповідачем3 права власності на нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору, а саме Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, яка дає підстави вважати, що зобов'язання за оспорюваних договором між сторонами виконано у повному обсязі.

Таким чином, позов в частині застосування наслідків визнання правочину недійсним є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо заперечень відповідачів1,2 про те, що прокурор міста Тернополя не вправі був звертатися з даним позовом то слід зазначити наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право при виявленні порушень закону у межах своєї компетенції звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор міста Тернополя звернувся до господарського суду для захисту порушених прав та інтересів держави у зв'язку із порушенням державних інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. Як вбачається з поданої позовної заяви прокурор дотримав цих вимог процесуального закону. Відтак, суд констатує, що, захищаючи в суді інтереси територіальної громади м. Тернополя, прокурор діє в межах встановлених Конституцією повноважень прокуратури.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідач1 укладаючи оспорюваних договір та знаючи про судові рішення усвідомлював або повинен був усвідомлювати наслідки такого укладення, відповідно суд вважає, що судові витрати, а саме щодо сплати судового збору слід покласти на нього повністю.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Судові витрати покласти на відповідача1 - Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради повністю.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв. вартістю 970 284 грн., укладеного між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 29.04.2013 року.

4. Застосувати відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв. вартістю 970 284 грн. територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради та шляхом зобов'язання Тернопільської міської ради повернути кошти сплачені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 195,2 м.кв., з врахуванням ПДВ у сумі 970 284 гривень.

5. Стягнути з Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, бульвар Шевченка, 21, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 37519833) в дохід Державного бюджету України 1 218 грн. 00 коп. судового збору за спір немайнового характеру та 19 405 грн. 68 коп. судового збору за спір майнового характеру.

6. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

8. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 червня 2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.