Справа № 1-49/2007 p.

ВИРОК Іменем України

11 січня 2007 року Іртиський міський суд Київської області у складі:

головуючого:                                                           Кафтанова В.В.,

при секретарі:                                                          Макаренко Ю.В.,

з участю прокурора:                                                Козака І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені кримінальну справу по

обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна - середня, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, до засудження проживав: АДРЕСА_1, раніше судимого, 05.01.2004 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст.190 ч.1 КК України до штрафу - 510 грн., 20.07.2004 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 КК України до 3 років позбавлення волі; 24.03.2006 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 309 ч.1 КК України до 2 р. обмеження волі, відбував   покарання з Ірпінському виправному центрі №

у вчиненні злочину передбаченого ст. 390 ч. 1 КК України ,-

встановив:

підсудний ОСОБА_1 відбуваючи покарання в Ірпінському виправному центрі № 132, розташованому по вул. Залізничній № 1 в смт. Коцюбинське Київської області, будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 24.03.2006 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 309 ч.1 КК України до 2 р. обмеження волі. Засуджений на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин.

20.08.2006 року, приблизно о 17 ~й годині (точний час досудовим слідством не встановлений), ОСОБА_1 скориставшись відсутністю співробітників відділу нагляду та безпеки Ірпінського виправного центру, грубо порушив режим тримання і подолавши огорожу установи, самовільно залишив межі виправного центру.

21.08.2006 року, біля 12 години 45 хвилин, працівниками Ірпінського виправного центру біля АДРЕСА_2 ОСОБА_1 було затримано та повернуто до виправного центру для подальшого відбуття покарання.

Крім того, 26.10.2006 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин (точний час досудовим слідством не встановлений), ОСОБА_1, з метою ухилення від подальшого відбування покарання у вигляді обмеження волі, скориставшись відсутністю співробітників відділу нагляду та безпеки Ірпінського виправного центру, грубо порушив режим тримання і перетнув основну огорожу на 5 -й ділянці периметру   установи, самовільно залишив межі виправного центру.

04.11.2006 року о 19 годині 30 хвилин, працівниками Іртиського виправного центру біля АДРЕСА_3ОСОБА_1 було затримано та повернуто до виправного центру для подальшого відбуття покарання.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав повністю, підтвердив викладені обставини скоєння злочину, давати покази відмовився. Підсудний окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства. В скоєному підсудний щиро розкаявся, просив суворо не карати.

В зв'язку із повним визнанням підсудним ОСОБА_1 своєї вини в скоєному злочині, визнання кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів було обмежене допитом підсудного та вивченням матеріалів справи, що характеризують особу підсудного.

Органом досудового слідства дії підсудного   ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 390 ч. 1 КК України, оскільки він своїми умисними, протиправними діями здійснив самовільне залишення місця обмеження волі, особою засудженою до обмеження волі, тобто злочин передбачений ст. 390 ч.1 КК України.   Суд вважає таку кваліфікацію правильною.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступень суспільної небезпечності скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність підсудного, особу підсудного та те, що підсудний   ОСОБА_1 скоїв злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Як особа ОСОБА_1 по місцю відбування покарання характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога раніше неодноразово судимий.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність підсудного є щире каяття, визнання своєї вини.

Обставиною, що обтяжує відповідальність підсудного є рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства не можливо, і тому підсудному слід обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі із відбуванням покарання у системі кримінально - виконавчих установ.

Враховуючи, що у підсудного має місце сукупність вироків, то суд призначає йому покарання за сукупністю вироків.

Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишити без змін - тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 323, 324,327 КПК України суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати . винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 390 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком від 24.03.2006 року Білоцерківського міського суду Київської області заст. 309 ч.1 КК України за яким підсудного було засуджено до 2 р. обмеження волі, остаточну міру покарання ОСОБА_1призначити у вигляді 1 (одного) року 6 ( шести) місяців позбавлення волі із відбуванням покарання в системі кримінально - виконавчих установ.

Термін відбування покарання ОСОБА_1рахувати з моменту затримання, а саме з 06.11,2006 року,

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 державного департаменту України з питань виконання покарань.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Іртиський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб із моменту проголошення вироку, а підсудним в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя       В. В. Кафтанов