Справа № 1-37/200? p.
ВИРОК
Іменем України
19.01.2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого Кафтанова В.В.,
при секретарі Макаренко Ю.В., ОгейчукТ.В.,
з участю прокурора Нищенко О.М., Тиліпського В.П., Гордієнко К.Г., Галущенка О.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу про обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Ірпінь Київської обл., українця, громадянина України, із середньою -технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 11.01.1999 р. Ірпінським міським судом Київської області за ст. 229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960 р.) до 1 року позбавлення волі, згідно ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 1 p.; 06.02.2002 року Ірпінським міським судом Київської області за ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.3, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлення іспитового строку -1 рік 6 місяців; постановою Іранського міського суду від 05.08.2003 року випробувальний термін відмінений, направлений в місця позбавлення волі терміном на 4 роки, звільнений умовно - достроково постановою Володимирецького районного суду Рівненської області 26.06.2006 року на 1 рік 03 місяці,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, -
встановив:
підсудний ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимими, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, і в період, коли судимість не погашена, знову вчинив злочин.
Повторно,08.08.2006 року близьке 01 години ЗО хвилин (точний час досудовим слідством не встановлено), за попередньою змовою та разом з невстановленою слідством особою, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом застосування фізичного насильства, підійшли до ОСОБА_3, що знаходився на АДРЕСА_2
Реалізуючи свої злочинні, протиправні наміри, ОСОБА_2 разом з невстановленою слідством особою, застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, нанесли кілька ударів руками по обличчю ОСОБА_3, відкрито заволоділи його велосипедом „МТВ 26 Шимано"темно - вишневого кольору. Після того, ОСОБА_2 разом з невстановленою слідством особою, з місця події втекли на викраденому велосипеді чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 550 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 188 ч.2 КК України не визнав.
Показав, що в вечорі 07.08.2006 року він зустрів біля магазину „Каштан" в м. Ірпені гр. ОСОБА_4та його знайомого (ОСОБА_3), гр - ку ОСОБА_5 та ОСОБА_6(прізвища його він не знає). Вони разом пили горілку. Потім між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла суперечка, потерпілий став захищати ОСОБА_5, а ОСОБА_2 суперечку припинив. Потерпілий з ОСОБА_5 пішли в сторону вулиці Гагаріна, а через 10 хв. пішов і ОСОБА_6.
Підсудний разом з ОСОБА_4 випили пива та пішли на автобусну зупинку.
На наступний день до ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_4 і сказав, що до нього приходила ОСОБА_5, яка йому розповіла, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 забрали у неї велосипед.
Повідомив, що відносно скоєного грабежу йому нічого відомо, чому потерпілий вказує на нього, як на особу, що скоїла грабіж він не знає.
Не зважаючи на невизнання своєї вини підсудним, його вина скоєнні інкримінованого йому злочині повністю доведена зібраними по справі доказами, а саме: показами потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні показав, що 07.08.2008 року близько 21 год. ЗО хвилин він під'їхав на велосипеді до магазину „Каштан" який знаходиться в м. Ірпінь Київської області. В подальшому він разом з гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 Б. та ОСОБА_6 (прізвища його він не знає) пив горілку. Потім між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла суперечка, потерпілий став захищати ОСОБА_5, а ОСОБА_6 почав чіплятися до. ОСОБА_3 Через деякий час потерпілий з ОСОБА_5 пішли до дому. В той час, коли вони йшли по вул. Гагаріна, до них підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_6.. Підсудний вдарив потерпілого по потилиці, забрав велосипед і почав тікати разом з ОСОБА_6. ОСОБА_3 побіг за підсудним, але ОСОБА_5 крикнула йому, що не треба їх наздоганяти так, як вона їх знає. В даний час велосипед йому не повернутий, завдана матеріальна шкода складає 550 грн. ( а. с. 122-118 );
показами свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні показала, що вона зустріла біля магазину „Каштан" в м. Ірпені потерпілого і вони разом випили горілки. Потім підійшли підсудний, гр. ОСОБА_4, ОСОБА_6 (прізвища його він не знає). Уїж свідком та ОСОБА_6 виникла суперечка, потерпілий став захищати ОСОБА_5, а ОСОБА_2 суперечку припинив. Через деякий час свідок з потерпілим пішли до дому. В той час, коли вони йшли по вул. Гагаріна, до них підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Підсудний забрав у потерпілого велосипед. Пізніше свідок декілька разів бачила ОСОБА_4та казала йому, щоб підсудний повернув велосипед. ОСОБА_4 сказав їй, що він підходив до ОСОБА_2 з приводу повернення велосипеда. (а. с. 118-124);
показами свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні показав, що влітку 2006 року він зустрів біля магазину „Каштан" м. Ірпені ОСОБА_2Вони разом випили горілки. Свідок бачив, що з ОСОБА_2 стояли хлопець з велосипедом та жінка на ім'я ОСОБА_7. Наступного дня, до нього додому прийшла вищевказана жінка, яка розпитувала його про велосипед. Після того свідок поїхав до ОСОБА_2та сказав йому про велосипед, але підсудний відповів, що велосипеда в нього немає, (а. с. 129-131);
протоколом огляду місця події від 02.09.2006 року (а. с. 5); протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілому, згідно якого він впізнав особу, що скоїла грабіж (а. с. 18);
протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання свідку ОСОБА_5, згідно якого вона впізнала особу, що скоїла грабіж (а. с. 19);
гарантійним талоном на велосипед „МТВ 28 Шимано" (а. с. 16); іншими матеріалами кримінальної справи.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України доказана повністю.
Невизнання підсудним своєї вини суд розцінює, як намагання підсудного зменшити відповідальність за скоєний злочин.
Органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 186 ч.2 КК Україну як умисні протиправні дії, що виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Суд вважає таку кваліфікацією правильною.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
Так, суд враховує, що підсудний скоїв тяжкий злочин.
Як особа підсудний ОСОБА_2 характеризується за місцем проживання негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше був неодноразово засуджений, скоїв злочин в період умовно - дострокового звільнення.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Суд виключає з обставин, що обтяжують покарання підсудного вчинення злочину повторно так, як дана обставина є кваліфікуючою в ч.2 інкримінуємої статті КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного суд не вбачає.
Враховуючи викладені обставини та особу підсудного ОСОБА_2 суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, тому підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі з відбуванням покарання в системі кримінально-виконавчих установ.
Підсудному в строк відбутого покарання враховується час тримання його під вартою під час досудового та судового слідства, запобіжний захід підсудному залишається без змін.
Крім того, необхідно задовольнити цивільний позов та стягнути з підсудного на користь потерпілого заподіяну матеріальну шкоду.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з відбуванням покарання в системі кримінально-виконавчих установ.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 06.02.2002 року за ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.3, 70 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_2призначити у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з відбуванням покарання в системі кримінально-виконавчих установ.
Строк відбування покарання ОСОБА_2обчислювати з моменту затримання, тобто з 04.09.2006 року.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні підсудного залишити без зміни - тримання під вартою з СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. завданої матеріальної шкоди.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подана апеляція протягом 15 діб із моменту проголошення вироку, а підсудними - в той же строк із моменту вручення копії вироку.
Суддя В.В. Кафтанов