УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 876/4548/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №813/8658/14 за позовом Львівської міської ради до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» про визнання протиправною відмову і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22.12.2014р. Львівська міська рада звернулась в суд з позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», просила визнати протиправною відмову Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції від 16.10.2014р. №22057/04-16/2045 у скасуванні державної реєстрації права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м., яка знаходиться на вул.Володимира Великого,49 у м.Львові, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м., яка знаходиться на вул.Володимира Великого,49 у м.Львові.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. та винести нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підставою для реєстрації права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на вказане майно стало рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2012р., яке скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. будівля магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м., яка знаходиться на вул.Володимира Великого,49, збудована без дозвільних документів на таке будівництво. При вчиненні відповідних реєстраційних дій не було витребувано у заявника жодного з первинних та основних документів на новобудову, права на яку реєструвались. Рішення про державну реєстрацію прав на об'єкт, який встановлено без відповідної на те дозвільної документації на належній територіальній громаді м.Львова земельній ділянці, яка ніколи не виділялась під забудову ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» або іншим особам, порушує права територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради як землевласника. Рішення державного реєстратора підлягає скасуванню з підстав вчинення його в порушення діючого законодавства, а також у зв'язку з тим, що відпала підстава набуття права власності третьої особи на відповідний об'єкт нерухомого майна для проведення державної реєстрації.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, відповідач та треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 03.10.2014р. Львівська міська рада звернулася до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції з листом №1104/вих-682 про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину, площею 45,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 49 шляхом внесення відповідного запису про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з вказаного листа, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012р. у справі №5015/634/12, яким в порядку ст.376 ЦК України визнано право власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину, площею 45,2 кв.м, на вул. В.Великого, 49 у м.Львові. Рішення про реєстрацію прав Товариства на об'єкт, який встановлено без відповідної на те дозвільної документації (відведення для цієї цілі земельної ділянки та дозволів на будівництво чи реєстрації декларації на початок будівельних робіт) на належній територіальній громаді м.Львова земельній ділянці, яка ніколи не виділялась для забудови ані заявнику, ані іншим особам, окрім того, що порушує права територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради як землевласника, здійснена всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.11-12).

До листа додано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. у справі №5015/634/12.

Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно листом від 16.10.2014р. №22057/04-16/2045 позивача повідомлено, що відповідно до п.2.1 та п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів заявник повинен подати заяву та документи, визначені цим Порядком, рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу (а.с.13).

Вважаючи викладені у листі від 16.10.2014р. відомості (роз'яснення) - відмовою у проведенні реєстраційних дій, які, на переконання позивача, є протиправними, Львівська міська рада звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до положень ст.5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до визначених ст.8 Закону № 1952-IV повноважень, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (пункт 1 частини першої).

Згідно з ч.5 ст.10 Закону № 1952-IV органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Частиною 3 ст.11 Закону № 1952-IV порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі - Порядок №1141), Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з п.44 Порядку №1141, порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).

Відповідно п.1.3 Порядку № 3502/5 рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Згідно з п.2.1 Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Відповідно до п.2.2 Порядку № 3502/5 орган державної реєстрації прав або нотаріус приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Моментом прийняття заяви вважаються дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Орган державної реєстрації прав або нотаріус видає заявникові картку прийому заяви.

Пунктом 2.6 вказаного Порядку встановлено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Відповідно до п.2.3 Порядку № 3502/5 заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно з пп. 2.14.2 п.2.14 цього Порядку, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав; подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства; запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.

Відмова у внесенні змін до записів, у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або у скасуванні записів Державного реєстру прав з підстав, зазначених в абзаці другому підпункту 2.14.1 цього пункту та абзаці другому цього підпункту, не може здійснюватися у разі, коли заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна у зв'язку з ліквідацією державної нотаріальної контори, зупиненням або припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до пунктів 6, 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пунктів 8, 9 Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 Наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012р. № 595/5 затверджено форми заяв (запитів) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що подаються заявником у паперовій формі, серед яких заяви про скасування та додатка до заяви, а також затверджено вимоги до заповнення заяв (запитів) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заяви (запити) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, сформовані в затвердженому порядку, містять інформацію відповідно до форм заяв (запитів) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що подаються заявником у паперовій формі та затверджені цим наказом.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на день розгляду справи у суді, позивач до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вказаних вище документів не подавав, оскільки у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав відсутні відомості щодо реєстрації такої заяви (а.с.33). Вказана інформація представником апелянта не спростована.

Таким чином, у зв'язку з не дотриманням Львівською міськрадою вимог Закону №1952-IV, Порядку №1141 та Порядку №3502/5 щодо форми та порядку подачі заяви при зверненні до реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про вчинення дій щодо скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м., яка знаходиться на вул.Володимира Великого,49 у м.Львові, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що лист №1104/вих-682 від 03.10.2014р. державний реєстратор як заява не реєстрував у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації, а також картка прийому заяви заявнику не видавалася, що унеможливлює прийняття державним реєстратором будь-якого рішення, у тому числі і про відмову у скасуванні реєстрації права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.

На підставі вказаного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції розглянула поданий 03.10.2014р. за №1104/вих-682 Львівською міськрадою лист як звернення та 16.10.2014р. за №22057/04-16/2045 надала роз'яснення у межах повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, які не є відмовою у вчиненні реєстраційних дій, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови у скасуванні реєстрації права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м, яка знаходиться на вул. Володимира Великого,49 у м. Львові, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вірними є також висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю магазину літ. «Б-1», площею 45,2 кв.м, яка знаходиться на вул. Володимира Великого,49 у м. Львові не може бути судом задоволена з тих підстав, що дотримуючись принців законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд позбавлений права перебирати на себе повноваження органу у розгляді та вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Водночас колегія суддів зауважує, що за результатами розгляду клопотання Львівської міської ради, заявленого в апеляційній скарзі, про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з тим, що на момент подання апеляційної скарги ГУ ДКСУ у Львівській області не зарахувало до державного бюджету кошти за сплату судового збору, при винесені ухвали про відкриття апеляційного провадження прийнято рішення про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на викладене слід стягнути з Львівської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №813/8658/14 - без змін.

Стягнути з Львівської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 19.06.2015р.