2-306/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

10 січня 2008 року Дзержинський міський суд Донецької області в складі суду, головуючої судді Мамедової Л.М. , при секретарі Гогуадзе О.М. , представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом "ОСОБА 1' до "ОСОБА2" про визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою "АДРЕСА 1" як на сумісно нажиту з відповідачем у шлюбі.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, суду пояснила, що квартиру за адресою "АДРЕСА 1" вони з чоловіком придбали знаходячись у шлюбі за сумісні кошти у 2000 році. У 2003 році шлюб розірвали, але позивачка разом із їх сумісною дитиною залишилась проживати у зазначеній квартирі. 10 листопада 2007р. до неї прийшов відповідач разом із працівником міліції з метою здійснити опис майна, що є в квартирі, а також запропонував їй у тримісячний термін покинути квартиру разом із дитиною. Пояснив це тим, що квартира є його власністю, та він має намір проживати в ній разом із своєю дружиною та дітьми від другого шлюбу.. В зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду із зазначеним позовом, просила задовольнити її вимоги.

Відповідач проти позову заперечував, суду пояснив, що кошти на придбання квартири заробляв він особисто, коли знаходився на заробітках. Крім того, вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності, встановлений у три роки, оскільки шлюб розірвано восени 2003 р., про що їй було відомо особисто. Просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

Свідок "ОСОБА 3". суду пояснила, що є подругою позивачки та знає відповідача як колишнього чоловіка "ОСОБА 1". Зазначила, що чула від відповідача особисто, про те, що він бажає залишити спірну квартиру дитині від першого шлюбу.

Свідок "ОСОБА4". суду пояснила, що є рідною сестрою другої дружини відповідача. Знає, що з 2003 року відповідач разом із позивачкою не проживають.

Свідок "ОСОБА5". суду пояснив, що знає сторін. Відповідач особисто йому висловлював намір залишити квартиру позивачці та їх сумісній дитині.

Свідок "ОСОБА6". суду пояснила, що бачила у 2003р. позивачку разом із відповідачем біля Дзержинського РАГСу.

Заслухав пояснення сторін, свідків, дослідив письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Сімейного Кодексу України щодо розділу сумісно нажитого майна.

Судом встановлено, що 24.08.1991р. між сторонами укладено шлюб, що підтверджується копією довідки з Дзержинського відділу РАГСу, який розірвано 04.11.2003р., відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу /актовий запис № 232/ Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, що є в матеріалах справи, квартира за адресою "АДРЕСА_1" придбана "ОСОБА_2". 22.06.2000р.. Договір посвідчено нотаріусом , право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 23.06.2000р. за "ОСОБА2". Отже, спірна квартира придбана за час знаходження сторін в шлюбних відносинах .

2

Суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача про те, що квартира не є сумісною власністю, оскільки гроші на її придбання заробляв тільки він, перебуваючи на заробітках. Адже з пояснень позивачки вбачається, що остання працювала, у березня 1992 року народила дочку, батьком якої є відповідач та більш ніж чотири роки знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, що підтвердив в судовому засіданні відповідач.

Відповідно до ст. ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. З пояснень відповідача, вбачається, що спірна квартира придбалась в інтересах сім'ї. ст. 70 СК України зазначає, що у разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Виходячи з наведенного, слід визнати, що "ОСОБА 1". належить право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою "АДРЕСА 1"

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача та його представника на пропущення строку звернення до суду із заявленими вимогами позивачем. Адже відповідно до ст. 72 ч.2 СК України, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався, або міг дізнатися про порушення свого права. Як встановлено судом, та підтверджено відповідачем, 10.11.2007р. "ОСОБА2". запропонував позивачці залишити спірну квартиру у тримісячний термін разом із дитиною, на що вона йому відмовила. Раніше будь-яких вимог щодо спірної квартири відповідач не заявляв. В зв'язку з чим, суд вважає, що перебіг позовної давності за заявленими вимогами починається з часу, коли позивачці стало відомо по порушення її права, як співвласника зазначеної квартири. А отже, її вимоги обґрунтовані.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Визнати за "ОСОБА 1" право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою "АДРЕСА_1".

Стягнути з "ОСОБА_2" на користь "ОСОБА_1" сплачену суму судового збору в розмірі 97 (девяносто сім) грн. 27 коп. та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через суд м. Дзержинська протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.