УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/4857/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

прокурора - Шимін Н.М.,

представника Карпатського національного природного парку - Івасюк Г.М.,

представника відповідача - Данищука С.Я.,

третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року по справі № 809/1285/15 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про частикове визнання нечинним рішення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Карпатського національного природного парку з позовом до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (далі - Татарівська сільська рада), в якому просив визнати нечинними пункти 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 рішення Татарівської сільської ради від 25 грудня 2014 року № 117/29/2014 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб; внесення змін та доповнень до рішень Татарівської сільської ради».

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуваним рішенням Татарівська сільська рада протиправно надала дозвіл ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо земельних ділянок відведення для ведення особистого селянського господарства, оскільки такі перебувають в користуванні Карпатського національного природного парку на підставі державного акта на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року серії НОМЕР_1.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року закрито провадження в даній справі.

Ухвала мотивована посиланням на те, що відповідачем прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо земельних ділянок, яке вичерпало свою дію після його реалізації, відтак, подальше оскарження правомірності набуття права на спірні земельні ділянки має вирішуватись у порядку цивільного (господарського) судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачем не затверджувались проекти землеустрою, свідоцтва про право власності на земельні ділянки не надавались, а тому воно не призвело до цивільно-правових наслідків та не вичерпало свою дію, що виключає можливість встановлювати його правомірність судами цивільної юрисдикції.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просили її задовольнити.

Представник відповідача та треті особи - ОСОБА_3 і ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представників сторін, третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави та порядок закриття провадження в адміністративній справі визначені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В даному випадку спір зводиться до правомірності рішення Татарівської сільської ради від 25 грудня 2014 року № 117/29/2014 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб; внесення змін та доповнень до рішень Татарівської сільської ради» в частині надання дозволу ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в його рішеннях, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року по справі № 21-228а13, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виникає спір про право цивільне, а відтак, і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені статтями 152 Земельного кодексу України та 16 Цивільного кодексу України.

Натомість, предметом оскарження в даній справі є рішення органу місцевого самоврядування, яке є актом індивідуальної дії та яким лише надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, воно не реалізоване, так як ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не одержали документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та не зареєстрували таке право у встановленому законом порядку, відтак, таке рішення не вичерпало свою юридичну силу.

Також слід зазначити, що факт перебування земельних ділянок, для відведення яких надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, у користуванні Карпатського національного природного парку підлягає встановленню при вирішенні даної справи по суті заявлених вимог та жодним чином не свідчить про вичерпання дії оскаржуваним в цій справі рішенням і виникнення спору про право цивільне.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає провадженню в справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року по справі № 809/1285/15 - скасувати, а справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про часткове визнання нечинним рішення направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2015 року.